22.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4740/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
за участю представників сторін:
від відповідача: Дігтяр Зоряна Віталіївна, довіреність №2921 від 04.01.2021 р., представник;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 року (повний текст складено 05.08.2021 року) у справі № 904/4740/21 (суддя Юзіков С.Г.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради
про стягнення основного боргу, неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних за неналежне виконання грошового зобов'язання,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 року у справі №904/4740/21 позов задоволено.
Стягнуто з Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, оф. 504, код 32688148) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 691 515 884,20 грн. - основного боргу, 15 093 340,51 грн. - пені, 21 073 403,68 грн. - 3% річних, 48 614 758,06 грн. - інфляційних втрат, 794 500, 00 грн. - судового збору.
Заяву Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 у справі № 904/4740/21 задоволено.
Відстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 року у справі №904/4740/21 до 25.07.2022 року.
Рішення мотивовано наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №2060/1920-ТЕ-4 від 23.09.2019 року в розмірі 691 515 884,20 грн., що відповідачем не заперечується, і є порушенням умов договору та положень ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст. 525, 526, 629 та 712 ЦК України.
Відмовляючи відповідачу в зменшенні неустойки, суд зазначив, що підстави для зменшення пені відсутні, відповідач сплатив лише 20% з отриманої вартості спожитого газу, пеня відносно боргу не є занадто великою, прострочення відповідача почалося понад рік тому.
Разом з тим суд вважав необхідним задовольнити заяву відповідача про відстрочення рішення суду, зазначивши, що:
- розмір боргу відповідача перед позивачем є значним,
- відповідач проводить розрахунки з позивачем за договорами реструктуризації, в тому числі за підприємства, правонаступником яких він є,
- відповідач надає послуги з теплопостачання переважній більшості споживачів м. Дніпро, значна частина з яких - населення,
- одномоментне стягнення суми боргу може привести до зупинки діяльності підприємства, банкрутства, а в свою чергу такі наслідки можуть привести до зриву опалювального сезону 2021-2022 років і виникнення соціальної напруги в м.Дніпро.
Також суд взяв до уваги, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення, при цьому, затримка виконання рішення не є надмірно тривалою, не суперечить вимогам розумного строку.
На думку суду, відстрочка виконання рішення суду надасть можливість відповідачу підготуватися до наступного опалювального сезону, а з набранням чинності Закону №3508-д "Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" можливо буде врегулювання порядку виконання боргу відповідача перед позивачем шляхом його реструктуризації на умовах, передбачених цим Законом.
Вирішуючи заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суд вважав це забезпеченням балансу інтересів обох сторін даного спору.
Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає на порушення судом норм процесуального права в частині надання відстрочки виконання рішення.
Так, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності виключних обставин, які унеможливлюють або суттєвим чином ускладнюють виконання судового рішення. Доводи відповідача щодо можливості банкрутства можуть бути враховані судом за наявності доказів реальності даної загрози, відповідних розрахунків, висновків аудитора тощо. Доводи суду щодо можливої загрози зриву наступного опалювального сезону також є лише припущенням, не підтвердженим ні розрахунком, ні іншими достовірними документами.
Також апелянт спростовує доводи відповідача щодо відсутності у нього можливості впливу на порядок, строки та розмір розрахунків перед НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" через особливий режим оплати коштів із застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання, затвердженим постановою КМУ від 18.06.2014 року №217.
Скаржник просить апеляційний суд врахувати, що тривале невиконання відповідачем рішення суду призведе до значного порушення прав та інтересів НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", неотримання коштів, на які підприємство має правомірне очікування як обов'язкову складову виконання судового рішення, значне (з врахуванням стрімких інфляційних процесів) знецінення реальної вартості отриманої суми, відсутності з боку відповідача гарантій виконання у подальшому даного рішення.
Також позивач просить врахувати ступінь виконання рішення - наявність боргу у розмірі 691 млн. грн., строк прострочення - майже два роки. Розмір несплаченого основного боргу у співвідношенні до загальної вартості товару становить приблизно 80,62%.
Зазначає, що відповідачем не надано інших (будь-яких) доказів гарантованого виконання рішення суду після спливу відстрочки, що фактично нівелює сенс надання такого виду відтермінування виконання рішення.
Також апелянт спростовує інші доводи суду і просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 року у справі №904/4740/21 в частині надання відстрочки виконання рішення, відшкодувати за рахунок відповідача понесені НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" судові витрати.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи скаржника. Вважає висновки суду в оскаржуваній частині законними та обгрунтованими.
Просить відмовити в задоволенні вимог апелянта.
Зазначає, зокрема, що:
- відповідач не є кінцевим споживачем газу, оскільки використовує його виключно для задоволення потреб споживачів у тепловій енергії і не вправі впливати на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії;
- метою укладення договору постачання природного газу № 2060/1920-ТЕ-4 є задоволення потреб найбільш незахищеної та неплатоспроможної категорії споживачів - категорії "населення", яке станом на 01.05.2021 року має заборгованість перед КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" в розмірі 1 146 773 223,06 грн. і це є основною причиною порушення відповідачем зобовязання перед позивачем за спірним договором;
- КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" не відноситься до списку розміщених на офіційному сайті позивача теплових підприємств, що мають значну заборгованість за природний газ, хоч і результатом фінансової діяльності останнього є лише збиток, отже, значне порушення КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" прав AT НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" чи завдання йому відповідних збитків відсутнє;
- підприємство відповідача є соціально-важливим, монопольним суб'єктом господарювання, що створене для задоволення потреб споживачів м. Дніпра у сфері постачання теплової енергії, у зв'язку з чим, на нього розповсюджуються положення ч. 2 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" та положення Закону України "Про теплопостачання", які забороняють будь які обмеження енергопостачання об'єктів у сфері теплопостачання;
- результатом господарської діяльності КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" є виключно збиток, а фінансова складова підприємства уже призвела його до включення в Реєстр теплопостачальних підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та виділення відповідних бюджетних виділень.
На думку відповідача вказані ним обставини підтверджують, що будь яке збільшення фінансового тиску може призвести до спричинення неможливості виконання в добровільному порядку рішення суду через відсутність можливості одномоментної оплати завідомо непосильної суми та припинення постачання суб'єктом-монополістом у м. Дніпро теплової енергії споживачам.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2021 року задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання 22.11.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку “EasyCon”.
Згідно акту Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 року розгляд справи з представником відповідача відбувся в режимі звукозапису. Оскільки представник позивача не зміг вийти на відеоконференцзв'язок у звязку з технічними неполадками з його боку.
Відповідно до ч.5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Враховуючи, що апеляційну скаргу прийнято судом відповідно до ухвали від 08.09.2021 року, то строк розгляду справи на час даного судового засідання вичерпано. Правова позиція апелянта викладена в апеляційній скарзі. Відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції, встановлених ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
За викладених обставин колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю в судовому засіданні представника скаржника.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у даній справі 23.09.2019 року було укладено договір №2060/1920-ТЕ-4 постачання природного газу (далі - договір).
Згідно з п.1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язався поставити споживачу (відповідачу) природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
Постачальник передає споживачу у жовтні 2019-квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 167810,000 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (далі розрахункові періоди): жовтень 2019 - 1800,000, листопад 2019 - 27500,000, грудень 2019 - 38000,000, січень 2020 - 40 000,000, лютий 2020- 34 000,000, березень 2020 - 28000,000, квітень 2020 - 20,000 (п.2.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.10.2019 року).
У додатковій угоді №9 від 30.04.2020 року сторони домовилися, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу в травні - вересні 2020 у кількості 2,000 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях травень 2020 - 0,400, червень 2020 - 0,400, липень 2020 - 0,400, серпень 2020 - 0,400, вересень 2020 - 0,400.
Відповідно до п. 3.1. договору постачальник передає споживачу газ у загальному потоці газу власного видобутку та/або імпортний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України АТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу (абз. 1 п.3.8. договору).
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.4. договору).
Згідно з п.5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до пункту 5.1. цього договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.
Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п.6.2. договору споживач зобов'язаний, серед іншого, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.2. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 28.01.2020).
На виконання умов договору, в період з жовтня 2019 року по липень 2020 року, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 857 703 200,69 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газ: жовтень 2019 року - 13 798 884,72 грн., листопад 2019 року- 180 641 742,43 грн., грудень 2019 року- 190 471 238,30 грн., січень 2020 року - 218 689 679,75 грн., лютий 2020 року- 165 321 906,06 грн., березень 2020 року - 88 758 145,15 грн., травень 2020 року- 5 595,55 грн., червень 2020 року - 8 502,88 грн., липень 2020 року- 7 505,89 грн.
Наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 691 515 884,20 грн. відповідач не заперечував.
Відповідно до п. 7.2 договору, за період прострочення відповідачем оплати, позивач нарахував пеню у розмірі 15 093 340,51 грн. за період з 26.11.2019 року по 17.04.2020 року, а посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на прострочений борг відповідача позивач нарахував 3% річних - 21 0730403,68 грн. за період з 26.11.2019 року по 28.02.2021 року, інфляційні - 48 614 758,06 грн. за період з січня 2020 року по лютий 2021 року.
На думку колегії суддів суд першої інстанції обґрунтовано послався на порушення відповідачем умов договору, вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Правильність ухваленого судом рішення щодо стягнутих сум сторонами не заперечується.
В межах доводів та вимог апеляційної скарги колегії суддів слід встановити наявність чи відсутність підстав для відстрочки виконання рішення суду
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання судового рішення (том 2 а.с.110). До заяви додано докази щодо обставин, які відповідач вважає такими, що істотно ускладнюють виконання ним рішення суду.
На думку колегії сіддів суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав належну оцінку доводам обох сторін з питання щодо відстрочки виконання рішення суду до 25.07.2022 року.
Як встановлено матеріалами справи, сума заборгованості відповідача виникла за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року (фактично за один опалювальний сезон).
За змістом договору постачання природного газу № 2060/1920-ТЕ-4 відповідач отримував від позивача газ для задоволення потреб найбільш незахищеної та неплатоспроможної категорії споживачів - населення ( п.1.2 договору).
Відповідно до довідки "Стан дебіторської та кредиторської заборгованості за послуги теплопостачання станом на 01.05.2021 р.", підтверджується, що з 1 340 387 835,04 грн. дебіторської заборгованості усіх споживачів КП "ТЕПЛОЕНЕРГО", заборгованість населення складає: 1 146 773 223,06 грн.
Тому слід визнати обгрунтованими доводи відповідача про те, що основною причиною порушення ним своїх зобов'язань перед AT НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за даним договором є низька платіжна дисципліна кінцевих споживачів підприємства - населення.
Матеріалами справи також підтверджується, що КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" в порядку ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" прийняло на себе борги попередніх теплопостачальних організації в силу переведення їх боргу шляхом підписання відповідних договорів на суму 674 416 197 млн. грн. На підставі відповідних рішень Дніпровської міської ради вдповідачу у даній справі були передані основні фонди та інші активи, обтяжені тягарем їх утримання.
Судом встановлено, що КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" не відноситься до списку розміщених на офіційному сайті позивача теплових підприємств, що мають значну заборгованість за природний газ, хоч і результатом фінансової діяльності останнього є лише збиток. Отже, значне порушення КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" прав AT НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" чи завдання йому відповідних збитків, відсутнє.
Судом першої інстанції враховано ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором - оплату 20% вартості спожитого газу, враховано належне виконання відповідачем інших договорів з AT НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", зокрема за договорами реструктуризації, у тому числі за підприємства, правонаступником яких він є.
Скаржник не спростовує, що КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" є соціально-важливим, монопольним суб'єктом господарювання, що створене для задоволення потреб споживачів м. Дніпра у сфері постачання теплової енергії, в звязку з чим на підприємство розповсюджуються положення ч. 2 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" та положення Закону України "Про теплопостачання", які забороняють будь-які обмеження енергопостачання об'єктів у сфері теплопостачання.
Матеріали справи свідчать, що результатом господарської діяльності КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" є виключно збиток, що стало підставою до включення КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" в Реєстр теплопостачальних підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Необхідність одномоментного виконання відповідачем рішення суду у даній справі може призвести до збільшення фінансового тиску на вказаний суб'єкт господарювання, можливої зупинки діяльності чи банкрутства, а відтак до зриву опалювального сезону 2021-2022 років і виникнення соціальної напруги у м. Дніпро.
Відповідно до положень ч.2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що з останнього консолідованого звіту позивача за 2020 рік, розміщеного на офіційному сайті (http://www.naftogaz.com/). вбачається тенденція покращення ключових показників його майнового стану, зокрема:
- показників торгової дебіторської заборгованості, які в порівнянні з 2019 роком знизились з 59 056 млн. грн. до 28 129 млн. грн.;
- показників необоротних активів, які в порівнянні з 2019 роком зросли з 260 285 млн. грн. до 298 437 млн. грн.;
- показників короткострокових зобов'язань, які в порівнянні з 2019 роком зменшились з 108 721 млн. грн. до 49 046 млн. грн., в тому числі торгової кредиторської заборгованості - з 5 062 млн. грн. до 3 585 млн. грн.;
- показників доходу від реалізації, які в порівнянні з 2019 роком збільшились з 149 781 млн. грн. до 159 234 млн. грн.
Отже, на відміну від КП "ТЕПЛОЕНЕРГО", позивач не позбавлений можливості належного забезпечення безперебійної та вчасної подачі природного газу та виконання інших завдань.
Будь-яких обставин, які б вказували на недостатність коштів для здійснення поточної діяльності AT НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" та документів, які б їх підтвердили, матеріали справи не містять.
Відповідно до розміщених на офіційному сайті позивача публічно-доступних консолідованих звітів за 2017-2019 вбачається його прибутковість, яка виключає будь яку нестачу коштів, зокрема: чистий прибуток за 2017 -39 449 млн. грн. чистий прибуток за 2018 - 11 567 млн. грн., чистий прибуток за 2019 - 63 294 млн.грн.
Крім того, як повідомляє апелянт на своєму офіційному сайті:
"За 2020 рік збиток склав 19,0 млрд грн, порівняно з прибутком 2,6 млрд грн у 2019 році, під впливом нижчого попиту та цін на газ, а також через резерви сумнівних боргів.
В четвертому кварталі 2020 року збиток склав 2,0 млрд грн, порівняно зі збитком 10,3 млрд грн за той самий період у 2019 році Група увійшла в період поліпшення прибутковості та очікує отримати прибуток в першому кварталі 2021 року.
Капітальні витрати склали 15,0 млрд грн, що нижче запланованого обсягу у 20,0 млрд грн та на 46% менше, ніж у 2019 році. Чистий борг знизився з 42,6 млрд грн наприкінці 2019 року до 29,2 млрд грн в кінці 2020 року".
Наведені обставини вказують на позитивні тенденції покращення фінансового стану скаржника, порівняно з фінансовим станом КП "ТЕПЛОЕНЕРГО".
Отже, колегія суддів поділяє висновки місцевого господарського суду про те, що виконання судового рішення з урахуванням його відстрочення в даному випадку не повпливає на фінансове становище скаржника.
Відстрочення виконання рішення суду ніяким чином не ставить та не може ставити під сумнів обов'язковість зазначеного рішення, не змінює та не впливає на остаточність чи обов'язковість останнього, а стосується лише його порядку і строку виконання.
Обставини, які змусили відповідача просити відстрочку є дійсно соціально значимими та винятковими, оскільки у підприємства відсутня об'єктивна можливість забезпечення одномоментної сплати стягнутої судом суми.
За викладених обставин колегія суддів визнає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 року у справі № 904/4740/21 таким, що ухвалено у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції у повній мірі враховано розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою при дотриманні балансу інтересів між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Враховуючи, що під час апеляційного перегляду справи апелянтом не спростовано висновки оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 року у справі №904/4740/21 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 30.11.2021 року.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: І.О. Вечірко