29.11.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1284/21
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Іванова О.Г., Кощеєва І.М.
при секретірі судового засідання Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Остапенко В.М. (в режимі відеоконференції) адвокат, довіреність №14-339 від 29.12.2020 р.;
від відповідача: Корнієць О.А. представник, довіреність №983/20-19 від 29.12.2020 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 року (суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/1284/21
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київдо відповідача: Концерну “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя
про стягнення 1 902 738, 95 грн.
Позивач - Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ звернувся до Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя із позовом про стягнення 1902738,95 грн. заборгованості за договором про постачання природного газу № 4209/1920-КП-13 від 01.10.2019, в тому числі: 539380,98 грн. 3 % річних, 755052,79 грн. інфляційних втрат та 608305,18 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 року у справі №908/1284/21 позов задоволено.
Суд стягнув з Концерну “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) 608305 (шістсот вісім тисяч триста п'ять) грн. 18 коп. пені, 539380 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч триста вісімдесят) грн. 98 коп. 3 % річних, 755052 (сімсот п'ятдесят п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 79 коп. інфляційних втрат та 28541 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 08 коп. судового збору.
Не погодившись з рішення суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Концерн “Міські теплові мережі”, в якій просив рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/1284/21 в частині призначеної до стягнення суми пені в розмірі 608 305, 18 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 99,9%.
Апелянт не погоджується з прийнятим рішення в частині відмови в задоволенні клопотання щодо зменшення пені, та задоволення позовних вимог в цій частині (пені) в повному обсязі та вважає, що зазначене рішення суду в цій частині є помилковим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, не належній оцінці фактичних обставин справи та доказів у їх сукупності, з порушенням і не правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, апелянт вважає, що суд не врахував незначний термін прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, існування заборгованості споживачів перед відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочки виконання грошового зобов'язання.
Апелянт посилається на те, що стягнутий судом розмір пені не відповідає засадам справедливості та розумності.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 року по справі № 908/1284/21 в частині призначеної до стягнення суми пені в розмірі 608 305,18 грн. та ухвалення в цій частині нового рішення, про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з Відповідача, на 99,9%.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2021 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Іванов О.Г.) призначено розгляд апеляційної скарги в судове засідання на 29.11.2021 об 09:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: проспект Дмитра Яворницького, будинок № 65, м. Дніпро, 49000 (зала судового засідання №207).
26.11.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1284/21, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021, справу №908/1284/21 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Кощеєв І.М.
19.10.2021 року Акціонерним товариством « Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 року (суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/1284/21залишити без змін.
26.10.2021 року Концерном “Міські теплові мережі” подано відповідь на відзив АТ «НАК «Нафтогаз України», в якому він просив апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні 29.11.2021 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні 29.11.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується позивачем лише в частині в частині призначеної до стягнення суми пені в розмірі 608 305, 18 грн., то колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині.
З матеріалів справи вбачається, 01.10.2019 Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та Концерном “Міські теплові мережі” (відповідач у справі, Споживач) укладений Договір постачання природного газу № 4209/1920-КП-13 (далі - Договір).
Відповідно до Статуту Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044, та постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 “Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” змінено тип Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменувати його в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач у справі) є правонаступником прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
До вказаного Договору постачання природного газу № 4209/1920-КП-13 від 01.10.2019 сторонами підписані Додаткові угоди № 1 від 22.10.2019, № 2 від 29.10.2019, № 3 від 12.11.2019, № 4 від 28.11.2019, № 5 від 09.12.2019, № 6 від 26.12.2019, № 7 від 28.12.2019, № 8 від 28.01.2020, № 9 від 29.01.2020, № 10 від 24.02.2020, № 11 від 28.02.2020, № 12 від 23.03.2020, № 13 від 30.03.2020, № 14 від 29.04.2020, № 15 від 30.04.2020, № 16 від 22.05.2020, № 17 від 29.05.2020, № 18 від 22.06.2020, № 19 від 30.06.2020.
Відповідно до п., п. 1.1- 1.3 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які на є бюджетними установами/організаціями. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України.
Умовами п. 3.8. 3.11. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору). Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
- копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між Споживачем та оператором ГРМ (для Споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж);
- інформацію за підписом уповноваженої особи Споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в період (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до п. 3.8 Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
- підписані Споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно із цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає Споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого непідписання акта. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
В п. 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою № 8 від 28.01.2020 з 01.01.2020 внесено зміни в пункт 7.2 Договору, якими передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Звертаючись до відповідача із позовом про стягнення 608305,18 грн. пені, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилався на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу № 4209/1920-КП-13 від 01.10.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений газ, що є підставою для стягнення пені з 27.12.2019 по 17.04.2020 на підставі п. 7.2 Договору.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати поставленого природного газу за Договором.
Відмовляючи у зменшенні пені, господарський суд першої інстанції виходив з того, що данний розмір пені є співрозмірним з розміром заборгованості, при цьому , суд врахував майнові інтереси обох сторін.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону.
Оскільки зобов'язання з оплати природного газу виконані не у встановлений пунктом 5.1 Договору, до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу, то відповідач є таким, що допустив порушення зобов'язання.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 608305,18 грн. пені за період з з 27.12.2019 по 17.04.2020.
Відповідач звернувся з клопотання про зменшення розміру пені до 99,9% у зв'язку з винятковістю обставин, що зумовлені діяльністю відповідача, як комунального підприємства теплопостачання ( а.с. 101-104, т.1).
Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
Верховний Суд зазначив, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст, 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення пені, суд першої інстанції врахував наступні обставини.
Так, судом встановлено, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
При цьому, доводи апелянта про те, позивач має значний обсяг несплаченої заборгованості споживачів, не є підставою для зменшення пені з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу № 4209/1920-КП-13 від 01.10.2019 нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати вартості поставленого природного газу в сумі 608305,18 грн. за загальний період з 27.12.2019 по 17.04.2020 на підставі п. 7.2 Договору.
Розмір стягнутої пені є співрозмірним.
Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов'язання. Суд зауважує, що всі підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (АТ НАК “Нафтогаз України”) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення щодо відмови у зменшенні пені, суд першої інстанції навів відповідне обґрунтування та мотиви такої відмови, а тому доводи відповідача є безпідставними.
Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Концерн “Міські теплові мережі”.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 року (суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/1284/21- залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Концерн “Міські теплові мережі” .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.12.2021року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя І.М.Кощеєв