ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 грудня 2021 року Справа № 924/730/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геральд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Телеком" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09 серпня 2021 року в справі №924/730/20 (суддя - М.В. Смаровоз)
час та місце ухвалення: 9 серпня 2021 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст рішення складено 26 серпня 2021 року
за позовом Хмельницької міської ради
до
Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геральд"
Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Телеком"
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати
за участю представників сторін:
від Позивача - Демчук Л.Г.;
від Відповідача 1 - не з'явився;
від Відповідача 2 - не з'явився.
Хмельницька міська рада (надалі - Позивач) звернулась в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геральд" (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Телеком" (надалі - Відповідач 2) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 510270 грн 82 коп. за земельну ділянку по вул. Соборній, 67/1 у м. Хмельницькому.
В обгрунтування своїх позовних вимог (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог; том 1, а.с. 100) Позивач посилається на те, що Відповідач 1 та Відповідач 2 є співвласниками нежитлового приміщення, адміністративної будівлі загальною площею 809,4 кв.м. по вул. Соборній, 67/1 в м.Хмельницькому у рівних частках, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №196848401 від 20 січня 2020 року. Як вказує Позивач, Відповідачі використовують земельну ділянку по вул. Соборній, 67/1 для обслуговування нерухомого майна, яке належить їм на праві власності без правовстановлюючих документів, не сплачують за таке користування кошти. Правовстановлюючих документів на земельну ділянку Відповідачі не отримали, жодних прав щодо вказаної земельної ділянки не реєстрували. Позивач зазначив, що користування Відповідачами земельними ділянками без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено. Посилаючись на вимоги стаття 1212 Цивільного кодексу України Позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2020 року, у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16 березня 2021 року касаційну скаргу Позивача задоволено частково, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2020 року в справі № 924/730/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області (том 2, а.с. 40-50).
За наслідком нового розгляду, Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 9 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 215835 грн 03 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача 215835 грн 03 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. У решті позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року в даній справі, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформований в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявника, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельну ділянку, внесених до Державного земельного кадастру, є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку землі. Спірна земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав, відомості про формування цієї земельної ділянки з визначенням її площі (0,2350 га), меж, присвоєння кадастрового номера (6810100000:01:009:0055) внесено до Державного земельного кадастру, державну реєстрацію земельної ділянки здійснено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12 травня 2008 року.
Місцевим господарським судом зазначено, що з кадастрового плану земельної ділянки, що є додатком до витягу з Державного земельного кадастру від 24 квітня 2020 року № НВ-0004838022020, вбачається, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться один об'єкт нерухомості, який в рівних частках належить Відповідачам. У період з 1 травня 2017 року по 1 березня 2020 року основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер не змінювалися. Оскільки Відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об'єкта нерухомого майна.
Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено про правомірність звернення Позивача з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 про стягнення з них у рівних частинах безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (за земельну ділянку по вул. Соборній, 67/1 у м. Хмельницькому) за період з 1 травня 2017 року по 1 березня 2020 року.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач 1 та Відповідач 2 звернулися до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 186-192), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просили рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідачі зазначають, що спірна земельна ділянка на яких знаходиться нерухоме майно Відповідачів є несформованою. Також апелянти зазначають, що за спірний період Відповідачами здійснено сплату земельного податку, що є підставою, на переконання Відповідачів, для відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідачі вказують, що в оскаржуваному рішенні не встановлена площа земельної ділянки якою саме користуються Відповідачі, зважаючи на заперечення щодо користування всією площею (0,2350 Га) земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055, розташованої у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1. Крім того, пропозиції з боку Позивача щодо укладення договору оренди до Відповідачів не надходило.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 1 та Відповідача 2 та запропоновано Позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачам.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2021 року розгляд апеляційної скарги було призначено на 24 листопада 2021 року об 14:00 год (том 2, а.с. 209).
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області.
На підставі службової записки головуючого судді по справі №924/730/20 (у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії суддів) розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 листопада 2021 року за №01-04/862 було призначено заміну судді-члена колегії у даній справі.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було призначено склад колегії суддів для розгляду справи №924/730/20: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 листопада 2021 року прийнято справу №924/730/20 до провадження у складі колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В.. Клопотання Позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області задоволено. Призначено розгляд справи на 1 грудня 2021 року об 14:00 год..
Водночас, на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в котрому, Позивач заперечив проти доводів апеляційних скарг Відповідача 1 та Відповідача 2, просив залишити додаткове рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скарги без задоволення. Вказавши при цьому, що користування Відповідачами земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє Позивача права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Відповідача 1 та Відповідача 2 надійшли заяви про розгляд справи без участі представника Відповідача 1та Відповідача 2, при цьому представник Відповідачів підтримав доводи апеляційної скарги.
На підставі службової записки головуючого судді по справі №924/730/20 (у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії суддів) розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2021 року за №01-04/1021 було призначено заміну судді-члена колегії у даній справі.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було призначено склад колегії суддів для розгляду справи №924/730/20: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2021 року прийнято справу №924/730/20 до провадження у складі колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..
В судове засідання представник Відповідача 1 та Відповідача 2 не з'явилися.
Згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.
Зі змісту ухвали від 3 листопада 2021 року вбачається, що суд в пункті 5 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на почтовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.
Водночас, в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Окрім того, колегія суду констатує факт закінчення шістдесятиденного строку розгляду апеляційної скарги, та констатує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення вказаного строку, а відтак і принципу судочинства, визначеного в статті 2 ГПК України.
З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідача 1 та Відповідача 2 за наявними в матеріалах справи доказами (адже в разі відкладення розгляду справи апеляційним господарським судом, буде порушено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги) та зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Відповідача 1 та Відповідача 2 в яких висвітлена їх позиція з-приводу рішення та позовної заяви.
Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
В судовому засіданні від 1 грудня 2021 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача заперечив щодо доводів висвітлених в апеляційній скарзі Відповідача 1 та Відповідача 2, вважає її безпідставною та необгрунтованою, просила залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши в судовому засіданні, яке було проведено в режимі відеоконференції, представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
При цьому Північно-західний апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Відповідач 1 та Відповідач 2 були зареєстровані власниками нежитлового приміщення адміністративної будівлі загальною площею 809,4 м2, розташованої в м. Хмельницькому на вул. Соборній, 67/1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20 січня 2020 року №196848401 (том 1, а.с. 11).
Зокрема, частина адміністративної будівлі площею 404,1 м2 була зареєстрована за Відповідачем 1 та складається з приміщення першого поверху (площею 283,6 м2) з підвалом (площею 120,5 м2). Інша частина адміністративної будівлі була зареєстрована за Відповідачем 2, що складається з приміщення другого поверху (площею 284,6 м2 ) та частини приміщення підвалу (площею 120,7 м2).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-0004838022020 від 24 квітня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:01:009:0055, площею 0,2350 га, розташована у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Хмельницького в особі міськради. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12 травня 2008 року (том 1, а.с. 18).
З кадастрового плану земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:009:0055, що є додатком до витягу з Державного земельного кадастру від 24 квітня 2020 року № НВ-0004838022020, вбачається, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться один об'єкт нерухомості.
У відповідь на запити управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів міськради від 12 серпня 2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Хмельницьким управлінням Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області було надано інформацію щодо сплачених сум орендної плати/земельного податку юридичними особами (том 1, а.с. 12-13).
Згідно з інформацією Хмельницького управління Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 9 жовтня 2019 року Відповідачем 2 сплачено у 2016 році 125 213 грн 70 коп; у 2017 році сплачено 135 513 грн, у 2018 році - 147 501 грн 51 коп., у 2019 році 918 99 грн 4 коп. за земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:03:004:088, площею 3959 м2 (адреса в податковій декларації не зазначена), а Відповідачем 1 сплачено у 2016 році 8 213 грн 96 коп., у 2017 році 8 890 грн 09 коп., у 2018 році 9 004 грн 2 коп., у 2019 році 5 934 грн 80 коп. за земельну ділянку площею 284 м2 без кадастрового номера (адреса в податковій декларації не зазначена).
Згідно з інформацією Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 19 травня 2020 року Відповідачем 2 у 2017 році сплачено 136 155 грн 21 коп. (площа 3959 м2), у 2018 році - 136 155 грн 21 коп. (площа 3959 м2), у 2019 році - 136 155 грн 21 коп. (площа 3959 м2), у 2020 році - 89 703 грн 71 коп. (площа 2609 м2) - адресу в податкові декларації не зазначено, а Відповідачем 1 сплачено у 2017 році 8 932 грн 25 коп., у 2018 році сплачено 8 932 грн 25 коп., у 2019 році сплачено 8932 грн 25 коп., у 2020 році сплачено 8 189 грн 90 коп. за земельну ділянку площею 284 м2 (адресу в податковій декларації не зазначено).
8 серпня 2019 року за результатами обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:009:0055, площею 0,2350 га на вул. Соборній, 67/1 працівниками відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів міськради було складено відповідний акт, яким зафіксовано, що земельна ділянка огороджена по периметру парканом, на території знаходяться будівлі, територія охороняється, ведеться господарська діяльність та вказано, що на теперішній час земельна ділянка Відповідачем 1 та Відповідачем 2 відповідно до діючого законодавства не оформлена.
За змістом витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 18 серпня 2019 року та від 7 травня 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:009:0055, становить: у 2017 році - 5 895013 грн; у 2018 році 5895013 грн; з липня 2018 року 8842519 грн; з 01 січня 2019 року 8842519 грн; з 19 квітня 2019 року - 2063254 грн; з 05 грудня 2019 року 7368766 грн (том 1, а.с. 16-17).
На підставі зазначених витягів з технічної документації Позивачем було нараховано розмір орендної плати за період з 1 травня 2017 року по 1 березня 2020 року, який мали б сплатити Відповідачі у випадку дотримання вимог чинного законодавства України щодо укладення договору оренди землі. Позивач звернувся з позовом до суду з метою захисту порушеного, на його думку права, з позовом про стягнення з Відповідачів 510 270 грн 82 коп. (з них: 255135 грн 41 коп. з Відповідача 1 та 255135 грн 41 коп. з Відповідача 2) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Суд констатує, що конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
В силу дії статті 1214 Цивільного кодексу України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави; з цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такі висновки судів відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі N 629/4628/16-ц (провадження N 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року в справі N 922/3412/17 (провадження N 12-182гс18).
Під час скасування судових актів по даній справі Верховним Судом в постанові від 16 березня 2021 року зазначено, що: визначаючи розмір заборгованості Відповідачів, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості з урахуванням сплачених сум орендної плати/земельного податку юридичними особами), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Розглядаючи позовні вимоги Позивача в площинні вказівок Верховного Суду та зважаючи на заперечення Відповідачів, наведені в апеляційній скарзі щодо того, що земельна ділянка на яких знаходиться нерухоме майно Відповідачів є несформованою, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Тобто об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Отже, інформація з Держгеокадстру є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності.
Відтак, колегія суддів констатує, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-0004838022020 від 24 квітня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:01:009:0055, площею 0,2350 га, розташована у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Хмельницького в особі міськради. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12 травня 2008 року (том 1, а.с. 18).
Відтак, з доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:01:009:0055, площею 0,2350 га, розташована у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1 є сформованою як об'єкт цивільних прав, оскільки земельна ділянка має присвоєний кадастровий номер та проведена реєстрація, що повністю нівелює доводи апеляційної скарги Відповідачів щодо несформованої земельної ділянки.
Крім того, колегією суддів враховується висновок Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року про те, що: з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту використання Відповідачами земельної ділянки без достатніх правових підстав та незаперечення цього факту Відповідачами, і, як наслідок, безпідставне збереження Відповідачами коштів у розмірі орендної плати за її використання, необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог міськради про стягнення з відповідачів на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку на вул. Соборній, 67/1 у м. Хмельницькому в рівних частках з кожного за період з 1 травня 2017 року по 1 березня 2020 року.
Що ж до заперечень Відповідачів, наведених в апеляційній скарзі з приводу сплати за спірний період земельного податку, що є підставою, на переконання Відповідачів, відмовою для задоволення позовних вимог, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України .
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки Відповідачі, як вбачається з доказів долучених до матеріалів справи, не є власниками або постійним землекористувачеми спірної земельної ділянки, то апріорі вони і не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для Відповідачів за таких обставин є виключно плата у вигляді орендної плати.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Дослідивши докази, долучені саме Відповідачами в підтвердження обставин щодо сплати земельного податку, колегія суддів зазначає таке.
З поданих платіжних доручень за період з січня 2017 року по серпень 2020 року (том 2, а.с. 114-155), вбачається, що Відповідачем 1 сплачувалася щомісячно на рахунок ГУ ДКСУ у Хмельницькій області 744 грн 35 коп. із призначенням платежу «Орендна плата за землю», відповідно з даних платіжних доручень неможливо встановити сплату як Відповідачем 1 так і Відповідачем 2 земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055, розташовану у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1.
Крім того, за умов Договору оренди від 31 травня 2013 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем 2, вбачається, що Позивач надав а Відповідач 2 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту та зв'язку, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вулиці Свободи, 9А (том 1, а.с. 83-84).
Відповідно до пункту 2 Договору оренди від 31 травня 2013 року, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3959 м2.
В той же час, з довідки Хмельницького управління Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 9 жовтня 2019 року вбачається, що інформація подавалася відносно Відповідача 2 по земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:03:004:088 площею 3959 м2 (площа співпадає із площею земельної ділянки, яку орендував Відповідач 2 у м. Хмельницькому по вулиці Свободи, 9А на підставі договору оренди від 31 травня 2013 року), а щодо Відповідача 1 відносно земельної ділянки без кадастрового номеру та площі 284 м2 (том 1, а.с. 12). В той же час в даній справи правовідносини виникли саме стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055, розташованої у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1.
Зважаючи на вищевстановлене, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами, доводи апеляційної скарги Відповідачів щодо сплати земельного податку за земельну ділянку саме з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055 площею 0,2350 Га, розташовану у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1.
Відносно доводів апеляційної скарги Відповідачів щодо не встановлення в оскаржуваному рішенні площі земельної ділянки якою саме користуються Відповідачі, зважаючи на заперечення щодо користування всією площею (0,2350 Га) земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055, розташованої у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1, то колегія суддів враховуючи позиції, наведені у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у даній справі, досліджуючи матеріали справи, зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать Відповідачам, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Таким чином, у зв'язку з користуванням Відповідачами нежитловою будівлею, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055 у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1, презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
Розмір доходу Відповідачів у період з 1 травня 2017 року по 1 березня 2020 року розраховано Позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Розрахунок зазначеної у позові суми здійснено шляхом застосування орендної ставки 3% до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у витягах з технічної документації, та з визначенням орендної плати відповідно до кількості місяців та днів використання земельної ділянки згідно з рішенням дев'ятнадцятої сесії міськради від 29 серпня 2012 року № 64 "Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради".
Колегія суддів констатує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Під час вирішення спору слід встановити, чи є земельна ділянка, сформованим об'єктом цивільних прав, за користування яким Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.
Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
За змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абзацу 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.
Таким чином, як зазначено у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року в даній справі, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформований в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявника, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельну ділянку, внесених до Державного земельного кадастру, є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку землі.
Як зазначене вище в даній постанові, спірна земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав, відомості про формування цієї земельної ділянки з визначенням її площі (0,2350 га), меж, присвоєння кадастрового номера (6810100000:01:009:0055) внесено до Державного земельного кадастру. Державну реєстрацію земельної ділянки здійснено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12 травня 2008 року.
За змістом витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 18 серпня 2019 року та від 7 травня 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:009:0055, становить: у 2017 році - 5 895 013 грн; у 2018 році - 5 895 013 грн; з липня 2018 році - 8 842 519 грн; з 1 січня 2019 року 8 842 519 грн; з 19 квітня 2019 року 2063254 грн; з 5 грудня 2019 року 7 368 766 грн.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформований в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявника, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельну ділянку, внесених до Державного земельного кадастру, є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку землі.
Даний висновок (щодо витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку як доказу по даний справах) викладено в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року по справі № 922/2414/19.
Розглядаючи спірні відносини в правовому полі дії статті 1212 Цивільного кодексу України, яка є правовим обґрунтуванням цього позову, враховуючи позицію Верховного Суду зазначену в постанові від 16 березня 2021 року по даній справі колегія суддів приходить до висновку, що Відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, фактично збільшили свої доходи, а Позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відтак, з доказів, долучених до матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов'язання.
По-перше, Відповідачі дійсно зберігли (заощадили) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельної ділянки в м. Хмельницькому (Відповідачами ставиться під сумнім площа такої земельної ділянки). Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття Відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) Відповідачами належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно статті 206 Земельного кодексу України, підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь Позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання Відповідачами прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.
По-третє, Відповідачі зберегли майно саме за рахунок Позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Хмельницького в особі Позивача. Таким чином, збереження (заощадження) Відповідачами коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Відповідачів за рахунок їх неодержання Позивачем.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року: з кадастрового плану земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:009:0055, що є додатком до витягу з Державного земельного кадастру від 24 квітня 2020 року № НВ-0004838022020, вбачається, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться один об'єкт нерухомості, який в рівних частках належить Відповідачам. У період з 1 травня 2017 року по 1 березня 2020 року основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку: площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер не змінювалися (том 1, а.с. 19-20). Оскільки Відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, а відтак Відповідач 1 та Відповідач 2, відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об'єкта нерухомого майна.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вищеописані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які сформовані в режимі «реального часу», тобто на час звернення Позивача, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельну ділянку, внесених до Державного земельного кадастру, є саме тими належним та допустимим доказом, що підтверджують дані про нормативну грошову оцінку землі. Тобто мова йде саме про Витяг з технічної документації (який сформований належним чином), який є підставою для перегляду розміру орендної плати а не будь-який інший документ.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене в даній постанові, враховуючи вказівки Верховного Суду від 16 березня 2021 року в даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про підставність звернення Позивача з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 про стягнення з них у рівних частинах безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (за земельну ділянку по вул. Соборній, 67/1 у м. Хмельницькому) за період з 1 травня 2017 року по 1 березня 2020 року (при цьому, зважаючи на те, що додані Відповідачами до матеріалів справи копії платіжних доручень за період 2017-2020 роки щодо сплати орендної плати (враховуючи при цьому також зміст призначення вказаних платежів) жодним чином не підтверджують пов'язаність означених платежів саме з використанням земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055).
В той же час, на відміну від припущень Відповідачів щодо ніби то відсутності фактичного використання ним всієї площі спірної земельної ділянки (0,2350 Га), і щодо ніби то помилково взятих до уваги місцевим господарським судом (всупереч нормам статей 73, 74, 76, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України), Позивач надав до суду витяг з Державного земельного кадастру від 24 квітня 2020 року № НВ-0004838022020, акт обстеження від 8 серпня 2019 року, кадастровий план земельної ділянки 6810100000:01:009:0055, Інформацією з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. А тому оцінюючи зазначені докази у їх сукупності колегія суддів прийшла до висновку, що Відповідач 1 та Відповідач 2 з 1 травня 2017 року по 1 березня 2020 року використовують земельну ділянку площею 0,2350 Га з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі розташованої у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України, тоді як на спростування цього висновку як Відповідачем 1 так і Відповідачем 2 не надано жодного доказу.
На переконання колегії суддів, наведеним спростовується доводи апеляційної скарги про недоведеність Позивачем користування Відповідачем 1 та Відповідачем 2 усією площею земельної ділянки 0,2350 Га з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055.
Крім того, колегією суддів враховується, що Позивачем не враховано, що згідно з пунктом 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено у розмірі не більше 3% їх нормативної грошової оцінки.
Отже, у 2018-2020 роках граничний (мінімальний) розмір орендної плати у 3 % від нормативної грошової оцінки землі прямо визначався законом. Натомість у 2017 році річний розмір орендної плати не міг бути меншим від розміру земельного податку, тобто прив'язувався до останнього (земельного податку), який, у свою чергу мав встановлюватися для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, що неможливо визначити без відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року в справі № 912/249/18.
Судова колегія зазначає, що підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 рішення Позивача №2 від 27 січня 2016 року встановлено в м. Хмельницькому ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено у розмірі 1% від їх нормативно-грошової оцінки. Зазначене рішення опубліковано на сайті позивача (https://khm.gov.ua/uk/content/pro-vstanovlennya-miscevyh-podatkiv-i-zboriv-v-mhmelnyckomu-ta-vtratu-chynnosti-rishen).
Зважаючи на даний нормативний акт Позивача, розрахунок орендної плати за травень-грудень 2017 року в розмірі 3% нормативно-грошової оцінки є неправомірним, з огляду на ставки земельного податку, встановлені підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 рішення Позивача №2 від 27 січня 2016 року в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Відповідачів щодо того, що Позивач не звертався до Відповідача 1 та Відповідача 2 із пропозицією про укладення договору оренди, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 319 та статті 322 Цивільного кодексу України власність зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.
Зміст наведених норм законодавства переконливо свідчить про те, що серед кола обов'язків власника земельної ділянки (в цьому випадку - Позивача) відсутній як його обов'язок спонукати власника будівлі чи споруди до формування земельної ділянки для їх експлуатації та обслуговування, так і обов'язок із самостійного (за власною ініціативою) формування земельної ділянки без подання землекористувачем відповідної заяви.
Враховуючи все вищевикладене, а також позиції, наведені у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у даній справі, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що Позивачем належними та допустимими доказами по справі, доведено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів в сумі ради 215835 грн 03 коп., що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог, та як наслідок підставу для їх задоволення.
Відповідно суд приймає рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача 215835 грн 03 коп. безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2350 Га з кадастровим номером 6810100000:01:009:0055 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі розташованої у м. Хмельницькому, вул. Соборна, 67/1. В стягненні 39300 грн 38 коп. суд відмовляє.
Дане рішення було прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 1 та Відповідача 2 без задоволення.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача 1 та Відповідача 2, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача 1 та Відповідача 2 згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геральд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Телеком" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09 серпня 2021 року в справі №924/730/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09 серпня 2021 року в справі №924/730/20 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №924/730/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 2 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.