79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.11.2021 справа № 914/2906/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ», м. Харків
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД», м. Львів
про стягнення 570 008,10 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
21.09.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД», м. Львів про стягнення 570 008,10 грн.
Ухвалою суду від 22.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2021.
11.10.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про повернення оригіналів доказів (вх. №23661/21 від 11.10.2021).
Ухвалою від 18.10.2021 суд відклав підготовче засідання на 08.11.2021.
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 08.11.2021 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.11.2021.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.07.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір №ТД-4422/МЕД поставки нафтопродуктів, на виконання умов якого відповідачу згідно накладної було передано у власність товар на загальну суму 514 064,16 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 487 051,60 грн. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати, позивачем нараховано пеню в сумі 33 632,50 грн, 3% річних в сумі 11 373,00 грн, інфляційні в сумі 37 951,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 570 008,10 грн.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані ухвали також були розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
17.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД» (покупець) було укладено договір №ТД-4422/МЕД поставки нафтопродуктів.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) нафтопродукти в асортименті, а саме: бензин марки А-95, А-92, а також дизельне пальне (надалі товар або нафтопродукти), а покупець зобов'язувався прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткової накладної №8130 від 06.12.2020 товар на загальну суму 514 064,16 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору розрахунки за товар покупець здійснює періодично на умовах 100% попередньої оплати вартості товарів, якщо інший порядок розрахунків не погоджений сторонами додатково в додатку до даного договору. Сума оплати та періодичність визначаються покупцем самостійно, на підставі наданого постачальником рахунку. У випадку відпуску постачальником товару без попередньої оплати, покупець зобов'язується здійснити оплату такого товару протягом 2 банківських днів з моменту його відпуску.
Відповідач частково оплатив вартість товару в сумі 27012,56 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 487 051,60 грн основного боргу, 33 632,50 грн пені, 11 373,00 грн 3% річних, 37 951,00 інфляційних.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 6.2. договору за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару (партії товару) на умовах даного договору (п. 3.3.) покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день простроченої заборгованості.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено 33 632,50 грн пені, 11 373,00 грн 3% річних, 37 951,00 інфляційних.
Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Як вбачається із розрахунку інфляційних, позивачем, незважаючи на нарахування інфляційних за період часу з червня 2021 по серпень 2021, включено у розрахунок показник індексу інфляції у червні 2021 року і липні 2021 та не включено у розрахунок показник індексу інфляції у серпні 2021 року. Таким чином, зважаючи на заявлений позивачем період нарахування інфляційних, відповідно до вимог постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, позивач повинен був врахувати показник індексу інфляції у серпні 2021 року (у серпні 2021 року показник індексу інфляції становив менше одиниці). Після проведеного судом перерахунку з урахуванням вищевказаних вимог, розмір інфляційних за період часу з червня 2021 по серпень 2021 становить 485,10 грн, а загальний розмір інфляційних - 36 973,99 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 487 051,60 грн основного боргу, 33 632,50 грн пені, 11 373,00 грн 3% річних, 36 973,99 грн інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД», м. Львів вул. Б.Хмельницького, буд. 200, офіс 125 (ідентифікаційний код 42475882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ», м. Харків, вул. Ромена Роллана, буд. 12 (ідентифікаційний код 39197130) 487 051,60 грн основного боргу, 33 632,50 грн пені, 11 373,00 грн 3% річних, 36 973,99 грн інфляційних, 8 535,58 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 29.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 02.12.2021.
Суддя Мазовіта А.Б.