Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3987/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софиївська Борщагівка, вул. Волошкова, 42/2, офіс 1, код ЄДРПОУ 33776341)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготех Оптіма" (61052, м. Харків, вул. Маліновського, 3, код ЄДРПОУ 42674594)
про стягнення 878 520,88грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 856 656,00грн. попередньої оплати, 3% річних у розмірі 3 391,20грн., пеню в розмірі 18 473,68грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 605,31грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 500,00грн. позивач просить суд покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 13-07 від 13.07.2021 щодо здійснення своєчасної поставки товару.
Ухвалою суду від 05.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" прийнято до розгляду, справу визнано малозначною, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, ухвала суду від 05.10.2021 отримана відповідачем - 07.10.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправленння.
Проте відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений строк не скористався.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
13.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготех Оптіма" (відповідач) укладено договір поставки № 13-07 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити (передати у власність) позивача товар, а позивач прийняти та оплатити товар в кількості та за ціною, визначеною цим договором.
У п.2.4 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом передоплати в розмірі 100% за кожну партію товару, що замовляється позивачем, протягом 5 робочих днів з дати отримання позивачем рахунка-фактури..
Товар має бути поставлений позивачу на умовах ЕХW (склад відповідача) згідно Міжнародних правли Інкотермс в редакції 2010 р. (п.3.1 договору).
Строк поставки товару сторони погодили у п.3.2 договору, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснити відвантаження кожної наступної партії товару за письмовим замовленням позивача протягом 14 робочих днів з дня отримання передоплати.
У п.8.1 договору сторони визначили строк дії договору, а саме: цей договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
На виконання умов укладеного договору позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату № 65 від 13.07.2021 та № 74 від 22.2021 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату на загальну суму 856 656,00грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, у визначений договором строк товар позивачу не поставив.
Позивач 30.08.2021 направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути грошові кошти, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).
Позивач, на виконання умов спірного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 856 656,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1281 від 14.08.2021 на суму 607 500,00грн, № 1309 від 23.07.2021 на суму 100 000,00грн та № 1361 від 30.07.2021 на суму 149 156,00грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару не виконав, після отримання суми попередньої оплати в розмірі 856 656,00грн товар позивачу не поставив, у зв'язку з чим сума непоставленого відповідачем товару становить 856 656,00грн.
Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.
З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар на суму 856 656,00грн, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 856 656,00грн, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 3 391,20грн, нарахованих на суму попередньої оплати.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Суд звертає увагу на те, що нарахування 3% річних на суму боргу відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки кожної партії товару, тобто з 03.08.2021, 12.08.2021 та 19.08.2021, оскільки за умовами п.3.2 договору відповідач зобов'язався поставити товар протягом 14 робочих днів з дня отримання передоплати.
На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу на суму попередньої оплати 3% річних за період з 03.08.2021 по 23.09.2021 (за кожен період здійсненої передоплати окремо) на загальну суму 3 391,20грн.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 03.08.2021 по 23.09.2021 (за кожен період здійсненої передоплати окремо) в сумі 3 391,20грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 18 473,68грн за період з 03.08.2021 по 23.09.2021 (за кожен період здійсненої передплати окремо), суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі порушення відповідачем строків поставки товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент неналежного виконання зобов'язань, від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення.
Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично правильно, за кожен період прострочення окремо, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 03.08.2021 по 23.09.2021 (за кожен період здійсненої передплати окремо) в розмірі 18 473,68грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суд керується наступним.
Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, відповідно до якого судовий збір за подання позовної заяви становить 13 605,31грн, витрати, пов'язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу становлять 28 500,00грн.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, з цього приводу суд зазначає наступне.
29.12.2020 між позивачем та адвокатом Діденко Наталією Олександрівною укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач надає Адвокату право бути представником у судових органах, в тому числі, в господарському суді з усіма правами та повноваженнями, якими наділене Товариство.
У п.4 угоди сторони погодили, що розмір та порядок оплати гонорару адвоката встановлюється в Додатку № 1 до даного договору.
01.09.2021 між позивачем та адвокатом складено та підписано додаткову угоду № 1 до угоди про надання правової допомоги, якою сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару адвоката) за надання правової допомоги у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготех оптіма" щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 13-07 від 13.07.2021.
За умовами п.2 договору сторони погодили, що стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготех оптіма" заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" становить 856 656,00грн та штрафні санкції, які будуть розраховані у судовому порядку.
Оплата послуг адвоката погоджена сторонами у п.4 додаткової угоди № 1, а саме: сума гонорару адвоката становить 28 500,00грн. Позивач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату послуг адвоката шляхом перерахування авансу протягом трьох робочих днів з дня підписання договору в сумі 10 000,00грн. Оплата послуг з представництва інтересів в суді першої інстанції та подання документів становить 8 500,00грн та здійснюється в наступному порядку: 50% вартості послуги сплачується після відкриття провадження у справі, решта суми - протягом трьох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.
Також позивач зобов'язався сплатити адвокату після винесення у першій інстанції рішення суду на користь позивача гонорар успіху у сумі - 10 000,00грн.
За умовами п.7 додаткової угоди № 1 до угоди про надання правової допомоги - правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами.
В обґрунтування розподілу витрат на правничу допомогу позивач надав договір про правову допомогу від 29.12.2020, додаткову угоду № 1 від 01.09.021 до угоди про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.09.2021, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 01.09.2021 на суму 5 000,00грн та № 2 від 02.09.2021 про сплату 5 000,00грн.
Так, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 17.09.2021 Адвокатом Діденко Н.О з 01.09.2021 по 17.09.2021 виконано та передано позивачу, а позивачем прийнято наступні послуги: надання консультацій клієнту (усні, письмові) щодо можливості досудового повернення боргу, вивчення документів, участь у переговорах по договору поставки № 13-07 від 13.07.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготех Оптіма" - 2 200,00грн; аналіз судової практики, формування правової позиції захисту позивача у суді - 1 800,00грн; складання претензії-вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготех Оптіма" - 1 000,00грн; підготовка та складання процесуальної заяви по суті справи, позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 13-07 від 13.07.2021, підготовка додатків до позовної заяви та подача до суду - 5 000,00грн.
Вартість послуг за період з 01.09.2021 по 17.09.2021 становить 10 000,00грн.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачем попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу, відповідно до ст.124 Господарського процесуального кодексу України, який подано одночасно з позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд керується наступним.
За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст.632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Відповідно до вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката на адресу суду від відповідача не надходило.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
За приписами ч.1, ч.2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Судом встановлено, що позивач, відповідно до положень ст.124 Господарського процесуального кодексу України, надав попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, який міститься в його позові, а надані суду докази, свідчать про існування договірних відносин між позивачем та Адвокатом Діденко Наталією Олександрівною.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача “гонорару успіху” в розмірі 10 000,00грн, суд зазначає, що гонорар успіху є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.
Як вже було встановлено судом, у п.4.2.3 договору сторони погодили, що “гонорар успіху” при задоволенні позову становить 10 000,00грн.
Враховуючи встановлені обставини, з огляду на характер спірних правовідносин, а також те, що позивачем дотримано вимоги ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 28 500,00грн є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом послугами та ціною позову, а відтак заявлена до стягнення сума витрат є цілком обґрунтованою, що є підставою для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Що стосується судових витрат зі сплати судового збору за подання позову до суду, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготех Оптіма" (61052, м. Харків, вул. Маліновського, 3, код ЄДРПОУ 42674594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софиївська Борщагівка, вул. Волошкова, 42/2, офіс 1, код ЄДРПОУ 33776341) - 856 656,00грн основного боргу, 18 473,68грн пені, 3 391,20грн. 3% річних, 28 500,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, 13 605,31грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "02" грудня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк