вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" листопада 2021 р. Справа№ 910/8883/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021
у справі № 910/8883/21 (суддя: Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 7 818,65 грн
представники сторін в судове засідання не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ № 5585426 в сумі 7 818,65 грн, яка складається із 1 537, 56 грн 3 % річних за користування чужими коштами, 6 281, 09 грн інфляційних втрат.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що на відповідача відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено обов'язок з відшкодування шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих у зв'язку із недостатністю коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом, а саме ПрАТ "СК Україна".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у справі № 910/8883/21 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ТОВ "МАРКС.КАПІТАЛ" 1 537, 56 грн 3% річних, 6 281, 09 грн інфляційних втрат, 2 270, 00 грн судового збору, 4 600, 00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у справі № 910/8883/21 та прийняти нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права за невірно встановлених обставин, що мають значення для справи. Відповідач наполягає на тому, що у даній справі підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності, оскільки вказаний строк слід обраховувати з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а не з моменту визнання ПрАТ "СК Україна" банкрутом. Крім того відповідач вказує на те, що у МТСБУ не виник обов'язок з відшкодування 3% та інфляційних, оскільки такий обов'язок покладається на страховика-банкрута. Така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ, передбачених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021, апеляційна скарга у справі № 910/8883/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у справі № 910/8883/21 було залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Мартюк А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, після усунення недоліків апеляційної скарги, справу прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021, запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання, розгляд справи призначено до судового розгляду на 29.11.2021 у зв'язку із задоволенням поданого відповідачем клопотання.
Від ТОВ "Маркс.Капітал" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому даний учасник справи просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач у відзиві зазначає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, позивач з посиланням на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені в постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 стверджує, що МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Також позивач наполягає на тому, що у даній справі не можуть бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності, оскільки такий строк не пропущений, а вимоги позивача визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 справу прийнято до провадження визначеним складом суду.
Представники сторін в судове засідання 29.11.2021 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке задоволено апеляційним господарським судом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2016 о 09:15 год. на 101 км а/д Дніпропетровськ-Миколаїв відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_2 . Під час дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.05.16. в справі № 490-3487/16-п водія автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого трапилось ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно з договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5585426, цивільна правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Україна" із встановленим розміром франшизи 1 000,00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до звіту № 19/16 про оцінку автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 09.02.16., визначено вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, та вартості відновлюваного ремонту.
За доводами позивача, власник пошкодженого автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 01.08.2016 подав до страховика винної у ДТП особи - ПрАТ "Страхова компанія "Україна" заяву про страхове відшкодування.
16.09.2016 між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем Шияном Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, за умовами та на підставі якого власник пошкодженого автомобіля відступив цесіонарію - Фізичній особі-підприємцю Шияну Д.С. всі права вимоги, які виникли у цедента, у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, відповідальність якого застрахована згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5585426 у страховій компанії ПрАТ "СК "Україна".
30.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем Шияном Д.С. (клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор, позивач у справі) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2016 (далі - договір факторингу), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 16.09.2016 (п. 2 додатку № 1).
Згідно п. 1.2 договору факторингу фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору, відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Пунктом 1.4 договору факторингу передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) відповідно до Додатку №1 до договору є страхова компанія ПрАТ "СК "Україна"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 30.09.2016 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/7088921, яке виникло в результаті ДТП, є ТОВ "Маркс.Капітал". Однак, ПрАТ "СК "Україна", порушуючи умови договору страхування (полісу) АІ № 5585426, не здійснило виплату грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".
ТОВ "Маркс.Капітал" у справі про банкрутство звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна".
Позивач стверджує, що 23.04.2018 ним було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі №910/842/18, у тому числі за зобов'язанням яке виникло на підставі договору АІ № 5585426. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ "Маркс.Капітал".
Позивач у заяві про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" просив визнати грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" та включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів у розмірі 14262000,30 грн, в тому числі за договором АІ № 5585426 на суму 55 834,49 грн, з яких: 38 412,67 грн - розмір завданого збитку, 1 537,56 грн - 3 % річних, 6 281,09 грн - інфляційних втрат, 9 603,17 грн - пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 позивача визнано конкурсним кредитором ПрАТ "СК "Україна".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
У зв'язку з ліквідацією ПрАТ "СК "Україна" позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату відшкодування в сумі 55 834,49 грн, з яких: 38 412,67 грн - розмір завданого збитку, 1 537,56 грн - 3 % річних, 6 281,09 грн - інфляційних втрат, 9 603,17 грн - пені.
08.10.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування АІ № 5585426, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 31 480,40 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання за договором страхування АІ № 5585426 у повному обсязі позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на підставі п. 20.3 ст. 20, ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1 537,56 грн. - 3 % річних, 6 281,09 грн. - інфляційних втрат.
В свою чергу, відповідач заперечуючи проти задоволення позову, зокрема, зазначав, що стаття 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ, до яких не віднесено відшкодування 3% річних та інфляційних.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 979 ЦК України унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У зв'язку з цим, слід зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
При цьому, потерпілий, хоча і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між страховиком і страхувальником, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.
Отже, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодуванню, страхова компанія зобов'язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось у цій постанові, в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого завдано шкоди, яка підлягала відшкодуванню згідно договору (полісу) серії АІ № 5585426 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховиком у вказаних правовідносинах виступало ПрАТ "СК "Україна", відносно якого відкрито провадження про банкрутство.
Місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи документів встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов'язаннями (3% річних та інфляційних втрат), що є предметом спору у цій справі.
В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно зазначив, що встановлені у справі № 910/842/18 розмір грошової вимоги в сумі 55 834,49 грн (що включає спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна", мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.
Водночас, заперечуючи проти задоволення позову у цій справі, відповідач як в суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному порядку наполягає на тому, що він несе відповідальність за зобов'язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування). Тоді як інші нарахування, а саме пов'язані з несвоєчасним виконанням такого зобов'язання (як то 3% річних, інфляційні втрати), зокрема, визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, мають бути списані - визнані погашеними в силу статті 45 Закону про банкрутство.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна").
За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому преамбула статті 41 Закон № 1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).
Беручи до уваги те, що станом на час звернення позивача з даним позовом його було визнано кредитором в рамках розгляду справи про банкрутство ПрАТ "СК "Україна" з грошовими вимогами в т.ч. в сумі 55 834,49 грн, з яких: 38 412,67 грн страхового відшкодування, 1 537,56 грн 3% річних, 6 281,09 грн інфляційних втрат, 9 603,17 грн пені, що не були задоволені у зв'язку з відсутністю майна або інших активів банкрута, судова колегія погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що, в даному випадку, на підставі норм пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов'язків до Моторного (транспортного) страхового бюро України за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика як в частині суми страхового відшкодування, так і в частині неналежного виконання страховиком зобов'язань з його виплати.
Вказаних Господарським судом міста Києва висновків доводи апеляційної скарги належним чином не спростовують, а відтак відхиляються апеляційною інстанцією за їх необґрунтованістю.
Щодо доводів апелянта в частині застосування наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має визначальне значення, оскільки від цього залежить правильність обчислення позовної давності і наявність підстав для захисту порушеного права чи у відмові в такому захисті з підстав пропуску позовної давності.
Аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язок особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (постанова Верховного Суду України від 16.11.2016 р. у справі №6-2469цс16).
Отже позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/300/18, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/32224/16.
Зважаючи на те, що згідно приписів пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає саме з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика в межах справи про банкрутство, судова колегія приходить до висновку, що моментом з якого обраховується початок перебігу строку позовної давності у даній справі слід визначати з дати постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика за ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає апелянт.
Як зазначалось, судом апеляційної інстанції встановлено факт ліквідації ПрАТ "СК "Україна" згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі. Згідно відбитку календарного штемпеля на конверті, в якому направлялась позовна заява, ТОВ "Маркс.Капітал" подано позов у цій справі 31.05.2021.
З огляду на зазначене та встановлені судом обставини щодо обґрунтованості позовних вимог, Північний апеляційний господарський суд погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені у межах позовної давності, а тому підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, - відсутні.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 1 537, 56 грн 3 % річних за користування чужими коштами, 6 281, 09 грн інфляційних втрат.
Оскільки питання правомірності розподілу судових витрат Господарським судом міста Києва апелянтом не порушувалось, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права за невірного встановлення обставин, що мають значення для справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у справі № 910/8883/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 підлягає залишенню без задоволення.
Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у справі №910/8883/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у справі №910/8883/21 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
4. Справу №910/8883/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст постанови складено 02.12.2021