25 листопада 2021 року Справа № 915/1382/21
м. Миколаїв
Заявник (боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ),
заставний кредитор: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12-Г, електронна пошта contact-centre@oschadbank.ua)
Суддя Ткаченко О.В.
В судовому засіданні 24.11.2021р. присутні представники:
від боржника: ОСОБА_1, Кучерява Т.Ю. - за ордером,
від заставного кредитора: Гофман О.Є. за довіреністю,
В судовому засіданні 25.11.2021р. присутні представники:
від боржника: ОСОБА_1
від заставного кредитора представник не з'явився,
СУТЬ СПОРУ: про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, -
13.09.2021 гр. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 13.09.2021р. (вх. № 13873/21) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у якій просить суд прийняти заяву до розгляду, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність; .
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1090/21 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Розглянувши подану заяву та додані до неї, суд встановив відсутність підстав для залишення заяви без руху.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Ухвалою суду від 17.09.2021р. було прийнято дану заяву до розгляду, підготовче засідання призначено на 28.10.2021р.
18.10.2021р. від заставного кредитора АТ «Державний ощадний банк України» до суду надійшли заперечення на заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в яких заставний кредитор проти поданої заяви заперечує, з огляду на наступне: 1) банк зазначає, що заявником в порушення приписів п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визначено розмір заборгованості в сумі ринкової вартості квартири, визначеної суб'єктом оціночної діяльності, обраної боржником на власний розсуд, а не з числа оцінювачів, запропонованих банком (заставним кредитором) а також помилково застосовані при складанні плану реструктуризації положення абз.11-14 п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, оскільки загальна площе квартири становить 63,8 кв.м, а житлова 16,6 кв.м на кожного члена сім'ї, що виключає можливість реструктурувати борг по вказаним положенням; 2) банк зазначає, що заявником у заяві взагалі не зазначено стан виконання наявних судових рішень та не вказано на наявність фінансового поручителя - гр. ОСОБА_2 , тоді як із гр. ОСОБА_1 солідарно із ОСОБА_2 рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 18.19.2012р. у справі №2-4563/11 було стягнуто заборгованість в сумі 79653,44 дол.США, а також рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.09.2014р. у справі №490/6615/14-ц із гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 солідарно були стягнуті донараховані проценти за період з 13.03.2012п. по 02.01.2013р. за користування кредитними коштами та комісію в сумі 18620,32 дол.США. Також рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 20.04.2015р. у справі №490/174/15-ц для погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №166-І, укладеним 25.06.2008р., що складається з простроченої заборгованості за процентами 21060,62 дол.США, простроченої заборгованості по основному боргу - 8536,44 дол.США, пені 19380,35 дол.США, несплаченої комісії 1438,12 дол.США, залишку кредиту - 51387,97 дол.США було звернуто стягнення на нерухоме майно відповідно до іпотечного договору від 25.06.2008р. реєстр.№1617 - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 25.06.2008р. реєстр.№1616, відстрочено виконання рішення суду на період дії Закону України №1304-VІІ від 03.06.2014р. «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку судовий збір в сумі 3654 грн.; 3) банк зазначає, що у заявника є інші кредитори окрім АТ «Державний ощадний банк України», а саме, із гр. ОСОБА_1 постановами Центрального відділу ДВС м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 24.12.2019р. ВП №55692302, від 24.12.2019р. ВП №55692251, та від 24.12.2019р. ВП №55692191 був стягнутий виконавчий збір у загальній сумі 153 грн., а також рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 01.09.2016р. у справі №490/78/14-ц із гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 (боржник) було стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 50227,57 дол.США, з яких заборгованість за кредитом 11937,73 дол.США основного боргу, 5069,51 дол.США заборгованості за відсотками та 33229,33 дол.США пені; 4) банк зазначає, що твердження заявника про відсутність у нього та у членів його сім'ї рахунків в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном не підтверджено жодним доказом, навпаки спростовується постановою Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 16.03.2020р. ВП №55692251, якою накладений арешт на кошти гр. ОСОБА_1 , що містяться на рахунках НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» та НОМЕР_3 АТ «Універсал Банк» та інших відкритих рахунках; 5) банк зазначає, що боржником прихований факт поділу в судовому порядку переданого в іпотеку банку нерухомого майна, такий поділ відбувся на підставі рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.02.2016р. у справі №490/9262/15-ц, згідео з яким за гр. ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 . Наведені обставини, на думку
В судовому засіданні 28.10.2021р. оголошувалась перерва до 10.11.2021р.
08.11.2021р. від боржника до суду надійшла відповідь на заперечення банку, в яких зазначено, що ним вірно складений план реструктуризації боргів та застосовано абз.12 п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, оскільки житлова площа квартири складає 33,2 кв.м., тоді як з доданих до заяви документів вбачається, що у квартирі проживають три особи, а відтак житлова площа на одну особу складає 11,06 кв.м, що не перевищує встановленого Кодексом нормативу 13,65 кв.м на кожного члена сім'ї. Окрім цього, у відповіді зазначено, що заявником належним чином визначені відомості щодо стану погашення боргу перед банком, вказані на усі наявні рішення суду щодо стягнення спірного боргу а також відомості про всі відкриті виконавчі провадження. Заявник зазначає, що не вважає Центральний відділ ДВС м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області своїм кредитором, оскільки на його думку постанови про стягнення виконавчого збору виносились в якості забезпечення роботи державного виконавця в рамках виконання рішень на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Щодо рішення суду у справі №490/78/14-ц боржником зазначено, що банк невірно визначив боржників у зобов'язанні перед ПАТ «Райффайзен Банк аваль», оскільки безпосередньо боржником перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є чоловік заявниці - гр. ОСОБА_2 , вона ж в цих правовідносинах виступає поручителем, окрім цього з твердженням гр. ОСОБА_1 у органах державної виконавчої служби наявні відкриті виконавчі провадження де стягувачем є виключно АТ «Державний ощадний банк України». Стосовно відкритих рахунків боржника в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк», на яких державним виконавцем накладений арешт, заявником зазначено, що у вказаних банківських установах у нього відсутні відкриті розрахункові рахунки, на підтвердження чого надав довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 02.11.2021р. №MTTF4ABRIMOOHK6L та роздруківку із Українського бюро кредитних історій (а.с.158-165). Окрім цього, до вказаних заперечень заявником додані копії квитанцій від 29.10.2021р. №397155646, №397155818, №397155548 про сплату коштів у загальній сумі 153 грн. на користь Центрального відділу ДВС у м.Миколаєві, а також акт ОСББ «Магнолія» від 08.11.2021р. про проживання, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_2 з 2008 року по теперішній час проживає у АДРЕСА_4 .
В судовому засіданні 10.11.2021р. оголошувалась перерва до 24.11.2021р.
23.11.2021р. від боржника до суду надійшло клопотання про приєднання доказів: інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 16.11.2021р.
В судовому засіданні 24.11.2021р. суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 25.11.2021р.
Судовому засіданні 25.11.2021р. суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.
Заслухавши в судових засіданнях представників сторін, повно та всебічно дослідивши надані ними докази, врахувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївсткої області із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність у порядку п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Обґрунтовуючи заяву про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, заявник вказала, що 25 червня 2008 року за №166-1 між нею, як позичальником, та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кошти в сумі 60000.0 дол.США, а позичальник зобов'язався прийняти їх, належним чином використати та повернути кредит в сумі 60000,0 грн. а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,5% річних в порядку на умовах та в строки, визначені цим договором.
Умовами п.1.2 договору визначено, що кредит надається на 360 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 24 червня 2038 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 25 червня 2008 року, розташованої за адресою
АДРЕСА_5 якості забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором був укладений іпотечний договір від 25.06.2008р. за реєстр.№1618/72, відповідно до умов якого предметом іпотеки є придбана позичальником ( ОСОБА_1 ) квартира, розташована в АДРЕСА_5 .
Також в забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 25.06.2021р. за №166-І між банком та гр. ОСОБА_2 , як поручителем, був укладений договір поруки, відповідно до умов якого він зобов'язався перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням гр. ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся до суду з відповідним позовом та рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 18.12.2012р. у справі №2-4563/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку було стягнуто на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Міське відділення №8351 заборгованість по основному боргу в сумі 527,13 дол.США, заборгованість по відсоткам 13083,75 дол.США, пеню в сумі 4788,37 дол.США, комісію в сумі 1168,48 дол.США, залишок по кредиту в сумі 59397,28 дол.США, залишок по відсоткам 688,46 дол.США а всього 79653,44 дол.США.
11.03.2013р. банк отримав виконавчий лист на примусове виконання вказаного судового рішення та пред'явив його до виконання до Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції, однак постановою від 07.04.2014р. у ВП №37417589 виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі того, що квартира, належна боржнику перебуває в іпотеці, інше майно, належне боржнику на праві власності та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості відсутнє.
У зв'язку з невиконанням рішення суду від 18.12.2012р. банк повторно звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в сумі 18620,32 дол.США відсотків за кредитом та рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.09.2014р. у справі №490/6615/14 позовні вимоги банку були задоволені в повному обсязі, стягнуто з гр. ОСОБА_1 солідарно із ОСОБА_2 заборгованість за договором про іпотечний кредит №166-І від 25.06.2008р. в сумі 215880,88 грн. та по 1079,4 грн. судового збору з кожного.
03.11.2014р. банк отримав виконавчий лист для примусового виконання вказаного рішення суду та пред'явив його до виконання до Центрального відділу ДВС ММУЮ. Постановою від 24.03.2015р. ВП №45567760 вказаний виконавчий документ був повернутий стягувачу оскільки в ході ведення виконавчого провадження майно, на яке можливо звернути стягнення у боржника не виявлено, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
На виконання умов п.5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства заявником - гр. ОСОБА_1 було визначено ринкову вартість майна, переданого в іпотеку в сумі 945000,0 грн. згідно оцінки суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Антат-Ю» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №776/19 від 11.10.2019р.).
Із заяви вбачається, що станом на дату звернення до суду з даною заявою відносно гр. ОСОБА_1 наявні відкриті три виконавчих провадження: ВП №55692191, дата відкриття 02.02.2018р. в Центральному відділі ДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) на користь АТ «Державний ощадний банк України»; ВП №55692251, дата відкриття 02.02.2018р. в Центральному відділі ДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) на користь АТ «Державний ощадний банк України»; ВП №55692302, дата відкриття 01.02.2018р. в Центральному відділі ДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) на користь АТ «Державний ощадний банк України».
Заявник у заяві зазначає, що немає інших боргових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами, сплатити існуючу заборгованість немає можливості у зв'язку з відсутністю грошових коштів та неможливістю реалізувати майно, яке перебуває в іпотеці.
На підтвердження зазначених обставин звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником було надано наступні документи та докази (оригінали та належним чином завірені копії): витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань від 17.07.2021р., що підтверджує відсутність у боржника статусу фізичної особи-підприємця; конкретизований список кредиторів із зазначенням єдиного кредитора - АТ «Державний ощадний банк України», його найменування, місцезнаходження, коду юридичної особи та зазначенням у цьому списку про відсутність у ОСОБА_1 боржників; опис майна боржника, що належить йому на праві власності із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; довідку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів боржника за період з 01.01.2018р. по 31.03.2021р.; Декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; довідку про реєстрацію місця проживання боржника та дитини та відомості про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні; довідки про відсутність незнятої або непогашеної судимості відносно боржника та ОСОБА_2 (чоловіка); план реструктуризації боргів з графіком реструктуризації; висновки про вартість майна ТОВ «Антан-Юг».
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
У разі, якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об'єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Враховуючи зазначені вище положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що вказана вище норма Кодексу України з процедур банкрутства встановлює обов'язковість одночасної наявності двох умов для схвалення плану реструктуризації боргів, а саме: наявність єдиного кредитора боржника та наявність на праві власності у боржника єдиного об'єкту нерухомості, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора.
При цьому, пунктом 3 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено обов'язковість долучення до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкретизованого списку кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів.
Так, до заяви боржника було долучено конкретизований список кредиторів, з якого вбачається, що єдиним кредитором Боржника є Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».
Поряд із цим, відповідно до інформації, наданої суду заставним кредитором, постановами Центрального відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 24.12.2019р. по ВП №55692251, №55692191, №55692302 з боржника - гр. ОСОБА_1 було стягнуто 153,0 грн. виконавчого збору, а також рішенням
Суд не приймає до уваги заперечення боржника щодо того, що постанови про стягнення виконавчого збору виносились в якості забезпечення роботи державного виконавця в рамках виконавчих проваджень з примусового виконання рішень на користь кредитора - АТ «Державний ощадний банк України», оскільки вказані постанови в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» є самостійними виконавчими документами, які встановлюють грошовий обов'язок боржника у чітко визначеній сумі. Стягувачем за цими документами є Центральний відділ ДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса).
Суд вважає за доцільне зазначити, що боржником в ході розгляду даної заяви подані до суду копії квитанцій про сплату органу ДВС виконавчого збору у визначених постановами сумах, однак, по-перше, надані копії не засвідчені належним чином, тому не можуть бути прийняті судом в якості письмових доказів, а по-друге, фактично оплата відбулась 29.10.2021р., отже станом на дату звернення боржника до суду з даною заявою у нього існували невиконані грошові зобов'язання перед органом державної виконавчої служби.
Стосовно наявності у боржника ще одного кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд приймає до уваги заперечення заставного кредитора, зазначаючи, що матеріалами справи підтверджується та боржником не заперечується факт стягнення рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.09.2016р. у справі №490/78/14-ц з гр. ОСОБА_2 та з гр. ОСОБА_3 в солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором №014/08-112/66047 від 07.08.2007р. в сумі 50227,57 дол.США (еквівалент 726826,09 грн.) з яких: заборгованість за кредитом - 11937,73 дол.США, заборгованість за відсотками - 5069,51 дол.США, пені - 33220,33 дол.США.
Заперечення боржника щодо того, що він у даних правовідносинах є поручителем судом не приймаються, оскільки в силу приписів ст. 554, 543 Цивільного кодексу України поручитель є солідарним боржником перед кредитором та відповідає у повній мірі разом з основним боржником на виконання зобов'язання. При цьому судом враховано, що наявність грошового зобов'язання безпосередньо у гр. ОСОБА_1 (гр. ОСОБА_3 до укладання шлюбу) підтверджується рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 01.09.2016р. у справі №490/78/14-ц та боржником не подано суду доказів фактичного виконання вказаного зобов'язання, оскільки відсутність в відкритих виконавчих проваджень не свідчить про відсутність фактичного обов'язку з виконання грошового зобов'язання.
При цьому суд виходить з того, що станом на дату звернення до суду із заявою про затвердження плану реструктуризації заборгованість перед AT «Райффайзен Банк Аваль» та Центральним відділом ДВС ПМУМЮ (м.Одеса) існувала, однак інформацію про цю заборгованість не було відображено боржником ані в заяві, ані в наданих суду деклараціях про майновий стан боржника.
Отже, наявність у боржника декількох кредиторів унеможливлює задоволення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України).
Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Отже, судом було встановлено, що станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у порядку пункту 5 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства, заявником не було дотримано вимог чинного законодавства щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Господарський суд у підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду у підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
При цьому, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Поряд із цим, суд зазначає, що боржник не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо розміру заборгованості боржник в заяві перелічив суми, стягнуті з нього рішеннями Центрального районного суду м.Миколаєва, однак не визначив загального розміру даних грошових вимог.
Однак, у абз.6 п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ безальтернативно та однозначно встановлено, що склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Таким чином, позиція боржника щодо визначення розміру його зобов'язання перед банком не узгоджується з правилами абз.6 п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
Щодо плану реструктуризації, який має бути запропонований боржником, наголошується, що за вимогами абз.2 п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ до заяви боржника повинен були доданий проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Абз.4 п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Боржником до заяви додано документ, названий «План реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1» наступного змісту:
«Сума, що підлягає погашенню - 850500,0 грн. (сума розрахована за формулою: сума погашення = ринкова вартість квартири, що визначена суб'єктом оціночної діяльності саном на 08.09.2021р. - 10% у відповідності до абзацу 11 та 12 пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» в редакції Закону № 1382-ІХ від 13.04.2021р. так як житлова площа квартири не перевищує 13,55 кв.м на кожного члена сім'ї боржника). Строк погашення вимог забезпеченого кредитора - 15 років (строк погашення застосований у відповідності до абзацу 14 пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» в редакції Закону № 1382-ІХ від 13.04.2021р.). Сума щомісячного погашення (без урахування відсотків): 850500,0/15/12 = 4725,00 грн. Ставка річних процентів, що буде застосовано для плану реструктуризації 9,39% (До суми, що підлягає погашенню, застосовується наступний відсоток за користування коштами (відсоток річних) - UIRD + 1%. Ставка UIRD по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на 12 місяців станом на 09.09.2012р. у відповідності до даних агентства «Thomson Reuter» складає - 8,39%). Розрахунок процентів станом на 09.09.2021р. - 850500,0*9,39%/12 = 6655,16 грн. Загальна сума погашення за зобов'язаннями буде складатися з тіла кредиту та фактично нарахованих відсотків.»
До даного плану реструктуризації додано Графік реструктуризації (розрахований у відповідності до вище вказаних розрахунків) (а.с.100-103)
Суд не вбачає за можливе розцінити таке як подання боржником на розгляд суду плану реструктуризації (проекту).
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст.1 КУзПБ).
Отже боржником має бути наданий на розгляд реальний (виконуваний) проект плану реструктуризації і цей проект має зрозуміло відображувати способи, джерела, порядок, графік, тощо виконання зобов'язань, які пропонуються задля розрахунку з кредитором у відповідності по п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
Такий проект плану реструктуризації відсутній.
Не можна залишити поза увагою, що з розділу ІІ декларацій «Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім'ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані (нараховані) за межами України» слідує, що будь-які доходи, в тому числі і заробітна плата, у боржника відсутні і боржник будь-як не пояснює.
У плані реструктуризації не зазначено та із заяви не вбачається пропозиції боржника, з яких джерел планується здійснення платежів за запропонованим планом реструктуризації. В заяві боржник пояснив, що не працевлаштований. Копії трудової книжки суду не надав. У деклараціях теж відображено те, що боржник не має місця роботи.
Окрім того суд зазначає, що у відповідності до положень абз. 7 п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом.
Отже, передумовою звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за особливостями п.5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ є відповідне звернення до банку та отримання від нього кандидатури оцінювача та визначення цим оцінювачем ринкової вартості квартири, що забезпечує вимоги банку.
Вказані докази відповідного звернення боржника до банку та отримання від нього кандидатури оцінювача заявником суду не надані.
За таких обставин, наданий суду звіт з оцінки квартири не може бути розцінений як належне виконання боржником приписів п. 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» в редакції Закону № 1382-ІХ від 13.04.2021р.
Додатково суд вважає за доцільне зазначити, що боржником у заяві зазначено, що він є єдиним власником квартири АДРЕСА_3 , натомість з наданих заставним кредитором відомостей вбачається, що рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.02.3016р. у справі №490/9262/15-ц був проведений поділ спільного майна подружжя та за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 .
Боржник заперечує проти таких тверджень банку, зазначаючи, що вказане рішення суду фактично не виконано та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано власності лише за гр. ОСОБА_1 на підтвердження чого надав суду відповідну інформаційну довідку.
Суд не приймає до уваги вказані заперечення боржника з огляду на наступне.
У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 Цивільного кодексу України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У частині першій статті 68 Сімейного кодексу України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020р. у справі №462/518/18.
За таких обставин, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 на запропонованих у даній заяві умовах.
Керуючись ст. ст.2,116, п.5 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 3,12,232-235 ГПК України, господарський суд, -
У відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за заявою гр. ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відмовити.
Копію ухвали надіслати боржнику, заставному кредитору, контролюючому органу, визначеному Податковим кодексом України за місцем проживання боржника ? Головному управлінню ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; e-mail: mk.official@tax.gov.ua), органу державної виконавчої служби - Центральному відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54001, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Артилерійська, будинок 18 (БЦ «Ера»), 5-й поверх; e-mail: info_tsr@mkm.mk.dvs.gov.ua), Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007; e-mail: info@od.minjust.gov.ua).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали за правилами, визначеними ст.ст.254-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 02.12.2021р.
Суддя О.В. Ткаченко