79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
24.11.2021 Справа № 6/95-8/165
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» Протасової Ольги Михайлівни, м. Миколаїв, про грошові вимоги до боржника Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром», м. Львів, в сумі 5450126,01 грн.
у справі за заявою: Державної інноваційної фінансово - кредитної установи, м. Київ
про банкрутство: Відкритого акціонерного товариства "Пасавтопром" (код ЄДРПОУ 05808787), м. Львів
Головуючий суддя Артимович В.М., судді Цікало А.І., Чорній Л.З. секретар судового засідання Когут Н.Р.
Представники сторін:
ініціюючий кредитор (Державна інноваційну фінансово - кредитна установа): не з'явився;
кредитор (ЗАТ «Трансбус»): не з 'явився;
кредитор (АТ «Укрексімбанк»): не з 'явився;
від Головного УПФ України у Львівській області: Тимчишин І.В.;
заявник (Ніколаєва Г.Ф.): не з'явився;
від ЛМКП «Львівводоканал»: Н.В. Бегей;
ліквідатор: В.Ю. Козій- арбітражний керуючий;
від ВВД ФСС від НВВ та ПЗ у м. Червонограді: не з'явився;
від Управління виконавчої дирекції ФСС України у Львівській області: Н.В. Фарович;
заявник ( ОСОБА_1 ): не з 'явився;
кредитор (ДП „Фесто"): не з 'явився;
від Головного управління ДФС у Львівській області: Кісіль Р.Л.;
від ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управлінння Міндоходів у Львівській області: не з'явився;
від Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області: не з'явився;
кредитор (Львівська філія ДК «Газ України" НАК "Нафтогаз України»): не з?явився;
кредитор (ВАТ «Львівобленерго»): не з'явився;
від кредитора (Львівського міського центру зайнятості): не з 'явився;
кредитор (Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»): не з'явився;
заявник ( ОСОБА_2 ): не з 'явився;
від прокуратури Сихівського району м. Львова: не з 'явився;
від прокуратури: Лука Г.В.;
кредитор (ТзОВ "ТДК-2000"): не з 'явився;
від «Альфа-Банк»: не з 'явився;
від ОСОБА_3 : не з 'явився;
кредитор (Центр телекомунікаційних послуг Львівської філії ВАТ «Укртелеком»): не з'явився;
від ЛОВ ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: не з'явився;
від Львівської міської ради: не з'явився;
від Сихівської районної адміністрації ЛМР: не з 'явився;
за участю (ліквідатор ЗАТ «ЗКТ»): не з 'явився.
Провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Львівський автобусний завод", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „Пасавтопром", порушене 14.06.2006 р. за заявою Української державної інноваційної компанії в особі Львівського регіонального відділення.
17.08.2006 р. в друкованому виданні «Урядовий кур'єр» опубліковано відомості щодо порушення справи про банкрутство ВАТ „Пасавтопром".
Постановою від 21.02.2012 р. ВАТ "Пасавтопром" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кирика В.К.
19.11.2018 на розгляд суду надійшла заява ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» Протасової Ольги Михайлівни про грошові вимоги до боржника.
Ухвалою суду від 12.12.2018 заяву ліквідатора ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» Протасової О.М. прийнято до розгляду.
У зв'язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 р. № 2597-VIII та згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З урахуванням вищенаведеного господарським судом при розгляді даної справи застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що грошові вимоги ліквідатора ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» Протасової О.М. слід відхилити, зважаючи на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 2 вказаної статті передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є і договори та інші правочини.
В обґрунтування своїх заявлених грошових вимог в сумі 5450126,01 грн., заявник зазначає, що за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» обліковується дебіторська заборгованість ВАТ «Пасавтопром» за договорами від 01.06.2006 за № 2303 продажу ТМЦ, від 17.02.2006 за № 423 продажу інструменту, від 24.02.2006 за № 497 продажу неліквідів. Екземпляри відповідних документів наявні у банкрута.
Ліквідатор у відзиві на заяву з грошовими вимогами до боржника від 12.03.2021 за № 02-28/135 заперечує проти визнання грошових вимог ліквідатора ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» Протасової О.М. на суму 5450126,01 грн. та зазначає, що у ліквідатора банкрута відсутні договори та будь-які інші документи (накладні, товаро-транспортні накладні), які б підтверджували факт здійснення господарських операцій між ВАТ «Пасавтопром» та ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод». Також заявником не додано до заяви жодного документа первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити, зокрема, виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.
Це стосується заявника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з грошовими вимогами до боржника.
Таким чином, на заявника покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку, перш за все, заявник мав прямим процесуальним обов'язком довести суду належними та допустимими доказами факт наявності дебіторської заборгованості на суму 5450126,01 грн.
Проте, заявник лише обмежився загальними твердженнями про наявність у банкрута заборгованості за даними бухгалтерського обліку перед ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» на суму 5450126,01 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Положення частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18; від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів заяви з грошовими вимогами, заявником на підтвердження заявлених вимог в сумі 5450126,01 грн. не додано жодних доказів, які б підтверджували вказану суму заборгованості (доказів протилежного матеріали справи не містять).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписом ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наведені вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Враховуючи наведені вимоги процесуального Закону, судом встановлено, що заявником прямий процесуальний обов'язок не виконано, факт наявності заборгованості банкрута перед ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» не доведено.
Разом з цим, суд вважає за необхідне нагадати заявнику про закріплений в ст.ст. 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч.ч. 2-4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Суд зазначає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства у процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, суд встановлює розмір грошових вимог кредиторів та вчиняє інші дії, передбачені вказаним Законом. Тому суд, при розгляді кредиторських вимог може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги на підставі норм чинного законодавства.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на те, що заявником не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали б суду змогу дійти висновку про наявну заборгованість в сумі 5450126,01 грн. банкрута перед заявником, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених грошових вимог, у зв'язку із чим відмовляє у їх визнанні та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Грошові вимоги ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» Протасової Ольги Михайлівни, м. Миколаїв, до боржника Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром», м. Львів, в сумі 5450126,01 грн. відхилити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.
3. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 02.12.2021.
Головуючий суддя Артимович В.М.
Судді Цікало А.І.
Чорній Л.З.