Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4047/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
про стягнення коштів в розмірі 3653,77 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 61955 від 01.01.2019, в розмірі 3653,77 грн., з яких: 3293,17 грн. - основна заборгованість; 181,05 грн. - пеня; 39,03 грн. - 3% річних; 140,52 грн. - індекс інфляції. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4047/21. Розгляд справи № 922/4047/21 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу у строк, протягом десяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.
29.10.21 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 25444), в якому відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує, що відповідно до запису № 14801020000082677 Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.10.2019 проведено державну реєстрацію Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Отже, позивач стверджує про існування певної обставини, а саме про невиконання умов договору № 61955 від 01.01.2019 міжрегіональним управлінням підтверджуючи цю обставину доданим до позову проектом не підписаного сторонами договору. Відповідач вказує, що міжрегіональне управління, яке створено лише 29.10.2019 не укладало та могло укладати договір № 61955 від 01.01.2019 і не може нести відповідальність за невиконання його умов, оскільки на момент його нібито укладання взагалі не існувало та не виступало його стороною. Отже, на думку відповідача, доводи позивача щодо неналежного виконання міжрегіональним управлінням умов договору № 61955 від 01.01.2019 є безпідставними та суперечать доказам, долученим до позовної заяви. Відповідач вказує, що позивач в позовній заяві зазначає, що рахунок за грудень 2020 року на адресу відповідача було відправлено 05.01.2021, а, отже, сплата коштів за договірними зобов'язаннями можлива лише протягом певного бюджетного періоду (року) і за умови попередньої реєстрації бюджетних зобов'язань за такими послугами. Беручи до уваги зазначене, погашення кредиторської заборгованості за рахунок коштів державного бюджету здійснюється міжрегіональним управлінням в межах затверджених кошторисних призначень та фактично виділених бюджетних асигнувань відповідно до чинного законодавства. Відповідач зазначає, що до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов акт приймання передачі електричної енергії за січень 2021 року та рахунок за електричну енергію на суму 1424,71 грн. Однак, здійснити оплату по вказаному рахунку виявилось неможливим, оскільки в документах було посилання саме на договір № 61955, тоді як між Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) діяв з 18.02.2021 договір № 64. Заперечуючи проти нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що стягнення штрафних санкцій можливо лише у разі за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, яке виникло на підставі договору, а, отже, підстави для зазначених нарахувань у позивача відсутні.
08.11.2021 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 26179), в якій спростовані доводи відповідача та зазначено про обгрунтованість заявлених позовних вимог.
Заперечень, відповідно до вимог ст. 167 ГПК України, у визначені ухвалою суду від 11.10.2021 строки, відповідачем до суду надано не було.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Ч. 1 ст. 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 зі змінами та доповненнями (далі-Постанова), тимчасово, на період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Згідно з п. 3.1.7 Правил, електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії (Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Приписами п. 9. 1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку визначено, що обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, зокрема за фактом споживання електричної енергії.
Як свідчать матеріали справи, за переданими даними від оператора системи розподілу Акціонерного товариства "Харківобленерго" з 01 січня 2019 року Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) споживає електричну енергію у постачальника універсальних послуг (позивача по даній справі) та, відповідно є таким, що акцептував договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019 року за № 61955 (далі - договір) на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (є невід'ємним додатком до договору).
Згідно з умовами даного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).
За змістом пунктів 5.1, 5.8 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
П. п. 5.9 та 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника. При цьому, відповідно до пункту 3 комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, що є невід'ємним додатком до договору (далі за - текстом комерційна пропозиція) розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
Рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом фактичного обсягу спожитої електричної енергії оформлення між споживачем та постачальником "Акту прийому-передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача (пункт 4-5 комерційної пропозиції). За змістом пункту 7 комерційної пропозиції, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, З% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем. Додатком № 1 до договору слугує заява приєднання, яка має інформацію щодо об'єктів споживача до яких буде спрямовуватись постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
При цьому, 27 січня 2020 року між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник, позивач у справі) та Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) (споживач, відповідач у справі), внаслідк механізму правонаступництва, укладена додаткова угода до договору за якою дійшли згоди змінити в договорі та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною договору, слова "назва Споживача Головне територіальне управління юстиції у Харківській області" замінивши їх словами "назва Споживача Східне Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків)".
Як свідчать матеріали справи позивач, на виконання умов договору, у грудні 2020 року - січні 2021 року здійснював постачання на користь споживача (Східного Міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Харків)) електроенергії, про що позивачем були сформовані та направлені відповідачу рахунки на оплату електричної енергії: нараховану в грудні 2020 року електричну енергію у розмірі 1868,46 грн. (рахунок надіслано споживачу 05 січня 2021 року); нараховану в січні 2021 року електричну енергію у розмірі 1424,71 грн.(рахунок надіслано споживачу 12 лютого 2021 року).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, що мали місце в процесі виконання умов договору, а також відсутності повної сплати послуг з наданої електричної енергії, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача за період з грудня 2020 рок по січень 2021 року заборгованості в сумі 3 293,17 грн., пеня у сумі 181,05 грн., три відсотка річних у сумі 39,03 грн. та індекс інфляції у сумі 140,52 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Ст. ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Загальні положення про договір визначені ст. ст. 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору ст. ст. 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ст. ст. 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами ст. ст. 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
З 01 січня 2019 року споживач (відповідач у справі) споживає електричну енергію у постачальника універсальних послуг (позивача по даній справі), та відповідно є таким, що акцептував договір № 61955 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції № 2 (яка є невід'ємним додатком до договору).
Крім того, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено нормами Законом України "Про ринок електричної енергії", з 01 січня 2019 року позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами, а Акціонерне товариство "Харківобленерго" продовжує виконувати функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Отже, з 01 січня 2019 року позивач є постачальником універсальних послуг та здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному нормами чинного законодавства та умовами договору.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно рахунків за електричну енергію, нараховану за період з грудня 2020 по січень 2021 року, споживач спожив (купив) електричну енергію у постачальника універсальних послуг, однак в порушення умов договору не здійснив повну та своєчасну оплату виставлених рахунків, що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин.
При цьому, суд звертає увагу, що за умовами п. 4 комерційної пропозиції № 2, рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Матеріали справи свідчать, що рахунки за грудень 2020 року та січень 2021 року були сформовані та надіслані споживачу за допомогою поштової установи, а відтак з моменту їх направлення рахується десять робочих днів на повну оплату споживачем (відповідачем у справі) рахунків за спожиту електричну енергію, що зроблено останнім не було, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3293,17 грн.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов'язання, що в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 3293,17 грн.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Так, відповідно до ст. ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Сторонами погоджено у пункті 7 комерційної пропозиції, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з пункту 7 комерційної пропозиції, приписів ст. 231 ГК України, а також періоду нарахування штрафної санкції, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору. Під час перевірки розміру штрафної санкції, з огляду на визначений позивачем період її стягнення, а також суму заборгованості, суд встановив, що позивачем арифметично вірно сформовано суму пені у сумі 181,05 грн. та відповідно в даній сумі суд задовольняє позовні вимоги.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, суд зазначає наступне.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування (грудень 2020 року - січень 2021 року) та сум прострочення оплати спожитої електричної енергії, господарський суд зазначає, що позивачем вірно розрахована сума даних вимог, охоплених ст. 625 ЦК України, що зумовлює задоволення позову в цій частині і стягнення з відповідача 39,03 грн. 3% річних та 140,52 грн. інфляційних втрат.
Як на заперечення проти позову відповідач наполягає на том, що він не може нести юридичну відповідальність по зобов'язанню, яке по даті не співпадає із датою державної реєстрації юридичної особи відповідача (01 січня 2019 року проти 29 жовтня 2019 року).
Втім суд не погоджується із даним доводом відповідача, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Разом з тим, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (ч. 1 ст. 109 ЦК України).
Відповідно до постанови КМУ від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне територіальне управління юстиції у Харківській області.
Надалі, наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року за № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" постановлено вважати, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, що ліквідуються.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Згідно офіційних відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) зареєстровано, як юридичну особу публічного права 29 жовтня 2019 року.
При цьому, універсальним є правонаступництво у разі припинення юридичної особи на підставі ч. 1 ст. 104 ЦК України (юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації).
В світлі зазначеного вбачається, що до Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перейшло майно, права та обов'язки Головного територіального управління юстиції у Харківській області, тобто він є правонаступником прав та обов'язків, в тому числі по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019 року за № 61955 на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів.
Щодо інших заперечень відповідача, суд зазначає про таке.
Відповідач у відзиві посилається на укладення договору про закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 № 25, де невід'ємною частиною договору є Комерційна пропозиція.
Суд зазначає, що згідно з п. 1.1 договору про закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 № 25 (договір про закупівлю) “Учасник постачає електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія), як різновид товару для забезпечення потреб замовника, а замовник оплачує учаснику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (договір ПУП). Всі умови зазначеного Договору ПУП залишаються чинними та обов'язковими для виконання їх сторонами. В разі виникнення спірних питань між умовами цього договору та умовами договору ПУП пріоритет має договір ПУП.
Разом з цим пп. 6.1.1 та 6.1.2 договору про закупівлю обумовлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати учаснику вартість електричної енергії, інші обов'язки передбачені умовами договору про постачання електричної енергії ПУП, зазначеному у п. 1.1 цього договору.
Відповідно до пп. 5.1 та 5.2 публічного договору ПУП, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
Отже, умови вищезазначених договору ПУП та договорів про закупівлю електричної енергії в частині оплати утвореної заборгованості відповідачем не виконані.
Враховуючи вищезазначене, та те, що умови договору про закупівлю, на який посилається відповідач, лише доповнюють умови договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 61955 від 01.01.2019, який має пріоритет перед договором про закупівлю.
Щодо заперечень відповідача стосовно дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, рахунків за спожиту електричну енергію та не підписання актів приймання - передачі електричної енергії, не здійснення оплат, суд зазначає про наступне.
Ч. 1 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Законом України від 23.11.2018 № 2628 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України “Про ринок електричної енергії” для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону”.
Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Харків за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 61955 має договірну потужність, яка не перевищує 50 кВт.
Порядок розрахунків за договором № 61955 від 01.01.2019 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 2, яка є невід'ємним додатком до договору.
Згідно п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п. 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника. Відповідно до п. 5.10 договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього договору.
За умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії; у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу” посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані платником за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
П. 4 Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем; рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника; в разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком: у такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Отже, усі рахунки, розрахунки та Акти приймання - передачі електричної енергії відправлені засобами поштового зв'язку, що підтверджується матеріалами справи.
18.02.2021 відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 64 на умовах Комерційної пропозиції № 1 Ф-П/20-1 для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць. Даний договір № 64 від 18.02.2021 не є предметом розгляду наданої до Господарського суду Харківської області відповідної позовної заяви.
Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Так, законодавець не звільняє від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, передбачених ст. 230 ГК України, ст. ст. 549, 625 ЦК України, організацій, які являються бюджетними та фінансуються з загального державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також, ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема й оплата неустойки та відшкодування збитків.
Окрім того, згідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань зі сплати за спожиту електричну енергію, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, є правомірним та обгрунтованим.
Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати спожитої (купленої) електричної енергії у встановлені договором строки, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути зі Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 43315445) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, 126, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) 3293,17 грн. заборгованості (п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 , МФО 351823); 181,05 грн. - пені, 39,03 грн. - три відсотка річних, 140,52 грн. - індексу інфляції, а також 2270,00 грн. судового збору (п/р НОМЕР_2 ) в АТ "Мегабанк" МФО 351629).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, 126, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328);
Відповідач - Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 43315445).
Повне рішення складено 02.12.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/4047/21