вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/601/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Ужгород
до відповідача Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, смт Буштино Тячівського району
про стягнення 69 960,49 грн,
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
Сторони не викликались
Позивач заявив позов до Новобарівскої сільської ради Тячівського району Закарпатської області з вимогою про стягнення заборгованості по виконаним роботам згідно договору у сумі 69 960,49 грн, яка складається з основного боргу 60 940,61 грн, інфляційні в сумі - 3 875,82 грн, 3% річних в сумі - 976,72 грн, та пеню в сумі - 4167,34 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 11-13,16, 509, 526, 530,625 та 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,174,175,193,230,231 Господарського кодексу України, ст.ст.4, 20, 27, 73, 91, 161, 171, 247 ГПК України.
Ухвалою суду від 04 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
14.09.2021 до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява позивача Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (вх. № 02.31-02/6524/21) про заміну сторони її правонаступником. Заявник просить суд здійснити заміну відповідача у справі №907/601/21 - Новобарівську сільську раду Тячівського району Закарпатської області на її правонаступника - Буштинську селищну раду Тячівського району Закарпатської області, посилаючись на реорганізацію вказаного органу місцевого самоврядування.
Ухвалою 25.10.2021 було постановлено замінити відповідача у справі - Новобарівську сільську раду Тячівського району Закарпатської області, на її правонаступника Буштинську селищну раду Тячівського району Закарпатської області.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2 270,00 грн сплаченого судового збору.
15.11.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснений остаточний розрахунок за товар після підписання акту приймання передачі виконаних робіт на виконання договору на виконання робіт № 393/19 від 12.11.2019, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором на суму 60 940,61 грн, яка є предметом спору. Крім того, за невчасну оплату на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем поставлено вимогу про стягнення 3 875,82 грн інфляційних збитків, трьох відсотків річних в розмірі 976,72 грн, а також нараховану відповідно до п. 6.6 Договору пеню у розмірі 4 167,34 грн за період з січня 2021 року по липень 2021 року.
Заперечення відповідача
Відповідач у справі - правонаступник Новобарівської сільської ради Тячівського району - Буштинська селищні рада Тячівського району Закарпатської області у відзиві на позовну заяву не погодився із твердженнями завленими позивачем. Зокрема відповідач стверджує, що в передавальному акті с. Новобарово від 25 січня 2021 року не передала до Буштинської селищної ради, як правонаступника, заборгованості по виконаних роботах. Відповідач заявляє, що Новобарівська сільська рада, в особі сільського голови Келемен Ю.І. маючи повноваження, можливість та обов'язок мала достатньо часу до 14 листопада 2020 року для здійснення контролю за виконанням договірних відносин з Державним підприємством «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Як зазначає відповідач, Акт приймання-передачі-виконаних робіт за договором був підписаний 30.10.2020, сільським головою Келемен Ю.І. проте відповідач стверджує, що Келемен Ю.І. був звільнений із зазначеної посади 14.11.2020 у зв'язку із закінченням строку повноважень, а отже він не мав повноважень підписувати даний Акт.
Між ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - Позивач) і Новобарівською сільською радою Тячівського району 3акарпаг'ської області (далі - Відповідач) укладено Договір на виконання робіт від 12.11.2019 за № 393/19 (далі Договір).
За умовами п. 1.1. даного Договору, Виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог чинного законодавства виготовлення технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту с. Новобарово, Новобарівської сільеької ради, Тячівського району Закарпатської області (площа населеного пункту 678,8 га) (далі -проект), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.
Загальна вартість робіт, яку повинен сплатити Відповідач зазначена в п. 2.1. Договору та становить 87 058,02 грн. Згідно п. 5.1. Договору Позивач приступає до виконання робіт за цим договором не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання від Відповідача Технічного завдання і щодо об'єкта, визначеного в п. 1.1. Договору.
Пунктом 2.2. договору визначено, що Замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання ним частини виконаної роботи , що визначається погодженим сторонами, календарним планом виконання робіт (додаток 2) та проміжного акту приймання-передачі робіт, зобов'язується здійснити часткову оплату виконавцю робіт згідно з п.2.1. Договору та часткової суми вказаної, у акті приймання-передачі робіт.
Згідно п. 2.3. договору Замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання ним проекту та підписання заключного акту приймання-передачі робіт зобов'язується здійснити повну оплату виконавцю робіт згідно з п.2.1. договору.
Однак, у порушення п.2.3. договору, в терміни, встановлені цим пунктом, станом на день подачі позовної зави Відповідач повну оплату вартості виконаних робіт по договору від 12.11.2019 за № 393/19 - не провів.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з виконання робіт на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором подано підписаний між сторонами у спорі акт прийому-передачі виконаних робіт.
Доказів оплати виконаних робіт матеріали справи не містять.
Щодо тверджень відповідача
Відповідач стверджує, що договір на виконання робіт №393/19 укладений між Новобарівською сільською радою та Державним підприємством «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладений 12 листопада 2019 року, а строк виконання робіт за договором шість місяців відповідно до п.5.2 даного Договору та Календарного плану виконаних робіт від 12 листопада 2019 року становить 180 днів, саме з 12 листопада 2019 року до 12 травня 2020 року у загальній сумі 87 058,02 грн. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що відповідач звертався до позивача з претензією, щодо несвоєчасного виконання обов'язків за договором, відтак суд робить висновок, що такі претензії були відсутні.
Крім того відповідач заявляє, що в передавальному акті Новобарівська сільська рада від 25 січня 2021 року не передала до Буштинської селищної ради, як правонаступника, заборгованості по виконаних роботах за Договором № 393/19. Вказане твердження судом відхилене, з огляду на те, що позивач жодним чином не міг вплинути на правовідносини Новобарівської сільської ради з її правонаступником.
Також відповідач посилається на те, що Акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 393\19 від 12 листопада 2019 року підписаний Келемен Ю.І. 30 грудня 2020 року. Хоча Келемен Юрій Іванович був звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень відповідно до п. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рішенням №1 від 14 листопада 2020 року І сесії Буштинської селищної ради VIII скликання. Судом встановлено, що вказаний Акт підписаний замовником та скріплений гербовою печаткою. Наявність печатки у спірних документах в розумінні ч. 2 ст. 207 ЦК України свідчить про скріплення сторонами вчиненого правочину. Суд вважає, що позивач не мав обов'язку знати про кадрові зміни у відповідача, а відповідач, у свою чергу не повідомив позивача про зміни. Адже, згідно із законодавством підпис посадової особи скріплюється гербовою печаткою, яка ставиться тільки на підпис керівника та свідчить про вчинення правочину.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Наявності жодного з вказаних обставин судом не встановлено.
Отже, за таких обставин вбачається, що у Відповідача по справі, внаслідок неналежного виконання передбачених договором, ГКУ та ЦКУ зобов'язань, виникла перед Позивачем заборгованість за виконані роботи по договору на суму 60 940,61 грн, оплату якої Відповідач в добровільному порядку не здійснив.
Щодо 3 % річних
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв'язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 976,72 грн.
Щодо інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв'язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 875,82 грн, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо пені
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.6 договору, сторони погодили розмір пені за порушення строку оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача пеня підлягає задоволенню в розмірі 4 167,34 грн.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 69 960,49 грн.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 2 270,00 грн витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, (90556, Закарпатська обл., Тячівський район, смт Буштино вул. Головна, 91 код ЄДРПОУ 04349685) на користь Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (88000, м. Ужгород, вул. Яроцька 5-А код ЄДРПОУ 00698897) заборгованість в сумі 69 960,49 грн (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 49 коп.), в т. ч. основного боргу 60 940,61 грн, інфляційні втрати - 3 875,82 грн, 3% річних - 976,72 грн, та пеню - 4167,34 грн, а також 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) на відшкодування судового збору.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається- http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Андрейчук