30 листопада 2021 року
справа №1.380.2019.006057
провадження № 380.01.1.380.2019.006057
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Брильовського Р.М.,
при секретарі судових засідань - Ізьо М.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Волошин О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-Продакшн” про застосування адміністративного арешту,--
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України на адресу ТОВ «Н - Продакшн» надіслано повідомлення про проведення планової перевірки від 25.10.2019 №97 та наказ від 25.10.2019 №1452. На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України виписано направлення від 12.11.2019 №3239, №3240, №3241, №3242, №3243 та №3244 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Н - Продакшн» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 12.2018 по 30.09.2019 року. При виході на адресу платника, директору ТОВ «Н- Продакшн» вручено копію наказу від 25.10.2019 №1452 та ознайомлено з направленням на перевірку від 12.11.2019 №3239, №324( №3241. №3242, №3243 та №3244, однак у допуску до проведення перевірки було відмовлено, про що складено відповідний акт.
Ухвалою суду від 22.11.2019 судом відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
18.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №1.380.2019.006057 до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.006045. Клопотання вмотивоване тим, що підставою звернення позивача до суду з цим позовом є недопуск ТОВ «Н-Продакшн» посадових осіб позивача до документальної планової виїзної перевірки на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області № 1452 від 25.10.2019, який є предметом оскарження у справі №1.380.2019.006045.
Ухвалою суду від 20.12.2019 судом задоволено клопотання представника відповідача та відповідно зупинено провадження у справі № 1.380.2019.006057 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-Продакшн” про застосування адміністративного арешту до набрання законної сили рішенням у справі № 1.380.2019.006045 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Продакшн" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року у справі №1.380.2019.006045 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2019 № 1452 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Продакшн".
Вказане рішення набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020, згідно якої апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року - без змін.
Оскільки від сторін не надходили клопотання про поновлення провадження у справі, так як відпали обставини, що слугували підставою для зупинення провадження у справі, судом з власної ініціативи відповідно до ухвали від 30.11.2021 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 30.11.2021 року з повідомленням (викликом) осіб.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим судом вирішено проводити розгляд справи за його відсутності в силу вимог ч.1 ст. 205 КАС України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України на адресу ТОВ «Н - Продакшн» надіслано повідомлення про проведення планової перевірки від 25.10.2019 №97 та наказ від 25.10.2019 №1452.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України виписано направлення від 12.11.2019 №3239, №3240, №3241, №3242, №3243 та №3244 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Н - Продакшн» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 12.2018 по 30.09.2019 року.
При виході на адресу платника, директору ТОВ «Н- Продакшн» вручено копію наказу від 25.10.2019 №1452 та ознайомлено з направленням на перевірку від 12.11.2019 №3239, №324( №3241. №3242, №3243 та №3244, однак у допуску до проведення перевірки було відмовлено, про що складено відповідний акт.
Зважаючи на вищевикладені обставини позивач звернувся до суду із даним позовом.
Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
У відповідності доп.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Згідно із п.94.3, п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
В силу п.94.5, п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Положеннями підпункту 94.6.2 пункту94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до ч.1ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Стаття 129-1 Конституції України регламентує, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.1ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 4статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Законодавець чітко визначив, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Тобто, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, по-друге, вказана перевірка проводиться за наявності законних підстав для її проведення.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фактична перевірка відповідача була призначена наказом Головного управління ДПС у Львівській області № 1452 від 25.10.2019 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Продакшн".
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі №1.380.2019.006045 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2019 № 1452 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Продакшн". Рішення набрало законної сили 27.10.2020 року згідно Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Отже, з огляду на викладене та з урахуванням того, що наказ, який слугував підставою для проведення перевірки скасовано, суд вважає, відсутніми підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Відповідно до підпункту20.1.33 пункту20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.
В даному випадку, такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою, визначеною положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.
Будь-яких доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу податковим органом до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.
Аналогічне правове застосування викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.08.2018 №803/976/17 (адміністративне провадження №К/9901/52662/18), що в силу ч.5ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для застосування адміністративного арешту.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати в порядку ст.139 КАС України стягненню із сторін не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, 93) про застосування адміністративного арешту - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 02.12.2021.
Суддя Р.М. Брильовський