вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2021 р. Справа № 911/1586/21
За позовом 1. Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Святопетрівське, вулиця Володимирська, будинок 2-Б
2. Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 33
до Фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича, АДРЕСА_1
про стягнення 511 960,55 грн заборгованості та розірвання договору оренди
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання.
Суть спору: До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулись Святопетрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі - Святопетрівська сільська рада) та Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (далі - Білогородська сільська рада) з вимогами до Фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича (далі - ФОП Лепський О.А.) про стягнення на користь Білогородської сільської ради 511 960,55 грн (з урахуванням заяви б/н від 10.08.2021 про збільшення позовних вимог) та розірвання договору оренди частини нежилих будівель від 01.09.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 425 000,00 грн зі сплати орендної плати за частину нежилих будівель за період з березня 2020 року по липень 2021 року згідно з договором оренди частини нежилих будівель від 01.09.2016, що був укладений між Святопетрівською сільською радою та ФОП Лепським О.А.. За прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором позивачами нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 41 422,54 грн за період з 20.05.2020 по 10.08.2021, 3% річних у розмірі 15 813,01 грн за період з 01.03.2020 по 10.08.2021 та інфляційні збитки у розмірі 29 725,00 грн за період з 01.03.2020 по 31.07.2021. Позивачі також просять розірвати договір оренди частини нежилих будівель від 01.09.2016, що обґрунтовано систематичним порушенням відповідачем істотних умов договору.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав відсутності доказів правонаступництва Білогородської сільської ради за Святопетрівською сільською радою в частині зобов'язань за договором оренди, відсутності його вини у порушенні зобов'язання по оплаті, оскільки Святопетрівська сільська рада не надала інформації про зміну платіжних реквізитів. Відповідач також заявив про строк позовної давності в частині вимоги про стягнення пені.
21 вересня 2021 року позивачем подано пояснення б/н від 21.09.2021 щодо нарахування пені по справі та в підготовчому засіданні 23.09.2021 представником відповідача зроблено помітку про отримання останнім даних пояснень.
Клопотання відповідача від 17.11.2021 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання 18.11.2021 суд залишив без задоволення, оскільки відсутність повноважного представника у засіданні на стадії судових дебатів не впливає на результат розгляду спору і не спричинить порушення прав учасника процесу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Святопетрівською сільською радою (орендодавець) та ФОП Лепським О.А. (орендар) 01.09.2016 укладений договір оренди частини нежилих будівель (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фоліс І.А. та зареєстрований в реєстрі за №1841.
Відповідно до цього Договору орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежилих будівель - ангар (далі - Майно) для розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів, загальною площею 508,8кв.м, розташованого за адресою: сюСвятопетрівське Києво-Святошинського району Київської області, вул. Господарська, будинок 2Д (два літера «Д»), літера Г (надалі по тексту Договору - об'єкт оренди). Об'єкт оренди належить орендодавцю на праві комунальної власності.
Майно на умовах цього Договору надається орендарю в оренду строком на 9 років 11 місяців до 01.08.2026 (пункт 4.1 Договору).
Сторони попередньо погодили, що на строк оренди згідно умов пункту 4.1 даного Договору місячний розмір орендної плати складає 25000,00грн без врахування ПДВ (пункт 5.1 Договору).
Відповідно до пункту 5.2 Договору нарахування орендної плати здійснюється з дати підписання акту приймання-передачі. Підписання акту приймання-передачі свідчить, що орендар отримав Майно у володіння та користування.
Згідно пункту 5.3.1 Договору з дати підписання Договору орендар зобов'язаний не пізніше 10-ти (десяти) банківських днів сплатити авансовий платіж у розмірі 100% орендної плати за перший та останній місяці оренди. Авансовий платіж зараховується в рахунок орендної плати за перший та останній місяці оренди. Невикористаний авансовий платіж підлягає поверненню орендареві протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня припинення дії цього Договору.
Пунктом 5.3.2 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний щомісячно, не пізніше 10 (десяти) банківських днів розрахункового місяця, сплачувати орендодавцю плату за оренду Майна шляхом перерахування її на поточний рахунок орендодавця.
Сторони дійшли згоди, що плата за користування Майном не включає в себе вартість комунальних послуг, послуг телефонного та іншого зв'язку, електроенергії, водопостачання, опалення та інших послуг (робіт) по утриманню (експлуатації) частини Майна. Вартість таких послуг сплачується орендарем самостійно … щомісячно протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання орендарем відповідних документів на оплату.
Відповідно до пункту 5.5 Договору у разі несплати у визначений строк орендної плати протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів Договір вважається розірваним з вини орендаря, який зобов'язаний звільнити Майно і передати його орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 5 (п'яти) банківських днів.
За умовами пункту 6.1.1 Договору орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
Пунктом 6.10 Договору передбачено, що орендар має право достроково відмовитись від цього договору, направивши орендодавцеві складену у письмовій формі відповідну заяву за один місяць до дати такого розірвання.
Згідно пункту 6.12 Договору у разі невнесення протягом 30 (тридцяти) банківських днів орендарем місячної орендної плати та інших визначених даним Договором платежів (в т.ч. відшкодування вартості комунальних послуг), невиконання орендарем умов Договору орендодавець має право дострокового розірвання цього Договору.
Орендодавець має право направити орендарю складену у письмовій формі пропозицію про дострокове розірвання Договору за місяць до дати такого розірвання (пункт 6.13 Договору).
Договір згідно пункту 7.1 припиняється по закінченню строку його дії, достроково за вимогою однієї з сторін, за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених цим Договором.
Пункт 7.3.4 передбачає, що Договір також може бути розірвано орендодавцем достроково в разі, зокрема, припинення орендарем здійснення будь-яких платежів за цим Договором, якщо така затримка триває більше 30 (тридцяти) банківських днів.
Відповідно до пункту 8.2 Договору за прострочення виконання орендарем у встановлений термін грошових зобов'язань за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Сплата санкцій не звільняє орендаря від виконання покладених на нього цим Договором зобов'язань (пункт 8.4 Договору).
Згідно пункту 8.6 Договору якщо після десяти календарних днів з дня закінчення строку дії цього Договору або через десять календарних днів після дати його дострокового розірвання орендар фактично не передав (не повернув) орендодавцю Майно по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендну плату (в т.ч. вартість комунальних послуг) до моменту підписання такого акту.
Вказане у Договорі Майно було передане орендодавцем та прийняте орендарем по акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.09.2016.
З 1 лютого 2020 року введений в дію (крім ряду положень) Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 (далі - Закон №157-ІХ), пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
За визначенням статті 1 Закону №157-ІХ оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.
Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-ІХ договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Статтею 17 цього Закону визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами пункту 1 частини першої статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої, шостої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 24 Закону №157-ІХ договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Порядок зміни та розірвання договорі визначений статтею 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що Договір є діючим.
Позивачі стверджують, що відповідач в порушення договірних зобов'язань з березня 2020 року не сплачує орендну плату, заборгованість по якій за період з березня 2020 року по липень 2021 року (17 місяців) становить 425 000,00грн (25000,00грн х 17 міс.).
Докази оплати заборгованості на момент винесення судом цього рішення відсутні.
Посилання відповідача на те, що заборгованість виникла з вини Святопетрівської сільської ради, яка не надала йому інформацію про змінені реквізити для внесення орендної плати, що ним були здійснені платежі на попередні рахунки 29.01.2020 на суму 25000,00грн, 20.02.2020 на суму 8000,00грн, 21.02.2020 на суму 25000,00грн, судом не приймаються до уваги, оскільки докази вжиття відповідачем усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, а також докази як здійснення вказаних платежі, так і їх призначення та пов'язаність з предметом спору відсутні.
А тому вимога про стягнення заборгованості по орендній плат у сумі 450 000,00грн є правомірною і підлягає задоволенню.
Правомірними є також вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені.
Перевіривши надані позивачами до матеріалів справи розрахунки суд встановив, що початок періодів прострочення по кожному з сімнадцяти місяців вірно визначений у розрахунку пені, доданому до клопотання від 07.10.2021, а саме: 11-ий банківський день кожного розрахункового місяця.
Однак самі розрахунки виконані невірно.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, позивачами заявлені до стягнення 3% річних у сумі 15 813,01грн, які нараховані за період з 01.03.2020 по 10.08.2021 та інфляційні збитки у розмірі 29 725,00грн за період з 01.03.2020 по 31.07.2021, при цьому початком періоду прострочення оплати по кожному місяцю визначене не 11-ий банківський день розрахункового місяця, а перше число розрахункового місяця; 3% річних за період з 01.03.2020 по 30.04.2021 нараховані на суму заборгованості 350 000,00грн + за період з 01.05.2021 по 10.08.2021 на суму заборгованості 450 000,00грн,.
У зв'язку з викладеним судом за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга Закон» було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних за періоди прострочення орендної плати (початок періоду 11-ий банківський день кожного розрахункового місяця) за зобов'язаннями по кожному місяцю з березня 2020 року по липень 2021 року.
Згідно розрахунку суду 3% річних за період з 17.03.2020 по 10.08.2021 становлять 9 394,12грн, інфляційні за період з 17.03.2020 по 31.07.2021 становлять 28048,84грн.
Щодо вимоги про стягнення пені суд, беручи до уваги заяву відповідача про позовну давність, встановив таке:
Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно частини шостої цієї статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
У відповідності до частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивачі в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 10.08.2021 просять стягнути з відповідача пеню у розмірі 41 422,54грн за період з 20.05.2020 по 10.08.2021.
Позовна заява згідно відмітки на поштовому конверті подана 27.05.2021.
Таким чином, в межах строку позовної давності в один рік заявлені вимоги про стягнення пені, яка нарахована починаючи з 28.05.2020, а не з 20.05.2021, як вказано позивачами у клопотанні від 07.10.2021 і доданому до нього розрахунку пені.
За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 22 292,04грн, яка нарахована за шість місяців на суму заборгованості по кожному місяцю 25 000,00грн, починаючи з 11-го банківського дня кожного розрахункового місяця, і яка нарахована за період з 27.05.3030 по 10.08.2021, а саме: по заборгованості за березень 2020 року пеня нараховується за період прострочення з 17.03.2020 по 16.09.2020, до стягнення в межах позовної давності з 28.05.2020 по 16.09.2020 сума 959,02грн; по заборгованості за квітень 2020 року пеня нараховується з 15.04.2020 по 14.10.2020, до стягнення в межах строку позовної давності з 28.05.2020 по 14.10.2020 сума 1188,52грн; по заборгованості за травень 2020 року пеня нараховується з 16.05.2020 по 15.11.2020, до стягнення в межах строку позовної давності з 28.05.2020 по 15.11.2020 сума 1450,82грн; по заборгованості за червень 2020 року і наступні місяці вимоги про стягнення пені заявлені в межах строку позовної давності, і по заборгованості за червень 2020 року пеня з 16.06.2020 по 15.12.2020 становить 1500,00грн; по заборгованості за липень 2020 року пеня з 15.07.2020 по 14.01.2021 становить 1508,20грн; по заборгованості за серпень 2020 року пеня з 15.08.2020 по 14.02.2021 становить 1508,74грн; по заборгованості за вересень 2020 року пеня з 15.09.2020 по 14.03.2021 становить 1491,62грн; по заборгованості за жовтень 2020 року пеня з 16.01.2020 по 15.04.2021 становить 1522,46грн; по заборгованості за листопад 2020 року пеня з 14.11.2020 по 13.05.2021 становить 1572,42грн; по заборгованості за грудень 2020 року пеня з 15.12.2020 по 14.06.2021 становить 1647,09грн; по заборгованості за січень 2021 року пеня з 19.01.2021 по 18.07.2021 становить 1709,59грн; по заборгованості за лютий 2021 року пеня з 13.02.2021 по 10.08.2021 становить 1753,42грн; по заборгованості за березень 2021 року пеня з 16.03.2021 по 10.08.2021 становить 1491,10грн; по заборгованості за квітень 2021 року пеня з 15.04.2021 по 10.08.2021 становить 1223,97грн; по заборгованості за травень 2021 року пеня з 19.05.2021 по 10.08.2021 становить 876,03грн; по заборгованості за червень 2021 року пеня з 15.06.2021 по 10.08.2021 становить 598,63грн; по заборгованості за липень 2021 року пеня з 15.07.2021 по 10.08.2021 становить 290,41грн.
Підсумовуючи встановлене з відповідача підлягає стягненню 484 735,00грн, з яких: заборгованість у сумі 425 000,00грн, 3% річних у сумі 9 394,12грн, інфляційні у сумі 28 048,84грн, пеня у сумі 22 292,04грн.
Як було встановлено судом, згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд вважає, що несплата орендарем орендних платежів протягом сімнадцяти місяців значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні Договору оренди - отримання орендної плати, а тому таке порушення Договору є істотним, що є підставою для розірвання Договору.
При розгляді цієї справи судом неодноразово з'ясовувалось питання щодо можливості примирення сторін та з цією метою відкладались судові засідання та оголошувались перерви у засіданнях.
Однак позиції сторін не змінились, докази примирення відсутні.
Щодо належного позивача і правонаступництва Білогородської сільської ради за Святопетрівською сільською радою суд встановив таке:
З 2014 року в Україні розпочалася децентралізація з прийняттям концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (01.04.2014), законів України «Про співробітництво територіальних громад» (17.06.2014), «Про добровільне об'єднання територіальних громад» (05.02.2015).
Пунктом 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням зокрема таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; якщо територія розформованої територіальної громади включена до територій кількох сформованих територіальних громад, кожна з цих громад стає правонаступником належних розформованій територіальній громаді: нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, розташованих на території сформованої територіальної громади; речей, призначених для обслуговування відповідних об'єктів нерухомого майна і пов'язаних з цим майном спільним призначенням (у тому числі у зв'язку із здійсненням відповідних повноважень або наданням послуг). Належність речей, призначених для обслуговування кожного об'єкта нерухомого майна і пов'язаних з цим майном спільним призначенням, визначається на підставі останньої суцільної інвентаризації; прав засновника (учасника) юридичної особи, заснованої розформованою територіальною громадою (у тому числі в особі відповідної сільської, селищної, міської ради), якщо місцезнаходженням такої юридичної особи є населений пункт, включений до території відповідної сформованої територіальної громади; не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом; юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою; з дня затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету починається реорганізація відповідних юридичних осіб - виконавчих комітетів рад, що припиняються, шляхом їх приєднання до юридичної особи - виконавчого комітету новообраної ради. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад припиняються у порядку, визначеному цим пунктом; юридична особа - виконавчий комітет новообраної ради є правонаступником прав та обов'язків юридичних осіб - виконавчих комітетів рад, що припиняються, з дня затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету.
Білогородською сільською радою 09.12.2020 на підставі рішення Білогородської сільської ради від 13.11.2020 №1 «Про початок повноважень Білогородського сільського голови» та рішення №2 «Про початок повноважень депутатів Білогородської сільської ради» прийнято рішення №19 «Про початок реорганізації Святопетрівської сільської ради шляхом приєднання до Білогородської сільської ради», яким вирішено розпочати процедуру реорганізації та визначено, що Білогородська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Святопетрівської сільської ради, призначено комісію з реорганізації Святопетрівської сільської ради.
Законом України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» передбачено, що об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Правонаступницво це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої (правонаступника).
Таким чином, Білогородська сільська рада є правонаступником Святопетрівської сільської ради і належним позивачем у справі.
Докази порушення відповідачем прав Святопетрівської сільської ради на момент звернення з позовом до господарського суду відсутні, що є підставою для відмови у позові в частині вимог Святопетрівської сільської ради.
А тому заборгованість у сумі 425 000,00грн, 3% річних у сумі 9 394,12грн, інфляційні у сумі 28 048,84грн, пеня у сумі 22 292,04грн, що становить 484 735,00грн, підлягають стягненню з відповідача на користь Білогородської сільської ради.
В іншій частині заявлених вимог про стягнення сум 3% річних, інфляційних та пені підстави для задоволення відсутні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 7 271,06грн, що становить 1,5% від задоволеної вимоги майнового характеру, і 2 270,00грн по немайновій вимозі про розірвання договору.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 33, код ЄДРПОУ 04358477) 484 735 (чотириста вісімдесят чотири тисячі сімсот тридцять п'ять) грн 00 коп., з яких: заборгованість 425 000,00 грн, 3% річних 9 394,12 грн, інфляційні 28 048,84 грн, пеня 22 292,04 грн, та судовий збір 9 541 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок одна) грн 06 коп.
3. Вважати розірваним договір оренди частини нежилих будівель від 01.09.2016, укладений Святопетрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем Лепським Олександром Андрійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фоліс І.А. та зареєстрований в реєстрі за №1841.
4. В іншій частині вимог Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області відмовити.
5. В частині вимог Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відмовити.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 29.11.2021