79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.06.10 Справа№ 9/65
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
при секретарі Козак І.Б.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Державного підприємства «Стрийське лісове господарство», Львівська область, м. Стрий, вулиця Галицька, 2, код ЄДРПОУ 00992415),
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко Тех», Львівська область, м. Стрий, вулиця Вітовського, 1, код ЄДРПОУ 30933581,
Про стягнення 425473 грн. 29 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Фурик А.Я. (довіреність у справі),
Від відповідача: не прибув.
Представнику роз”яснено права і обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді, передбачене ст. 20 ГПК України.
В процесі розгляду даної справи, представник відповідача подав клопотання без № та дати (вхідний № 9712 від 25.05.2010р.) про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою Голови господарського суду Львівської області від 26.05.2010р. - клопотання відповідача про розгляд справи № 9/65 у колегіальному складі суддів -відхилено.
В даному судовому засіданні, представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами. Заяв та клопотань про відвід судді -не подано.
Суть позову: розглядається справа за позовом Державного підприємства «Стрийське лісове господарство», м. Стрий (код ЄДРПОУ 00992415) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко Тех», м. Стрий (код ЄДРПОУ 30933581) про стягнення 508 023 грн. 85 коп. заборгованості, в тому числі: 425 473 грн. 29 коп. основного боргу, 43 363 грн. 32 коп. пені, 32 761 грн. 44 коп. -інфляційних втрат, 6 452 грн. 80 коп. -3% річних та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду від 16.04.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 06.05.2010р., про що сторони були повідомлені, під розписку, Позивач, особисто забрав ухвалу суду під розписку (зворот ухвали), а Відповідач отримав зазначену ухвалу рекомендованою поштою за № 4641347 з повідомленням про вручення, 24.04.2010р. (оригінал поштівки - в матеріалах справи).
Згідно ухвали господарського суду Львівської області від 06.05.2010р. розгляд справи було відкладено на 14.05.2010р. з тих підстав, що Позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вхідний № 8672 від 06.05.2010р.), відповідач в дане судове засідання повноважного представника не направив, подав клопотання про відкладення розгляду справи (вхідний № 8550 від 05.05.2010р.).
Справа неодноразово відкладалася з підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 14.05.2010р. та від 25.05.2010р.
Розгляд справи відкладався в межах визначених частиною 1 статті 69 ГПК України з підстав зазначених в ухвалах суду, про що сторони були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. за № 75 -рекомендованою поштою.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про збільшення позову, надав документи, які вимагалися судом, просить позов задовільнити повністю. Представник позивача зазначив, що зустрічний позов відповідача, з яким він ознайомився в даному судовому засіданні, є недоведеним належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, вважає, що зустрічна позовна заява подана ТзОВ «Віко Тех»з порушенням ч. 2 ст. 60 ГПК України, так як до зустрічного позову не подано доказів надсилання відповідачеві за зустрічним позовом (ДП «Стрийське лісове господарство») копії зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів, і в розділі цієї заяви: «Додатки:»відсутні посилання на долучення поштової квитанції, фіскального поштового чеку, тощо, які б підтверджували надсилання копії зустрічного позову відповідачеві, вважає, що зазначене є підставою для повернення зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду. Разом з тим представник пояснив, що ТзОВ «Віко Тех», в межах провадження у справі № 9/65 подавав позов до господарського суду Львівської області про визнання недійсним договору поставки № 5 від 02 січня 2009р., за яким проводиться стягнення у справі № 9/65 та що, ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.2010р. за № 17/0219 зазначений позов був разом із доданими до нього документами повернутий ТзОВ «Віко Тех», про що подав відповідні докази.
Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не представив, 21.06.2010р. о 09 год. 25 хв. через канцелярію господарського суду подав зустрічну позовну заяву (вхідний № 3702 від 21.06.10р.) до Державного підприємства «Стрийське лісове господарство»з вимогою зобов»язати ДП «Стрийське лісове господарство»прийняти поставлений товар згідно Договору № 5 від 02.01.09р., який не відповідає діючим стандартам та технічним умовам (п. 2 прохальної частини зустрічного позову) та покладення на відповідача за зустрічним позовом судових витрат ( п. 3 прохальної частини зустрічного позову).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2010р. -зустрічну позовну заяву ТзОВ «Віко Тех»(вхідний № 3702 від 21.06.2010р.) і додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду.
Справа розглядається за правилами визначеними статтею 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
Між позивачем - Державним підприємством «Стрийське лісове господарство»(Львівська область, м. Стрий, вулиця Галицька, 2, код ЄДРПОУ 00992415), (Постачальник -за договором) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Віко Тех»( Львівська область, м. Стрий, вулиця Вітовського, 1, код ЄДРПОУ 30933581) (Покупець -за договором) був укладений договір № 5 від 02 січня 2009р. (далі за текстом -Договір).
Зазначений Договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами двох сторін та їх підписи скріплені печатками сторін за договором, що в силу ст. 207 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України та ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином.
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений Договір № 5 від 02 січня 2009р. є договором поставки, відповідно до ст. 712 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов»язується поставити, а покупець сплатити і прийняти продукцію: фансировину дуб, пиловик дуб, техсировину дуб, баланси дуб (далі за текстом -продукція), діаметром, сорту, за ціною, визначеною у п. 1.1. цього Договору.
Якість продукції визначена у розділі 2 Договору № 5 від 02 січня 2009р.
Порядок розрахунків та ціна встановлені у розділі 3 Договору № 5 від 02 січня 2009р.
Так, п. 3.1. договору встановлено, що ціни на продукцію встановлюються за погодженням сторін та можуть змінюватися (п. 3.2. договору), про що постачальник зобов»язаний повідомити покупця раніше, ніж проводиться поставка партії продукції за зміненими цінами.
Розрахунок за поставлену продукцію проводиться шляхом попередньої оплати (п. 3.3. договору), ціна договору є оргієнтовною ( розділ 8 Договору).
Умови поставки продукції визначено у розділі 4 Договору № 5 від 02 січня 2009р., гарантії - передбачено у розділі 5 цього Договору.
Пунктом п. 6.4. розділу 6 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання умов за пунктом 3.3. даного договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочки.
Зазначений Договір вступає в силу з 02 січня 2009р. і діє до повного його виконання сторонами (п. 9.1. Договору).
На виконання умов Договору № 5 від 02 січня 2009р., позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 484 616 грн. 86 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними (далі за текстом -ТТН) (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні (належним чином засвідчені їх копії -в матеріалах справи): № 014570 від 01.08.2009 року на суму 10704,60 грн.; № 014724 від 06.08.2009 року на суму 3931,80 грн.; № 014725 від 07.08.2009 року на суму 8595,60 грн.; № 014688 від 15.08.2009 року на суму 4332,36 грн.; № 014695 від 18.08.2009 року на суму 11387,76 грн.; № 014902 від 20.08.2009 року на суму 9717,00 грн.; № 015152 від 26.08.2009 року на суму 4872,00 грн.; № 015154 від 26.08.2009 року на суму 3772,03 грн.; № 014913 від 28.08.2009 року на суму 14817,24 грн.; № 014912 від 01.09.2009 року на суму 7620,30 грн.; № 014914 від 01.09.2009 року на суму 7112,98 грн.; № 014915 від 02.09.2009 року на суму 4682,76 грн.; № 014908 від 02.09.2009 року на суму 10615,88 грн.; № 014916 від 03.09.2009 року на суму 8361,78 грн.; № 014917 від 03.09.2009 року на суму 4912,68 грн.; № 014918 від 03.09.2009 року на суму 4467,80 грн.; № 014920 від 04.09.2009 року на суму 5345,64 грн.; № 014919 від 04.09.2009 року на суму 4234,92 грн.; № 014921 від 04.09.2009 року на суму 8836,32 грн.; № 014922 від 05.09.2009 року на суму 5212,74 грн.; № 014924 від 07.09.2009 року на суму 8326,20 грн.; № 015169 від 11.09.2009 року на суму 8072,64 грн.; № 014679 від 11.09.2009 року на суму 4006,62 грн.; № 015155 від 19.09.2009 року на суму 7327,80 грн.; № 015164 від 21.09.2009 року на суму 7836,58 грн.; № 015173 від 23.09.2009 року на суму 14409,30 грн.; № 015174 від 23.09.2009 року на суму 12974,60 грн.; № 015170 від 24.09.2009 року на суму 13338,80 грн.; № 015171 від 24.09.2009 року на суму 13062,60 грн.; № 015502 від 25.09.2009 року на суму 16080,00 грн.; № 015175 від 25.09.2009 року на суму 12134,70 грн.; № 015501 від 25.09.2009 року на суму 18921,30 грн.; № 015167 від 25.09.2009 року на суму 10373,88 грн.; № 015168 від 25.09.2009 року на суму 8759,46 грн.; № 015156 від 25.09.2009 року на суму 11626,67 грн.; № 015157 від 26.09.2009 року на суму 12449,94 грн.; № 015172 від 26.09.2009 року на суму 12628,88 грн.; № 015163 від 28.09.2009 року на суму 6047,60 грн.; № 015153 від 28.09.2009 року на суму 3071,82 грн.; № 015159 від 28.09.2009 року на суму 8206,68 грн.; № 015158 від 28.09.2009 року на суму 11701,56 грн.; № 015160 від 29.09.2009 року на суму 10804,07 грн.; № 015162 від 30.09.2009 року на суму 3236,66 грн.; № 015161 від 30.09.2009 року на суму 5859,99 грн.; № 015165 від 01.10.2009 року на суму 3071,82 грн.; № 015503 від 07.10.2009 року на суму 4250,79 грн.; № 015504 від 07.10.2009 року на суму 6046,26 грн.; № 015505 від 08.10.2009 року на суму 6620,00 грн.; № 015506 від 08.10.2009 року на суму 7147,68 грн.; № 015507 від 08.10.2009 року на суму 7440,00 грн.; № 015509 від 09.10.2009 року на суму 2640,60 грн.; № 015510 від 10.10.2009 року на суму 5379,00 грн.; № 015511 від 10.10.2009 року на суму 2347,00 грн.; № 015508 від 09.10.2009 року на суму 7889,00 грн.; № 015515 від 10.10.2009 року на суму 2640,60 грн.; № 015514 від 10.10.2009 року на суму 2445,00 грн.; № 015512 від 10.10.2009 року на суму 4499,00 грн.; № 015516 від 12.10.2009 року на суму 2757,96 грн.; № 015517 від 12.10.2009 року на суму 5261,64 грн.; № 015513 від 12.10.2009 року на суму 4694,00 грн.; № 015518 від 13.10.2009 року на суму 2034,04 грн.; № 015519 від 14.10.2009 року на суму 2464,56 грн.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказані вище та оглянуті у судовому засіданні ТТН, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.
Відповідач, частково, за отриману від позивача продукцію розрахувався, в сумі 59 143 грн. 57 коп., залишилася неоплаченою сума 425 473 грн. 29 коп. основного платежу (484 616,86 грн. -59 143,57 грн.).
Як вбачається із матеріалів даної справи, відповідач за отриману у позивача продукцію в повному обсязі не розрахувався, на час подання позивачем позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складає 425 473 грн. 29 коп.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами Договору № 5 від 02 січня 2009р., що відповідає вимогам частини 1 ст. 174 ГК України.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 43 363 грн. 32 коп. пені, яка нарахована відповідно до п. 6.4. Договору.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а статтею 3 цього Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У частині 2 ст. 343 ГК України вказано, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За Цивільним кодексом України неустойка має дві форми: пеню і штраф.
Пеня, виступає однією з форм неустойки і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов»язань. Нею визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема у разі прострочення виконання.
Як вбачається із матеріалів даної справи, позивачем нарахована пеня в сумі 43 363 грн. 32 коп., яку і просить стягнути з відповідача на свою користь (заява про збільшення розміру позовних вимог від 06.05.2010р. вхідний № 8672).
Сума основного боргу -425 473,29 грн., який склався у період, за який нараховується пеня, ставка НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. № 468), отже подвійна облікова ставка НБУ = 20,50% (10,25% х 2); кількість днів прострочення платежу -182, а саме: з 17.10.2009р. по 16.04.2010р. включно.
Розмір пені нараховується за формулою: сума боргу * подвійну облікову ставку НБУ / 365 середньостатистичних днів року * кількість днів прострочення.
Розрахунок пені: (425 473,29 грн. - сума основного боргу, який залишився неоплаченим на час розгляду даної справи * 20,50% / 100%) / 365 середньостатистичних днів року * 182 днів прострочення платежу = 44 551,78 грн.).
Оскільки позивач не просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 44 551,78 грн., в цій частині вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивач позовних вимог не збільшував (не уточнював), відтак до задоволення належить пеня у розмірі 43 363,32 грн., тобто в межах позовних вимог (заява про збільшення розміру позовних вимог).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 32 761 грн. 44 коп. -інфляційних втрат та 6 452 грн. 80 коп. -відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 626 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.
При розрахунку інфляційних втрат використано офіційно встановлений Державним комітетом статистики індекс інфляції (докази -в матеріалах справи).
Індекс інфляції за жовтень 2009р. становив 100,9%, за листопад 2009р. -101,1%, за грудень 2009р. -100,9%, за січень 2010р. -101,8%, за лютий 2010р. - 101,9%, за березень 2010р. -100,9%.
Сукупний розмір інфляції у період за який нараховуються інфляційні втрати = 107,7% (за період з 14.10.2009р. по 16.04.2010р.), ( 100,9% * 101,1% * 100,9% * 101,8% * 101,9% * 100,9% = 107,7%), (425473,29 грн. -сума основного боргу * 107,7%) : 100% = 458 234,73 грн. -425 473,29 грн. = 32 761,44 грн. (Розрахунок інфляційних втрат -в матеріалах справи).
Розрахунок 3% річнихпроводиться за формулою: суму боргу * 3% річних * кількість днів прострочення / 365 = 3% річних.
Відсотки річних нараховано за період з 14.10.2009р. по 16.04.2010р., тобто за 185 днів прострочення платежу.
Розрахунок 3% річних: 425 473,29 грн. -суму основного боргу * 3% річних * 185 днів прострочення / 365 = 6 452 грн. 80 коп.
Оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обгрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 43 -47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 82 -85, 116 -117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги позивача (уточнені) задовільнити повністю.
2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко Тех»(Львівська область, м. Стрий, вулиця Вітовського, 1 код ЄДРПОУ 30933581) на користь стягувача: Державного підприємства «Стрийське лісове господарство»(Львівська область, м. Стрий, вулиця Галицька, 2, код ЄДРПОУ 00992415) 425 473 грн. 29 коп. -основного боргу, 43 363 грн. 32 коп. -пені, 32 761 грн. 44 коп. -інфляційних втрат, 6 452 грн. 80 коп. -відсотків річних, 5 080 грн. 24 коп. -державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя