Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3940/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328)
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 43315445)
про стягнення 2 881,31грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію в сумі 2 608,00грн, пеню в сумі 137,73грн, 3% річних в сумі 29,00грн та збитки від інфляції в розмірі 106,58грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальнику універсальних послуг № 55070 від 01.012.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги. В якості правових підстав, позивач посилається на ст.ст.526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що міжрегіональне управління, яке створено лише 29.10.2019, не укладало та не могло укладати Договір № 55070 від 01.01.2019 і не може нести відповідальність за невиконання його умов, оскільки на момент його нібито укладання взагалі не існувало та не виступало його стороною.
Також, відповідач зазначає, що між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) укладено договір про закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 № 25 (далі - Договір № 25) та договір про закупівлю електричної енергії від 18.02.2021 № 64.
Як зазначає відповідач, за даними бухгалтерського обліку заборгованість по вищезазначеним договорам відсутня, бюджетні фінансові зобов'язання за грудень 2020 року та січень 2021 року в органах Державної казначейської служби України не зареєстровані.
Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на те, що у зв'язку зі спливом строку дії Договору № 25 (до 31.12.2020) постачання електричної енергії до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за період з 01.01.2021 по 17.02.2021 здійснювалось за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 26.03.2021 № 90 (Договір № 90), укладеного між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та міжрегіональним управлінням. Сторонами за Договором № 90 було вирішено з урахуванням ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України поширити дію договору за фактом споживання електричної енергії - з 01.01.2021.
За змістом Договору № 90 постачання електричної енергії здійснювалось споживачам, розташованим тільки у м. Харкові.
Однак, зі змісту позовних вимог та рахунків, направлених на адресу відповідача протягом січня 2021 року для проведення відповідних розрахунків слідує, що недоплата за спожиту електроенергію виникла внаслідок споживання електричної енергії підпорядкованими органами Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), розташованими на території Харківської області. При цьому, Договором № 90 постачання електричної енергії на території об'єктів Харківської області передбачено не було.
Отже, відповідач вважає, що позивачем не підтверджено факт укладення сторонами Договору № 55070, а відтак, і наявності зобов'язання міжрегіонального управління проведення розрахунків з Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут".
Відповідач також заперечує проти нарахування позивачем пені, збитків від інфляції та 3% річних.
Позивач у відповіді на відзив з доводами відповідача не погоджується, посилаючись на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" Головне територіальне управляння юстиції у Харківській області як юридична особа публічного права була ліквідована та Наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2019 № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" утворено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків), яке є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Позивач зазначає, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Таким чином, фактично споживши електричну енергію у січні 2019 року, відповідач приєднався до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (публічного). Так, по Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019, згідно переданих даних від Акціонерного товариства "Харківобленерго" відповідачу було проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано і виставлено рахунки за спожиту електричну енергію, згідно відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут".
Крім того, доказом приєднання відповідача до умов договору № 55070 є підписана Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків), який є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Додаткова угода до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019.
Що стосується посилання відповідача на договір № 25 від 04.03.2020, позивач зазначає, що за умовами цього договору всі умови договору № 55070 від 01.01.2019 залишаються чинним та обов'язковими для виконання їх сторонами, а у разі виникнення спірних питань між умовами цього договору та умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019 пріоритет має договір № 55070. Договір про закупівлю, на який посилається відповідач лише доповнюють умови договору № 55070 від 01.01.2019.
Також безпідставними є посилання відповідача на договір № 64 від 18.02.2021, оскільки, як зазначає позивач, цей договір не є предметом розгляду у даній справі.
Позивач також не погоджується з доводами відповідача щодо його посилання на Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 26.03.2021 № 90, оскільки процедура закупівлі має відповідати вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та може тривати не менше ніж 80 календарних днів.
Оскільки від Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків звернення про намір припинити дію договору не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня остаточного припинення користування електричною енергією та заяви щодо розірвання спірного договору до позивача не надходило, у позивача були відсутні правові підстави щодо припинення дії вищезазначеного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, зокрема, у січні 2021 року, та переведення Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідач заперечень на відповідь позивача на відзив суду не надав. Будь-яких інших заяв або клопотань відповідачем також надано не було.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З 01.01.2019, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії” від 13.07.2017, у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території” Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.
Позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному “Правилами роздрібного ринку електричної енергії”, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та на умовах постачання універсальних послуг.
На виконання п.13 розділу ХVІІ Закону України “Про ринок електричної енергії” під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут”, а Акціонерне товариство “Харківобленерго” виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до абзацу 5 п.13 р. ХVІІ Закону України “Про ринок електричної енергії” фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальних послуг та/або факт споживання електричної енергії.
Разом з тим, у відповідності до п.13 Перехідних положень Закону України “Про ринок електричної енергії” передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті позивача.
01.01.2019 Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, правонаступником якого є Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (Наказ Міністерства юстиції України від 16.10.2019 № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України"), приєдналося до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 з 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів шляхом фактичного споживання електричної енергії та здійснення оплати рахунків за спожиту електричну енергію.
27.01.2020 між позивачем та Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) укладено додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги № 55070 від 01.01.2019, відповідно до якої сторони домовились змінити в Договорі та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною Договору назву Споживача з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34859512) на Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 43315455).
Дані про відповідача передані від Акціонерного товариства “Харківобленерго”.
Відповідач приєднався до умов Договору № 55070 від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, якою визначено порядок розрахунків за Договором № 55070 від 01.01.2019. Комерційна пропозиція № 2 є невід'ємним додатком до Договору № 55070 від 01.01.2019.
Відповідно до умов п.2.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 позивач зобов'язався продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачувати позивачу вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
За умовами п.5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п.5.13 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача, відповідач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через позивача.
У п.5.10 Договору сторони погодили, що оплата рахунку позивача має бути здійснена відповідачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього Договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії; у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті «Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Платником за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення (п. 3 Комерційної пропозиції № 2).
Відповідно до п.6.2 Договору відповідач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 2 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається відповідачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем; рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах позивача; в разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення.
У разі порушення відповідачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції, позивач за умовами 7 Комерційної пропозиції № 2 проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Згідно з переданими даними від Акціонерного товариства «Харківобленерго» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- за грудень 2020 на суму 1 009,20грн. Відповідачем за грудень 2020 року спожито 350 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за грудень 2020 було відправлено засобами поштового зв'язку 05.01.2021. Строк оплати рахунку до 20.01.2021. Рахунок не сплачений.
- за січень 2021 на суму 1 598,80грн. Відповідачем за січень 2021 року спожито 450 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за січень 2021 року було відправлено засобами поштового зв'язку 12.02.2021. Строк оплати рахунку до 26.02.2021. Рахунок не сплачений.
Станом на 01.07.2021 загальна сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 55070 від 01.01.2019 складає 2 608,00грн.
Також позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в розмірі 137,73грн, 3% річних в розмірі 29,00грн, збитки від інфляції в розмірі 106,58грн та виставлені відповідні рахунки, які були отримані відповідачем, проте не оплачені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ст.4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 1 ст.63 Закону України “Про ринок електричної енергії” встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Відповідно до п.93 ч.1 ст.1 Закону України “Про ринок електричної енергії” універсальна послуга це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Пунктами 62 та 42 ч.1 зазначеного вище Закону визначено, що:
побутовий споживач це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність);
малий непобутовий споживач це споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Абзацом 5 п.13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також, згідно з п.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до п.13 Перехідних положень Закону, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що відповідачем фактично спожито електричну енергію, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах Договору № 55070 з 01.01.2019 з Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, правонаступником якого є відповідач, та дані про якого передані від попереднього постачальника Акціонерного товариства "Харківобленерго".
Також, як вже було встановлено судом, між сторонами 27.01.2020 укладено додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги № 55070 від 01.01.2019, відповідно до якої сторони домовились змінити в Договорі та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною Договору назву Споживача з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34859512) на Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 43315455).
Оскільки за умовами договору № 55070 від 01.01.2019 (п.2.1 договору) величина встановленої потужності не перевищує 30 кВт, відповідач є малим непобутовим споживачем та має право на отримання універсальних послуг.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 2 608,00грн у встановлений договором строк не виконав.
Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Доводи відповідача стосовно того, що договір № 55070 від 01.01.2019 є не укладеним спростовані вище встановленими фактами, а тому є необґрунтованими та безпідставними.
Також, суд зазначає, що заперечення відповідача стосовно того, що відповідач, який створений лише 29.10.2019 не може нести відповідальність за невиконання умов вказаного вище договору укладеного до створення відповідача, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Водночас злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи регулюються, зокрема, статтею 106 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи учасника нова юридична особа, є правонаступником попередньої, до якої переходять права та обов'язки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" Головне територіальне управління юстиції у Харківській області було ліквідовано та Наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2019 № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" утворено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків), яке стало правонаступником Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
За приписами ч.1 ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Харків зареєстровано за № 43315445 від 29.10.2019.
Крім того, як вже зазначалось вище, саме у зв'язку з реорганізацією Споживача (Головне територіальне управління юстиції у Харківській області) шляхом утворення Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків, який є правонаступником відповідно до положень ст.ст.106-108 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019.
Отже, доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Судом також не приймаються заперечення відповідача стосовно того, що після спливу строку дії Договору № 25 постачання електричної енергії до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за період з 01.01.2021 по 17.02.2021 року здійснювалось за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 26.03.2021 № 90, укладеного між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та відповідачем, з огляду на наступне.
Процедура закупівлі має відповідати вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та може тривати не менше ніж 80 календарних днів.
У даному випадку за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019 визначено період заборгованості з грудня 2020 року по червень 2021 року станом на 01.07.2021, а безпосередньо за використану електричну енергію за грудень 2020 року та січень 2021 року. Також, згідно з переданими даними від оператора системи розподілу Акціонерного товариства "Харківобленерго", де встановлено факт фактичних обсягів споживання електричної енергії за Договором від 01.01.2019 № 55070.
Відповідно до п.6.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), "Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення.
Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу".
Згідно п.4.27. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об'єкт.
Відповідно п.6.2.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (припинення його дії) електропостачальник за 20 днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії споживачу повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії» , на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу.
Проте, відповідач на адресу позивача з відповідними зверненнями про намір припинити договір № 55070 від 01.01.2019 не звертався, заяву про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не надавав, а тому переведення позивачем відповідача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" не здійснювалось.
Також суд зазначає, що за приписами ч.5 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Частиною 6 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно ч.8. ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Проте, доказів того, що відповідач отримував електричну енергію від постачальника "останньої надії" відповідачем суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Таким чином, доводи відповідача щодо здійснення з 01.01.2021 постачання електричної енергії для відповідача Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії" є безпідставними та недоведеними.
Також, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на договори про закупівлю електричної енергії № 25 від 04.03.2020 та № 64 від 18.02.2021, за якими у нього відсутня заборгованість за спірний період.
З цього приводу суд зазначає, що відповідач, укладаючи договір про закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 № 25 взяв на себе зобов'язання оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019. Всі умови Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019 залишаються чинними та обов'язковими для виконання їх Сторонами та у разі виникнення спірних питань між умовами договорів про закупівлю електричної енергії від 04.03.20200 № 25 та умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019 пріоритет має саме Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 55070 від 01.01.2019.
Що стосується договору про закупівлю електричної енергії № 64 від 18.02.2021, суд зазначає, що цей договір не є предметом спору у даній справі, а тому суд не вбачає правових підстав для надання оцінки даному договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту в грудні 2020 року та січні 2021 року електричну енергію в розмірі 2 608,00грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 137,73грн за період з січня по червень 2021 року, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції до Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який здійснюються нарахування від суми боргу за кожен день прострочки.
Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період січень-червень 2021 року в розмірі 137,73грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних на загальну суму 29,00грн за період з 21.01.2021 по 30.06.2021 та збитків від інфляції в сумі 106,58грн за період з березня по червень 2021 року, що нараховані за зобов'язаннями за лютий, березень, квітень та травень 2021 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Сторони у п.7 Комерційної пропозиції до Договору визначили, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 21.01.2021 по 30.06.2021 в сумі 29,00грн та збитків від інфляції в сумі 106,58грн за період з березня по червень 2021 року, що нараховані за зобов'язаннями за лютий, березень, квітень та травень 2021 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, суд відхиляє заперечення відповідача щодо необґрунтованості та безпідставності нарахованих до стягнення позивачем пені, 3% річних та збитків від інфляції.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.
Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, пені, 3% річних та збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв'язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 43315445) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) - заборгованість за електроенергію в розмірі 2 608,00грн на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у філії ХОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , МФО 351823;
- пеню в розмірі 137,73грн, 3% річних в розмірі 29,00грн, збитки від інфляції в розмірі 106,58грн та 2 270,00грн судового збору на поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Мегабанк», МФО 351629.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "02" грудня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк