"25" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2118/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Клименко Ф.І. за довіреністю;
Від відповідача: Швець К.О. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Хазяїн” про стягнення 1 293 650,17 грн., -
Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” (далі по тексту - КП „Теплопостачання міста Одеси”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Хазяїн” (далі по тексту - ОСББ „Хазяїн”) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 1 293 650,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору на постачання теплової енергії №4623 від 01.11.2006р. в частині оплати вартості спожитої теплової енергії протягом періоду з грудня 2020р. по квітень 2021р.
Ухвалою суду від 26.07.2021р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
ОСББ „Хазяїн” повністю заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на відсутність заборгованості за спожиту теплову енергію за договором №4623 від 01.11.2006р. Так, відповідачем було наголошено про відсутність у позивача правових підстав для застосування підвищеного тарифу у розмірі 1813,944 грн. (з ПДВ)/ 1 Гкал після 01.05.2019р., тобто після набрання Законом України „Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017р. законної сили, п. 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено заборону на зміну умов договорів, укладених до набрання чинності Законом. Наведене, за переконанням відповідача, свідчить про необхідність застосування тарифу у розмірі 1223,43 грн. (з ПДВ)/ 1 Гкал при визначенні вартості спожитої теплової енергії за спірний період. При цьому, по тексту відзиву на позовну заяву ОСББ „Хазяїн” було наведено власний розрахунок вартості спожитої теплової енергії із зазначенням сум здійснених оплат, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
КП „Теплопостачання міста Одеси” у поданій до суду відповіді на відзив було зазначено про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для зміни тарифів після набрання Законом України „Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017р. законної сили. При цьому, позивачем було наголошено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу теплової енергії, а саме договором поставки, а, отже підстави для застосування до спірних правовідносин Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р. відсутні.
Ухвалою суду від 25.10.2021р. підготовче провадження по даній справі було закрито із призначення справи до судового розгляду по суті на 17.11.2021р. о 15:00 год.
29.10.2021р. до господарського суду від КП „Теплопостачання міста Одеси” надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 843 659,85 грн. В обґрунтування поданої заяви позивачем було наголошено про часткове погашення відповідачем заборгованості у розмірі 449 990,31 грн.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи звернення позивача до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог після закінчення підготовчого провадження, що свідчить про порушення КП „Теплопостачання міста Одеси” вимог ст. 46 ГПК України та відсутність підстав для прийняття до розгляду поданої останнім заяви.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
01.11.2006р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” (Теплопостачальна організація) та ОСББ „Хазяїн” (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії №4623, відповідно до п. 1 якого за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.
Згідно з п. п. 2.1 - 2.2 договору №4623 від 01.11.2006р. теплова енергія постачається Споживачу у житлові будинки за адресою: вул. Ак. Вільямса, 59-В/1, на опалення та на приготування гарячої води згідно витрат теплоносія G=11,31 т/годину, за адресою вул. Ак. Вільямса, 59- В/2, на опалення та на приготування гарячої води згідно витрат теплоносія G=5,5 т/годину згідно додатку 1 до цього договору. Усі нові або реконструйовані системи теплоспоживання Споживача, до введення їх в роботу, повинні бути прийняті в експлуатацію Теплопостачальною організацією, згідно з вимогами Правил користування тепловою енергією та Правил технічної експлуатації теплоспоживчих установок і теплових мереж з оформленням відповідного акту-допуску.
Умовами п. 3.1 договору №4623 від 01.11.2006р. визначено, що Споживач має право на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, порядку оплати, умов та режимів споживання; поновлення теплопостачання своїх об'єктів після усунення порушень, якщо подачу теплової енергії було припинено (обмежено) без розірвання цього договору; підключення Субспоживачів до своїх мереж після письмового отримання дозволу від Теплопостачальної організації.
Згідно з п. 3.2 договору №4623 від 01.11.2006р. Споживач зобов'язується, зокрема, додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором; повідомити Теплопостачальну організацію про всі об'єкти теплоспоживання, підключенні до теплових мереж Споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання тощо); додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією та іншими нормативним актами; щорічно в міжопалювальний період підготовлювати власне теплове господарство; забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників Теплопостачальної організації до теплокамер, теплопунктів, теплоспоживчих установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових обов'язків тощо.
Відповідно до п. 4.1 договору №4623 від 01.11.2006р. Теплопостачальна організація має право пропонувати Споживачу послуги з постачання теплової енергії; у будь-який час перевіряти стан роботи теплоспоживчого обладнання Споживача, приладів обліку, та знімати їх показання; вимагати від Споживача відшкодування збитків, завданих Теплопостачальній організації не виконанням, або не належним виконанням умов договору збоку Споживача. Збитки відшкодовуються в повному обсязі в незалежності від застосування до Споживача оперативно господарських та штрафних санкцій; обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених Законом У країни «Про теплопостачання» та іншими нормативними актами України тощо.
Положеннями п. 4.2 договору №4623 від 01.11.2006р. визначено, що Теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з додатком 1; гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання Споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживчого обладнання; повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла; здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживчого обладнання Споживача не рідше одного разу в 6 місяців.
Відповідно до п. п. 5.1 - 5.2 договору №4623 від 01.11.2006р. облік споживання теплової енергії на опалення та на приготування гарячої води визначається за показниками приладу обліку. Звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії Споживач надає Теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця.
Умовами п. п. 6.1 - 6.2 договору №4623 від 01.11.2006р. передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн. за 1 Гкал., діючому на момент укладання договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору №4623 від 01.11.2006р. цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.
Орієнтовний обсяг поставки теплової енергії на рік, а також схема тепломереж для теплопостачання Споживача були визначені сторонами у додатках №1,2 до договору №4623 від 01.11.2006р. Згідно додатку №1 до договору Споживач не очікує споживання теплової енергії на опалення протягом періоду з травня по вересень.
Згідно з п. 1.5 додатку №3, який визначає умови припинення подачі теплової енергії, до договору №4623 від 01.11.2006р. неготовність Споживача до опалювального сезону (відсутність акта готовності до опалювального сезону), є підставою для припинення постачання теплової енергії.
Відповідно до наданих позивачем звітів за період з грудня 2020р. по квітень 2021р. ОСББ „Хазяїн” було спожито теплову енергію обсягом 714,4418 Гкал. При цьому, звіти за лютий 2021р. були підписані лише з боку позивача, інші надані позивачем звіти були підписані обома сторонами. Слід зазначити, що у поданому до суду відзиві ОСББ „Хазяїн” було визнано факт споживання теплової енергії обсягом 714,4418 Гкал. протягом періоду з грудня 2020р. по квітень 2021р.
31.05.2021р. КП „Теплопостачання міста Одеси” звернулось до ОСББ „Хазяїн” із претензією №13.04-04-235 про сплату відповідачем заборгованості за договором №4623 від 01.11.2006р. у загальному розмірі 1 293 650,17 грн.
В процесі вирішення судом даного спору ОСББ „Хазяїн”, окрім оплати заборгованості у розмірі 449 990,31 грн., що було визнано позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог, в рахунок оплати вартості спожитої теплової енергії також було перераховано на рахунок КП „Теплопостачання міста Одеси” грошові кошти у загальному розмірі 114 953,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №190 від 13.11.2021р., №173 від 29.10.2021р.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСББ „Хазяїн” позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору №4623 від 01.11.2006р. зобов'язань не було сплачено вартості поставленої позивачем теплової енергії, що стало підставою для звернення КП „Теплопостачання міста Одеси” до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 01.11.2006р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” та ОСББ „Хазяїн” було укладено договір на постачання теплової енергії №4623 за умовами договору якого позивачем були прийняті на себе зобов'язання поставити відповідачу теплову енергію для опалення житлових будинків.
Верховним Судом у постанові від 03.11.2020р. по справі №920/611/19 наголошено, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення як спрямованості їх дій, так і певних правових наслідків.
З огляду на викладене суд зазначає, що правова природа договору на постачання теплової енергії №4623 від 01.11.2006р. залежить від змісту прав та обов'язків сторін, а також від мети його укладання. Таким чином, назва договору не впливає на правову природу договору та не змінює суть правовідносин сторін за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГК України до сфери матеріального виробництва належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності.
Частиною 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” № 2866-III від 29.11.2001р. (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 4 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Виходячи з правового аналізу вищенаведених законодавчих норм, враховуючи зміст прав та обов'язків КП „Теплопостачання міста Одеси” та ОСББ „Хазяїн”, передбачених умовами договору на постачання теплової енергії №4623 від 01.11.2006р., а також приймаючи до уваги визначену Законом України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” мету створення та напрямки діяльності ОСББ, господарський суд доходить висновку про помилковість доводів позивача про укладення між сторонами договору поставки, оскільки теплова енергія використовується ОСББ виключно на опалення житлових будинків. З огляду на статус ОСББ як непідприємницьке товариство в силу закону, останнє в принципі не здійснює використання теплової енергії у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовані Законом України „Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017р. (з наступними змінами і доповненнями).
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
В силу вимог ч. 1, 3 ст. 2 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
З викладених обставин, враховуючи укладення між сторонами договору на постачання теплової енергії №4623 від 01.11.2006р. з метою опалення будинків лише протягом опалювального сезону, враховуючи зміст прав та обов'язків сторін за договором, а також визначену Законом України „Про житлово-комунальні послуги” категорію споживачів - колективний споживач, яким є юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги, в даному випадку ОСББ, господарський суд доходить висновку про укладення між КП „Теплопостачання міста Одеси” та ОСББ „Хазяїн” договору, який за своєю правовою природою є договором про надання комунальної послуги - послуги з постачання теплової енергії, яка споживається мешканцями будинків у процесі її надання позивачем.
Слід зазначити, що Закон України „Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017р. був введений в дію з 01.05.2019р.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 12 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є, зокрема, ціна послуги.
Відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги” договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону.
Умовами п. 6.1 договору №4623 від 01.11.2006р. передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн. за 1 Гкал., діючому на момент укладання договору.
На момент набрання чинності Законом України „Про житлово-комунальні послуги” тарифи на комунальні послуги, які надаються КП „Теплопостачання міста Одеси”, який є суб'єктом природної монополії, встановлювались Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - НКРЕКП), згідно вимог Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг” № 2479-VI від 09.07.2010р. При цьому, чинним законодавством не передбачено будь-яких обмежень або заборони для НКРЕКП встановлювати тарифи на комунальні послуги після 01.05.2019р.
З огляду на викладене господарським судом відхиляються доводи ОСББ „Хазяїн” про наявність у КП „Теплопостачання міста Одеси” обов'язку застосовувати тарифи, чинні до дати введення Закону України „Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017р. в дію, тобто до 01.05.2019р.
Предметом заявлених КП „Теплопостачання міста Одеси” до ОСББ „Хазяїн” позовних вимог у межах даної справи є вимоги про стягнення заборгованості за спожиту протягом періоду з грудня 2020р. по квітень 2021р. теплову енергію у розмірі 1 293 650,17 грн., обсяг якої становить 714,4418 Гкал.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, загальна вартість теплової енергії складає 1 295 957,42 грн., яка частково на суму 2 007,26 грн. була оплачена відповідачем. При цьому, при визначенні вартості спожитої відповідачем теплової енергії позивачем було застосовано тариф 1813,944 грн. (з ПДВ)/ 1 Гкал, проти правомірності застосування якого відповідач заперечував.
Постановою НКРЕКП „Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП «Теплопостачання міста Одеси» №1943 від 07.11.2016р. (із змінами, внесеними згідно з постановами № 1390 від 09.11.2017р., № 238 від 27.02.2018р.) тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення були встановлені на рівні 1 211,27 грн./Гкал (з ПДВ).
Постановою НКРЕКП „Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг” № 1171 від 31.03.2015р. (зі змінами) КП «Теплопостачання міста Одеси» були встановлені наступні тарифи: з централізованого опалення - для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1229,20 грн/Гкал, з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі: паливна складова - 1018,45 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,74 грн/Гкал); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 30,76 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення, з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі: паливна складова - 25,49 грн за 1 кв. м; решта витрат, крім паливної складової - 5,27 грн за 1 кв. м).
Проте, постановою НКРЕКП „Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КП «Теплопостачання міста Одеси» № 91 від 14.01.2020р. було визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП №1943 від 07.11.2016р.
Крім того, постановою НКРЕКП № 91 від 14.01.2020р. було встановлено для КП «Теплопостачання міста Одеси» тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1473,04 грн/Гкал (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП № 2258 від 30.11.2020р. до постанови НКРЕКП № 91 від 14.01.2020р. було внесено зміни. Таким чином, починаючи з грудня 2020р. тариф для КП «Теплопостачання міста Одеси» на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення складає 1511,62 грн/Гкал (без ПДВ), тобто 1813,944 грн. (з ПДВ)/ 1 Гкал, який і був застосований КП «Теплопостачання міста Одеси» під час визначення вартості спожитої ОСББ „Хазяїн” теплової енергії.
Проте, господарський суд вважає помилковим застосування тарифу на рівні 1813,944 грн. (з ПДВ)/ 1 Гкал. під час визначення вартості спожитої ОСББ „Хазяїн” протягом грудня 2020р. - квітня 2021р. теплової енергії з огляду на наступне.
Як зазначалось вище по тексту рішення договір на постачання теплової енергії №4623 від 01.11.2006р. за своєю правовою природою є договором про надання комунальної послуги - послуги з постачання теплової енергії, яка споживається мешканцями будинків у процесі її надання. При цьому, ОСББ „Хазяїн” виступає колективним споживачем комунальної послуги, яка надається КП «Теплопостачання міста Одеси», фактичними споживачами комунальних послуг є безпосередньо мешканці житлового будинку.
Згідно зі ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
В силу приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У контексті охарактеризованого критерію «якості закону» слід зазначити, що встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону», зобов'язують такий суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону.
Вимога щодо «якості закону» та обов'язок суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону, який не відповідає визначеним критеріям якості закону, ґрунтуються передусім на положеннях ч. 1 ст. 57 Конституції України, яка встановлює, що «кожному гарантується право знати свої права і обов'язки». Із цієї конституційної норми відомо те, що у випадку встановлення судом того факту, що закон сформульований у спосіб, який не дозволяє особі знати свої права і обов'язки, застосування (тлумачення) такого закону повинно відбуватися судом на користь особи, яку позбавили (звузили) на підставі цього закону певного права або встановили (розширили) для неї нові обов'язки.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України у справі від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».
Відповідно до ст. 25 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Керуючись наведеними конституційними принципами, господарський суд зазначає, що тарифи з централізованого опалення для мешканців будинку, в інтересах яких виступає ОСББ, та тарифи для індивідуальних споживачів мають бути рівними, оскільки в кожному випадку громадяни отримують однакову послугу - послугу з централізованого опалення житлових приміщень, що цілком відповідає принципу справедливості. З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що під час розрахунку вартості спожитої ОСББ „Хазяїн” теплової енергії підлягає застосуванню тариф у розмірі 1229,20 грн/Гкал., встановлений постановою НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015р.
Підсумовуючи викладене, загальна вартість спожитої ОСББ „Хазяїн” теплової енергії протягом грудня 2020р. - квітня 2021р. складає 878 191,86 грн. (714,4418 Гкал. * 1229,20 грн/Гкал = 878 191,86 грн.). Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості спожитої теплової енергії на суму 2 007,26 грн., господарський суд доходить висновку, що заборгованість ОСББ „Хазяїн” перед КП «Теплопостачання міста Одеси» складала 876 184,60 грн. (878 191,86 грн. - 2 007,26 грн. = 876 184,60 грн.).
Як зазначалось вище, в процесі вирішення судом даного спору ОСББ „Хазяїн” було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 449 990,31 грн., факт перерахування яких був визнаний позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог, а, отже, не потребує доведення, а, також, грошові кошти у розмірі 114 953,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору у частині вимог КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСББ „Хазяїн” про стягнення 564 943,31 грн. (449 990,31 грн. + 114 953,00 грн. = 564 943,31 грн.), що є достатньою підставою для закриття провадження у даній частині позовних вимог.
Позовні вимоги КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСББ „Хазяїн” про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі у розмірі 311 241,29 грн. (876 184,60 грн. - 564 943,31 грн. = 311 241,29 грн.) підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані. В іншій частині позовних вимог КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСББ „Хазяїн” необхідно відмовити.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу, зокрема доводам відповідача про необхідність врахування роз'яснень, наданих Міністерством розвитку громад та територій України, які не є обов'язковими для застосування судом під час розгляду справи.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 проголошено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищевикладене та керуючись принципом справедливості, який є невід'ємною складовою верховенства права, суд доходить висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення заявлених комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Хазяїн” позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 311 241,29 грн. В решті позову необхідно відмовити. Провадження у справі в частині позовних вимог комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Хазяїн” про стягнення 564 943,31 грн. необхідно закрити.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 8 487,20 грн. може бути повернута з державного бюджету на підставі ухвали суду за клопотанням позивача відповідно до Закону України „Про судовий збір”.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Провадження у справі №916/2118/21 в частині позовних вимог комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Хазяїн” про стягнення заборгованості у розмірі 564 943,31 грн. - закрити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Хазяїн” /65015, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 59-В, корпус 2; ідентифікаційний код 32521523/ на користь комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” /65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б; ідентифікаційний код 34674102/ заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 311 241,29 грн. /триста одинадцять тисяч двісті сорок одна грн. 29 коп./, судовий збір у розмірі 4 668,62 грн. /чотири тисячі шістсот шістдесят вісім грн. 62 коп./.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 02 грудня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна