Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4024/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9, корпус 2, офіс 2-301; код ЄДРПОУ: 42493917)
до Фізичної особи-підприємця Синельника Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
04.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Синельника Анатолія Миколайовича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Синельника Анатолія Миколайовича заборгованість у сумі 24 288,15 грн., з яких: основний борг у розмірі 23 070,50 грн., 15% річних у розмірі 1 194,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 23,07 грн., а також відшкодувати за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №КОМ-28378/21 від 30.03.2021 в частині своєчасної та повної оплати товару та наданих послуг.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4024/21. Вирішено розгляд справи №922/4024/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст.251 ГПК України). Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також неподання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст.248 ГПК України.
Фізична особа-підприємець Синельник Анатолій Миколайович своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 05.10.2021 було направлено за адресою місцезнаходження відповідача - 64219, Харківська обл., Балаклійський р-н, село Вербівка, вул. Кооперативна, буд. 17, яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. 63).
Проте зазначену кореспонденцію повернуто на адресу суду 05.11.2021 без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та зазначенням дати 04.11.2021.
08.11.2021 судом було повторно направлено на адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 05.10.2021, яку було отримано відповідачем 11.11.2021.
Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Проте, станом на 04.12.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
30.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" (комісіонером) та Фізичною особою-підприємцем Синельником Анатолієм Миколайовичем (комітентом) був укладений договір №КОМ-28378/21 (надалі - Договір) (арк. 16).
Відповідно до п.1.1. Договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, за винагороду, від свого імені, але за рахунок комітента організувати придбання комітентом в Е100 Baltia OU, Nordic Sales OU, E100 Polska Sp. z. o. o., E 100 LT International Trade Sp. z. o. o., UAB "Europniu korteliu servisas", SIA E100 LV, E100 LT, Baltia Trading Company OU товарів та послуг в мережі станцій системи E100, з використанням карток, для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів комітента за межами митної території України. Також, у рамках цього Договору комісіонер має право надавати комітенту послуги самостійно.
Відповідно до п.1.3. Договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, за винагороду, від свого імені, але за рахунок комітента організувати придбання комітентом в Системі Е100 WЕВ-послуги. Також, у рамках цього Договору комісіонер має право надавати комітенту WЕВ-послуги самостійно.
Відповідно до п.1.4. Договору умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (Специфікаціях) до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно Договору товари - це бензин, дизельне паливо, AdBlue, зріджений нафтовий газ-паливо, інші види нафтопродуктів та продуктів нафтопереробки.
Відповідно до Специфікації від 01.04.2021, яка є невід'ємною частиною до Договору, позивач зобов'язався організувати придбання для відповідача у строк з 01.04.2021 по 30.04.2021 дизельне паливо на суму 28 030,35 грн. (арк.33).
Згідно Договору послуги - це всі послуги, які надаються з використанням картки або її ідентифікаційних даних.
За умовами п.3.11., 3.12 Договору комісіонер виконує свої зобов'язання по цьому Договору за винагороду в розмірі 0,5% від вартості придбаних комітентом товарів та/або послуг, у тому числі сервісних зборів та WEB-послуг. Комісійна винагорода за послуги комісіонера, які він здійснює в рамках цього Договору, включає ПДВ.
Зі змісту рахунка на оплату №170240 від 30.04.2021 та акту прийому-передачі послуг №170240 від 30.04.2021 вбачається, що комісійна винагорода позивача складає 140,15 грн. (арк. 29, 31).
Згідно з п.1.7. Договору протягом розрахункового періоду комісіонер організовує процес обліку та обробки здійснених комітентом Угод у Мережі станцій з використанням карток.
Відповідно до Договору картка - це ідентифікаційна, бонусна, оюлікова, ко-брендингова пластикова картка учасника Системи Е100, яка є бездокументарною підставою для здійснення Угод, технічним засобом обліку укладених Угод, проте не виконує платіжних функцій.
Відповідно до акту прийому-передачі карт від 30.03.2021 для забезпечення виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування ідентифікаційні пластикові картки Е100 за №№ №0005283780016, 0005283780024, які є власністю позивача (арк.18).
За умовами п. 2.8. Договору по завершенні розрахункового періоду комісіонер відправляє на електронну адресу комітента вказану в даному договорі наступні документи: специфікацію, звіт комісіонера, видаткову накладну, акт прийому-передачі товарів, акт наданих послуг та рахунок на оплату з легалізованими розшифруваннями (де зазначені номери Карток за якими здійснювались Угоди; дати Угод, назви станцій на яких здійснені Угоди; кількість отриманих товарів та послуг), та при наявності додаткові документи, що підтверджують понесені комісіонером витрати для забезпечення отримання комітентом товарів та/або послуг.
По закінченні календарного місяця комісіонер відправляє комітенту оригінали документів вказаних в ч.1 цього пункту та акт звірки взаєморозрахунків, на адресу для листування вказану комітентом (за винятком використання електронного документообігу).
Відповідно до Договору розрахунковий період - це проміжок часу, протягом якого комітент здійснює угоди з використанням Карток, а комісіонер веде облік цих Угод. Даним Договором встановлюється 2 розрахункових періоди: перший - з 1 числа по 15 число поточного місяця та другий - з 16 числа по останній день поточного місяця.
Згідно з п. 3.2. Договору оплата вартості товарів та/або послуг, придбаних для комітента, а також вартість донесених витрат комісіонера, пов'язаних з придбанням товарів та/або послуг у рамках в виконання договору комісії, здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення у покупця обов'язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку.
Згідно з п.4.1.3. Договору по закінченню календарного місяця комісіонер зобов'язаний надати комітенту наступні документи: специфікацію, рахунки на оплату з деталізованими розшифруваннями, видаткові накладні, акти прийому-передачі товарів, звіти комісіонера, акти наданих послуг, акт звірки взаєморозрахунків та при наявності, додаткові документи, що підтверджують понесені комісіонером витрати в рамках виконання цього договору.
Позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, придбав для відповідача товар та надав відповідачу послуги на загальну суму 28 170,50 грн., що підтверджується наступними документами: звітом комісіонера №170240 від 30.04.2021 на суму 28 030,35 грн., видатковою накладною №167473 від 30.04.2021 на суму 28 030,35 грн., актом прийому-передачі товарів №167473 від 30.04.2021 на суму 28 030,35 грн., рахунком на оплату № 167473 від 30.04.2021 на суму 28 030,35 грн., деталізацією № 167473 від 30.04.2021 на суму 28 030,35 грн., рахунком на оплату № 170240 від 30.04.2021 на суму 140,15 грн., актом надання послуг №170240 від 30.04.2021 на суму 140,15 грн., специфікацією (Додаток №2 до договору № КОМ 28378/21 від 30.03.2021) та актом звірки взаєморозрахунків до Договору станом на 30.04.2021.
12.05.2021, на виконання умов п. 4.1.3. Договору, позивач надіслав зазначені документи відповідачу, що підтверджується квитанціями з сервісу обміну та підписання електронних документів "Вчасно" (арк.19-36).
Відповідно до п.4.3.8. Договору комітент зобов'язаний підписувати та повертати документи вказані в п.4.1.3. цього Договору комісіонеру протягом 10 робочих днів з моменту їх отримання від комісіонера.
Пунктом 4.3.9. Договору передбачено, що якщо після спливу терміну вказаного в п.4.3.8. Договору комітент не поверне оригінали документів вказані в п.4.1.3. та не висуне письмові заперечення щодо даних, та не надасть докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими комітентом та комітент згідний з вказаною в них інформацією і кількістю/вартістю отриманих товарів та/або послуг).
Аналогічна норма міститься в ст.1022 ЦК України.
Відповідач оригінали зазначених документів позивачеві не повернув та не висунув будь-яких письмових заперечень щодо даних документів, як це передбачено п.4.3.9. Договору. За таких обставин, в силу умов п.4.3.9. Договору відповідач є таким, що погодився з вказаною в них інформацією і кількістю/вартістю отриманих товарів та/або послуг.
Відповідач в порушення умов Договору оплатив вартість отриманих послуг частково на суму 5 100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № @2РL566817 від 08.04.2021 на суму 100,00 грн. та № 1202419 від 02.09.2021 на суму 5 000,00 грн. (арк.39-40).
20.08.2021, з метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 17.08.2021 вих. № 18 про сплату заборгованості за Договором у розмірі 28 070,50 грн. та надання відповіді на претензію у строк до 30.08.2021 (арк. 41-45), однак претензія залишилась без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості товару та отриманих послуг згідно умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати у розмірі 23 070,50 грн. (28 170,50 грн. - 5 100,00 грн. = 23 070,50 грн.).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 ГК України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п.1.2. Договору сторони за взаємною згодою погодили, що даний Договір містить елементи різних договорів і є змішаним договором відповідно до ст. 628 ЦК України.
Зі змісту спірного Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами комісійного договору та договору про надання послуг.
Згідно зі ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
За умовами ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У пункті 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу за Договором у розмірі 23 070,50 грн. обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за Договором інфляційних втрат у розмірі 23,07 грн. та 15% річних у розмірі 1 194,58 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2. Договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем свого обов'язку з оплати рахунків у встановлені даним Договором строки, відповідач зобов'язується оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних, від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня наступного за днем в який повинна була надійти оплата.
Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних втрат у розмірі 23,07 грн. та 15% річних у розмірі 1 194,58 грн. (а.с. 3), суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання за Договором, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 23,07 грн. та 15% річних у розмірі 1 194,58 грн. обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 14, 20, 73, 74, 86, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" до Фізичної особи-підприємця Синельника Анатолія Миколайовича про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Синельника Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9, корпус 2, офіс 2-301; код ЄДРПОУ: 42493917) заборгованість у сумі 24 288,15 грн. (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 15 коп., з яких: основний борг у розмірі 23 070,50 грн. (двадцять три тисячі сімдесят) грн. 50 коп., сума 15% річних у розмірі 1 194,58 грн. (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 58 коп., сума інфляційних витрат у розмірі 23,07 грн. (двадцять три) грн. 07 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.О. Пономаренко