номер провадження справи 34/184/21
02.12.2021 Справа № 908/3055/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/3055/21
за позовом: Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013”, ідентифікаційний код юридичної особи 38761832 (пр. Богдана Хмельницького, 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312)
до відповідача: Приватного підприємства “Торговий дім “Січ”, ідентифікаційний код юридичної особи 35148048 (вул. Аваліані, буд. 5, кв. 39, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 163 297 грн 91 коп.
До Господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство “Кіпаріссервіс-2013” з позовною заявою № 1/18-10-21 від 18.10.2021 про стягнення з Приватного підприємства “Торговий дім “Січ” 163 297 грн 91 коп., з яких: 143078 грн 64 коп. основного боргу, 9785 грн 42 коп. пені, 7766 грн 66 коп. інфляційних втрат, 2667 грн 19 коп. 3% річних.
Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки б/н від 03.04.2020 щодо оплати поставленого товару за накладними від 21.12.2020, 24.12.2020, 15.03.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021 справу № 908/3055/21 передано для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2021 у справі № 908/3055/21 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суд роз'яснив заявникові, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
25.10.2021 позивачем отримано вказану ухвалу суду, а 26.10.2021 позивачем направлено до суду уточнену позовну заяву з додатками. Недоліки виправлено своєчасно.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.10.2021 у справі № 908/3055/21 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.10.2021 у справі № 908/3055/21 позивачем отримано 08.11.2021, а відповідачем - 04.11.2021, що підтверджується поштовими повідомленнями та діловодством суду.
28.10.2021 до суду надійшли пистмові пояснення позивача.
02.11.2021 до суду від позивача у справі надійшла заява про долучення до матеріалів справи платіжних доручень та доказу їх направлення відповідачеві.
23.11.2021 відповідачем подано до суду відзив від 22.11.2021 № 22/11/21 та заяву від 22.11.2021 № 22/11/2 із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом не прийнято до розгляду вищевказані документи відповідача: відзив від 22.11.2021 № 22/11/21 та заяву від 22.11.2021 № 22/11/2 із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи таке.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Як свідчать матеріали справи, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.10.2021 у справі № 908/3055/21 отримано відповідачем - 04.11.2021, що підтверджується поштовими повідомленнями та діловодством суду.
В ухвалі про відкриття провадження у даній справі судом запропоновано відповідачеві надати відзив з нормативним та документальним обґрунтуванням; докази виконання договору сторонами за спірними правовідносинами; докази оплати за поставлений товар, контррозрахунок заявлених до стягнення сум та акт звірки, підписаний з боку відповідача, а також судову практику зі спірного питання, у т.ч. Верховного суду, - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. А також, зазначив, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 ГПК України).
Також, суд роз'яснив, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був подати відзив на позовну заяву та заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до 19.11.2021, включно. Відповідачем подано до суду відзив від 22.11.2021 № 22/11/21 та заяву від 22.11.2021 № 22/11/2 із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 23.11.2021, тобто з пропуском строку без відповідного клопотання про його поновлення.
У суду відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 250 ГПК України, оскільки відповідач в установлений судом строк не подав відповідну заяву.
В свою чергу, суд не знайшов підстав для призначення даної справи з викликом сторін чи у загальному позовному провадженні з власної ініціативи.
29.11.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, після спливу тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд
03.04.2020 між Приватним підприємством “Кіпаріссервіс-2013” (Постачальник, позивач у справі) та Приватним підприємством “Торговий дім “Січ” (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки б/н (надалі - договір).
Згідно предмету договору:
1.1. За цим договором Постачальник зобов'язується в порядку та терміни, встановлені договором, передати товар у власність Покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах цього договору.
1.2. Кількість, асортимент та вартість поставляємого товару вказується у видаткових накладних на товар, які визнаються сторонами специфікацією і оформлюються Постачальником відповідно до замовлення Покупця, та є невід'ємною частиною даного Договору визначаються сторонами по кожній партії.
1.3. Постачальник гарантує, що є власником товару, що постачається за цим договором і що товар будь - яким способом не відчужений, не закладений, не перебуває в спорі в під арештом, прав щодо нього у третіх осіб немає.
1.4.Умови поставки визначені в цьому договорі відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року з урахуванням умов цього договору і внутрішнього характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 2 договору:
2.1 Загальна вартість договору складається із суми всіх товарів, отриманих за накладними.
2.2. Ціна на кожну партію товару вказується Постачальником у видаткових накладних. Факт прийняття Покупцем від Постачальника товару означає згоду Покупця із запропонованою ціною і асортиментом товару.
2.3. Сторони визначили наступний порядок проведення розрахунків Покупцем: Покупець оплачує Постачальнику вартість партії товару в продовж 21 календарного дня з дати поставки товару, на підставі підписання товаросупровідних документів. Оплата Покупцем проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. При наявності заборгованості Покупця перед Постачальником за відвантажений Товар, всі перерахування коштів Покупця, в першу чергу, зараховуються як рахунок погашення попередніх боргів Покупця, в другу чергу, в рахунок погашення поточних боргів Покупця. Датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника. За угодою можлива інша форма розрахунків, не заборонена чинним законодавством України.
Розділом тертім договору вказуються порядок та умови поставки, якість товару.
Згідно з четвертим розділом договору, постачальник зобов'язувався вчасно поставити товар за заявкою Покупця, а Покупець - своєчасно здійснити оплату за товар, у строки, зазначені в Договорі.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства. У разі несвоєчасної оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Розділом 7 договору сторони передбачили, що у випадку, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, сторони передають спір на розгляд до Господарського суду за місцем знаходження відповідача.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що зміни та уточнення до цього договору сторони мають право внести в процесі його виконання шляхом оформлення додаткової угоди.
На вимогу Постачальника щомісячно сторони складають акт звірки розрахунків за даним договором. (п. 8.2 договору).
Згідно з п. 11.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань. У тому випадку, якщо Сторони, у строк, не менше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір, то Договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.
Пунктом 11.2 договору, сторони зазначили, що з моменту підписання цього Договору, всі попередні йому угоди і листування втрачають юридичну силу. Сторони також дійшли згоди про те, що в разі існування між ними іншого договору, предметом якої є такий же предмет, як і в цьому Договорі, вказаний інший договір втрачає юридичну силу, тобто вважається розірваним, з моменту підписання нього Договору.
Договір підписаний з боку обох сторін директорами та скріплений печатками підприємств.
В період дії вказаного договору, позивачем було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується накладними:
№ 17905 від 21.12.2020 на суму 58837,68 грн;
№ 17950 від 24.12.2020 на суму 53164,08 грн (ТТН № КС09597 від 24.12.2020);
№ 18579 від 15.03.2021 на суму 61076,88 грн.
Актом звірки розрахунків № 31566 від 26.01.2021 сторони підтвердили поставку за накладними від 21.12.2020 та 24.12.2020 та наявність заборгованості станом на 26.01.2021.
Відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар частково, в сумі 30 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: 78 від 28.01.2021 на суму 10 000 грн 00 коп. та № 405 від 22.04.2021 на суму 20 000 грн 00 коп.
30.07.2021 позивачем відповідачеві направлена претензія № 27 від 30.07.2021 про сплату заборгованості в розмірі 143 078 грн 64 коп.
Листом від 26.08.2021 відповідач повідомив позивача, з посиланням на п. 2.3.3 договору, про прострочення в розмірі 23078 грн 64 коп. і зобов'язання сплатити вказану суму в найкоротші строки.
Враховуючи наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, останній звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Приватного підприємства “Торговий дім “Січ” на користь Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” 163 297 грн 91 коп., з яких: 143078 грн 64 коп. основного боргу, 9785 грн 42 коп. пені, 7766 грн 66 коп. інфляційних втрат, 2667 грн 19 коп. 3% річних було предметом позову у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки б/н від 03.04.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Доказів розірвання чи визнання недійсним договору сторонами не надано.
Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини третьої ст. 13, частини першої ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору поставив відповідачеві товар, що підтверджується накладними: № 17905 від 21.12.2020 на суму 58837,68 грн; № 17950 від 24.12.2020 на суму 53164,08 грн (ТТН № КС09597 від 24.12.2020); № 18579 від 15.03.2021 на суму 61076,88 грн.
Видаткові накладні з боку відповідача підписані без зауважень.
Актом звірки розрахунків № 31566 від 26.01.2021, передбаченим п. 8.2 договору, сторони підтвердили поставку за накладними від 21.12.2020 та 24.12.2020 та наявність заборгованості станом на 26.01.2021.
Відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар частково, в сумі 30 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: 78 від 28.01.2021 на суму 10 000 грн 00 коп. та № 405 від 22.04.2021 на суму 20 000 грн 00 коп.
Згідно з п. 2.3 договору Сторони визначили наступний порядок проведення розрахунків Покупцем: Покупець оплачує Постачальнику вартість партії товару в продовж 21 календарного дня з дати поставки товару, на підставі підписання товаросупровідних документів. Оплата Покупцем проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. При наявності заборгованості Покупця перед Постачальником за відвантажений Товар, всі перерахування коштів Покупця, в першу чергу, зараховуються як рахунок погашення попередніх боргів Покупця, в другу чергу, в рахунок погашення поточних боргів Покупця. Датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника. За угодою можлива інша форма розрахунків, не заборонена чинним законодавством України.
Таким чином, з урахуванням дат поставок, відповідач повинен був сплатити товар, поставлений 21.12.2020 - до 11.01.2021 (включно), 24.12.2020 - до 14.01.2021 (включно), 15.03.2021 - до 05.04.2021 (включно).
Отже, прострочення з оплати 58837,68 грн виникло з 12.01.2021, 53164,08 грн - з 15.01.2021, 61076,88 грн - з 06.04.2021.
Відповідачем за поставлений позивачем товар сплачено несвоєчасно та не у повному обсязі, в сумі 30 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: 78 від 28.01.2021 на суму 10 000 грн 00 коп. та № 405 від 22.04.2021 на суму 20 000 грн 00 коп.
Доказів оплати 143078 грн 64 коп. за вищевказаний поставлений товар (173078, 64 - 30 000) не надано.
На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими, правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 143078 грн 64 коп. заборгованості за договором поставки б/н від 03.04.2020.
При цьому суд враховує, що поставка за вищевказаними накладними від 21.12.2020, 24.12.2020, 15.03.2021 була здійсненна саме в період дії між сторонами договору поставки б/н від 03.04.2020, згідно з п. 11.2 якого, сторони зазначили, що з моменту підписання цього Договору, всі попередні йому угоди і листування втрачають юридичну силу. Сторони також дійшли згоди про те, що в разі існування між ними іншого договору, предметом якої є такий же предмет, як і в цьому Договорі, вказаний інший договір втрачає юридичну силу, тобто вважається розірваним, з моменту підписання нього Договору.
Отже, посилання в накладних та платіжних дорученнях, укладених в період дії Договору поставки б/н від 03.04.2020, на інший рік договору б/н (03.04.2017) не спростовує факту поставки вищевказаного товару саме за Договором поставки б/н від 03.04.2020.
Інший договір сторонами не надано та чинність іншого договору сторонами не підтверджена та спростовується п. 11.2 даного договору поставки.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський обілк та фінансову звітність в Україні" Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
До того ж, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що матеріалах справи відсутні докази щодо спірних поставок товару не в рамках Договору поставки б/н від 03.04.2020, обставини щодо поставки товару позивачем відповідачеві на підставі накладних від 21.12.2020, 24.12.2020, 15.03.2021 на виконання умов Договору поставки б/н від 03.04.2020, що є предметом доказування у даній справі, визнаються судом встановленими з огляду на більшу вірогідність наданих позивачем доказів.
Слід також зазначити, що матеріали справи не містять докази узгодження спірного постачання на умовах відстрочення платежу та визначення розміру ліміту товарного кредиту, згідно з п.п. 2.3.1-2.3.3 договору.
Також, згідно позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 9785 грн 42 коп. пені, 7766 грн 66 коп. інфляційних втрат, 2667 грн 19 коп. 3% річних.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.п. 5.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. 5.2 договору, у разі несвоєчасної оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, позивачем заявлено до стягнення 9785 грн 42 коп. пені, з урахуванням дат виникнення прострочення за кожною накладною, з урахуванням припинення нарахування через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд перевірив розрахунок пені за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню.
При цьому, суд враховує, що помилка позивача при розрахунку суми пені вбачається з того, що у розрахунку суми пені, період нарахування пені за сумою поставки 61076,88 грн позивачем визначено не з дати прострочення - 06.04.2021, про що ним також підтверджено і у позовній заяві, а з 14.05.2021 і по 18.10.2021.
Сумою пені за простроченням оплати 61076,88 грн заборгованості, з урахуванням шестимісячного строку нарахування та дати виникнення прострочення - 06.04.2021 слід вважати 3836 грн 97 коп., а не 4178 грн 27 коп., як зазначено позивачем у розрахунку суми пені за позовом.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 9 444 грн 12 коп. пені, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 341 грн 30 коп. пені слід відмовити, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за прострочення оплати товару, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2667 грн 19 коп. 3% річних, з урахуванням розрахунків щодо кожної суми прострочення, за загальний період з 12.01.2021 по 18.10.2021.
Судом перевірено розрахунок 3% річних за заявлений позивачем до стягнення з відповідача період за допомогою ІПС «Законодавство», та визнано розрахунок позивача вірним.
Суд вважає обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2667 грн 19 коп. 3% річних, з урахуванням розрахунків щодо кожної суми прострочення, за загальний період з 12.01.2021 по 18.10.2021.
Позивачем за прострочення оплати товару, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7766 грн 66 коп. інфляційних втрат, з урахуванням розрахунків щодо кожної суми прострочення, за загальний період з січня 2021 по вересень 2021.
Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що розмір інфляційних втрат за сумою прострочення 61076 грн 88 коп. за період з травня 2021 по вересень 2021 складає 1598 грн 81 коп., а не 1600 грн 19 коп., як вказано у розрахунку позивача.
Суд вважає обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7765 грн 28 коп. інфляційних втрат, з урахуванням розрахунків щодо кожної суми прострочення, за загальний період з січня 2021 по вересень 2021. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 грн. 38 коп. інфляційних втрат слід відмовити, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.
При цьому, суд зазначає, що розрахунки інфляційних втрат, здійснені позивачем відповідають Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р та відповідній судовій практиці з цього питання. Аналогічний висновок міститься у постанові ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору (2449 грн 47 коп.) за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 2444 грн 33 коп. судового збору, 5 грн. 14 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Торговий дім “Січ”, ідентифікаційний код юридичної особи 35148048 (вул. Аваліані, буд. 5, кв. 39, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013”, ідентифікаційний код юридичної особи 38761832 (пр. Богдана Хмельницького, 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312) 143078 (сто сорок три тисячі сімдесят вісім) грн 64 коп. основного боргу, 9 444 (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн 12 коп. пені, 7 765 (сім тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн 28 коп. інфляційних втрат, 2 667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 19 коп. 3% річних та 2444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 33 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 341 грн 30 коп. пені, 1 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 5 грн 14 коп. судового збору слід відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 02.12.2021.
Суддя А.О. Науменко