вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" листопада 2021 р. Справа№ 910/7410/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Євсікова О.О.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Салій І.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 23.11.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" та Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 26.07.2021
у справі №910/7410/21 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 621 262, 27 грн
Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" (надалі - позивач, ПрАТ "Укргідроенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі - відповідач, ДП "Гарантований покупець") про стягнення 621 262, 27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором купівлі - продажу електричної енергії з покупцем для забезпечення загальносуспільних інтересів №03-ГП/20/305/01/20 від 26.02.2020 (надалі - Договір), в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у вигляді штрафних санкцій (пені).
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності в один рік, а також невірно здійснено розрахунок пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/7410/21 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача штрафні санкції (пеню) у розмірі 25 277, 18 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 379, 16 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що сторони при укладенні Договору, дійшли згоди про те, що у випадку не забезпечення ДП "Гарантований покупець" повної оплати за електричну енергію до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання, продавець має право нараховувати ДП "Гарантований покупець" пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
Судом встановлено, що здійснення відповідачем часткових оплат у період з 11.04.2020-08.05.2020 свідчать про переривання строку позовної давності. Проте з урахуванням переривання строку позовної давності, позивачем пропущено строк позовної давності по вимогам про стягнення неустойки за період з 11.04.2020-05.05.2020 - включно, з огляду на що предметом розгляду даного спору становить період з 06.05.2020-08.05.2020 на суму 19 273 847, 63 грн (сплачено повністю 08.05.2020) за яким розмір пені складає 25 277, 18 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач (ПрАТ "Укргідроенерго") звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/7410/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині встановлення меж строків позовної давності для позивача по вимогам про стягнення неустойки, прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Відтак, судове рішення не відповідає вимогам законності, вмотивованості та обгрунтованості, що в силу ст. 277 ГПК України є підставою для скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Узагальнені доводи апеляційної скарги з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" зводяться до того, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи, що закінчення однорічного строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, нарахованої за період часу, починаючи з 11.04.2020, припало на строк періоду карантину та після набрання чинності положеннями ЦК України, якими строк позовної давності на період карантину продовжено, Позивач вважає - однорічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі не сплинув.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 апеляційну скаргу ПрАТ "Укргідроенерго" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Євсіков О.О., Мартюк А.І.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. у відпустці, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у даній справі у законодавчо визначений строк було неможливо.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7410/21 за апеляційною скаргою ПрАТ "Укргідроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 12.10.2021.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ "Укргідроенерго", пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Водночас, не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (ДП "Гарантований покупець") звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/7410/21 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог не відповідає критеріям законності, у зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судом першої інстанції не враховано недоведеність обставин, що мають значення для справи, відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження обставин якими позивач обґрунтовує власні позовні вимоги, не враховано специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначають порядок (спосіб) виконання спірного зобов'язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків в тому числі позивачем.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що пеня нарахована позивачем поза межами строку дії Договору, на підставі якого пред'явлені позовні вимоги, за прострочення виконання зобов'язання, яке сталося після закінчення строку дії Договору, що виключає підстави для задоволення позовних вимог у даній справі.
Відповідач зазначає також про те, що будь-які докази, подані позивачем після подачі позовної заяви не повинні бути прийняті судом. Саме позивач повинен довести позовні вимоги, тобто обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його прав відповідачем.
Так, хоча відповідачем 08.05.2020 були здійснені платежі, позивач продовжує нараховувати пеню на попередній розмір заборгованості до 08.05.2020 включно, незважаючи на припинення зобов'язання його виконанням.
Гарантований покупець наголошує що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
При цьому, пункт 6.2 Договору на який робить посилання позивач, взагалі не містить бази нарахування пені - не зазначено від якої суми нараховується подвійна облікова ставка НБУ. Відповідно, зазначене є підтвердженням відсутності правових підстав для застосування за Договором до Гарантованого покупця такої міри відповідальності, як сплата пені.
Окрім наведеного вище, відповідач вважає, що судом першої інстанції не застосовано приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та частини 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) щодо зменшення розміру штрафних санкцій. За аргументами відповідача, специфіка спірних правовідносин, фінансовий стан підприємства, характер його діяльності, не пов'язані з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов'язків, у той час як дії Товариства спрямовані на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства.
Окрім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі, яке мотивоване фінансовим станом підприємства.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.08.2021 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Євсікова О.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/7410/21 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 3 405, 00 грн.
Відповідач у порядку ст. 263 ГПК України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "Укргідроенерго", у якому просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні скарги.
Так, відповідач з посиланням на правові висновки Верховного Суду у справах №911/935/18, №910/9078/18, №916/1324/18 зазначає, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.
З урахуванням викладеного вище, твердження позивача про переривання строку позовної давності у період з 11.04.2020 по 08.05.2020 є помилковими.
Відповідач наголошує що посилання позивача на незастосування судом першої інстанції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" не заслуговують на увагу, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення.
14.09.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ДП "Гарантований покупець" надійшов лист щодо виконання ухвали від 30.08.2021 у справі 910/7410/21 до якого долучено платіжне доручення №939 від 08.09.2021 на суму 3 405, 00 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу суду та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/7410/21 у визначений законодавством строк було неможливо.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7410/21 за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021.
Ухвалено здійснювати розгляд справи №910/7410/21 за апеляційними скаргами ДП "Гарантований покупець" та ПрАТ "Укргідроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 в одному об'єднаному апеляційному провадженні, раніше призначені дату та час.
Окрім того, встановлено позивачу строк на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець".
30.09.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення щодо апеляційної скарги ПрАТ "Укргідроенерго", в яких зазначено, що річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій у даній справі позивачем не пропущено; твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про пропуск строку позовної давності при стягненні пені за період з 11.04.2020-05.05.2020 не заслуговують на увагу; суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав оцінку (із застосуванням необхідних норм матеріального та процесуального права) доводам позивача, зазначеним у Додаткових письмових поясненнях від 21.07.2021 №б/н про продовження строків спеціальної позовної давності на строк дії карантину, та не навів у рішенні мотивів відхилення цих доводів.
11.10.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець".
Зокрема, у своєму відзиві позивач зазначає про те, що Актом від 31.03.2020 купівлі-продажу електричної енергії за березень 2020 року встановлено загальну вартість електричної енергії, яка становить 181 171 368,96 грн (з ПДВ). Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін. Відповідачем своєчасно не було здійснено оплату за Договором, а повне погашення заборгованості відповідач здійснив лише 08.05.2020.
Відтак, враховуючи положення ст. 253 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню з 11.04.2020 (наступний день після останнього дня встановленого для оплати за Договором) по день фактичної оплати, тобто по 08.05.2020. Посилання відповідача на судову практику в контексті неправомірності застосування позивачем штрафних санкцій до спірних відносин за Договором, не відповідає вимогам законодавства.
Позивач вважає, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині оплати, у тому числі, зобов'язання зі сплати грошової суми, яка є неустойкою, а відтак помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачем пені та штрафу поза межами строку дії Договору за прострочення виконання зобов'язання, яке мало місце під час дії цього Договору. Невиконання обов'язку перед відповідачем третіми особами, не звільняє відповідача від відповідальності у вигляді сплати неустойки за порушення зобов'язань, які виникли за Договором.
25.10.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання:
- про залучення до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України; Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Міністерство енергетики України; Приватне Акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго";
- про зменшення розміру неустойки до 1 грн.
29.10.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив позивача.
У зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею, у відпустці з 12.10.2021 до 13.10.2021, та в подальшому на лікарняному, розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" та Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021, призначений на 12.10.2021 - не відбувся.
Окрім того, головуюча суддя Зубець Л.П. перебувала у щорічній відпустці з 22.10.2021 по 29.10.2021, у зв'язку з чим вирішити питання щодо подальшого призначення даної справи до розгляду було неможливо.
По виходу головуючої судді Зубець Л.П. з відпуски, судді Мартюк А.І. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 розгляд справи №910/7410/21 за апеляційними скаргами ДП "Гарантований покупець" та ПрАТ "Укргідроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 призначено на 23.11.2021.
03.112021 та 08.11.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 1 грн та заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб.
У судове засідання 23.11.2021 з'явилися представники сторін, які надали пояснення по заявленим клопотанням ДП "Гарантований покупець". Представник відповідача підтримав клопотання про залучення третіх осіб та зменшення розміру неустойки до 1 грн. Представник позивача проти задоволення клопотань відповідача заперечував.
Заслухавши представників сторін щодо поданих ДП "Гарантований покупець" клопотань про залучення до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України; Міністерство енергетики України; Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Приватне Акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго", з урахуванням підстав та предмету заявлених позовних вимог, колегія вирішила відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що відповідачем не доведено яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та/або обов'язки названих юридичних осіб.
По суті позовних вимог представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ПрАТ "Укргідроенерго", просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Водночас, представник позивача проти доводів скарги відповідача заперечував, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець".
В свою чергу представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець", просив суд скасувати судове рішення в оскаржуваній частині, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Щодо апеляційної скарги позивача заперечував, зазначаючи про безпідставність та необґрунтованість доводів скарги ПрАТ "Укргідроенерго".
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 23.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.02.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (Гарантований покупець) та Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго (Продавець) було укладено договір №03-ГП/20/305/01/20 купівлі - продажу електричної енергії з покупцем для забезпечення загальносуспільних інтересів від 26.02.2020, відповідно до п. 2.1 якого продавець зобов'язаний продати електричну енергію Гарантованому покупцю, а Гарантований покупець зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.
В редакції додаткової угоди №1/306/01/20 від 26.02.2020) у відповідності до результатів електронного аукціону від 26.02.2020, аукціонного свідоцтва № 03ЕР-260220-GB-2-1 від 26.02.2020 та Договору Гарантований покупець купує у Продавця електричну енергію.
Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 годин першого числа березня 2020 року по 24:00 годин останнього числа березня 2020 року (Далі місяць постачання).
Обсяг електричної енергії, що підлягає продажу у Місяці постачання відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 33 435 МВт.год.
Ціна електричної енергії становить 673,76 грн за 1 МВт.год.
Вартість електричної енергії становить 22527 165,60 грн.
Гарантований покупець зобов'язується оплатити Продавцю вартість електричної енергії у відповідності до умов договору.
Продавець продає, а Гарантований покупець купує електричну енергію за графіком доданим до цієї Додаткової угоди.
В редакції додаткової угоди №2/307/01/20 від 26.02.2020) у відповідності до результатів електронного аукціону від 26.02.2020, аукціонного свідоцтва №03ЕР-260220-GB-1-1 від 26.02.2020 та Договору Гарантований покупець купує у Продавця електричну енергію.
Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 годин першого числа березня 2020 року по 24:00 годин останнього числа березня 2020 року (Далі місяць постачання).
Обсяг електричної енергії, що підлягає продажу у Місяці постачання відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 131 985 МВт.год.
Ціна електричної енергії становить 673,76 грн за 1 МВт.год.
Вартість електричної енергії становить 88 926 213, 60 грн.
Гарантований покупець зобов'язується оплатити Продавцю вартість електричної енергії у відповідності до умов договору.
Продавець продає, а Гарантований покупець купує електричну енергію за графіком доданим до цієї Додаткової угоди.
В редакції додаткової угоди №3/308/01/20 від 26.02.2020) у відповідності до результатів електронного аукціону від 26.02.2020, аукціонного свідоцтва № 03ЕР-260220-GB-3-1 від 26.02.2020 та Договору Гарантований покупець купує у Продавця електричну енергію.
Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 годин першого числа березня 2020 року по 24:00 годин останнього числа березня 2020 року (Далі місяць постачання).
Обсяг електричної енергії, що підлягає продажу у Місяці постачання відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 58660 МВт.год.
Ціна електричної енергії становить 673,76 грн за 1 МВт.год.
Вартість електричної енергії становить 39522761,60 грн.
Гарантований покупець зобов'язується оплатити Продавцю вартість електричної енергії у відповідності до умов договору.
Продавець продає, а Гарантований покупець купує електричну енергію за графіком доданим до цієї Додаткової угоди.
Пунктами 4.1-4.3 Договору передбачено, що купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді для місяця постачання.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється з нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 4.1. Договору)
Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт.год., та зазначається у Додатковій угоді для місяця постачання (пункт 4.2 Договору).
Гарантований покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:
- Кожного наступного дня за Добою постачання електричної енергії - у розмірі не менше 65% від грошових коштів, отриманих Гарантованим покупцем від продажу електричної енергії за цим Договором.
При цьому не пізніше останнього числа місяця постачання Гарантований покупець забезпечує оплату Продавцю вартості електричної енергії у розмірі не менше 75% від її вартості електричної енергії за цим договором;
- Не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання Гарантований покупець здійснює на користь продавця остаточний платіж за куплену у місяці постачання електричну енергію. (пункт 4.3 Договору).
Відповідно до пункту 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку не забезпечення Гарантованим покупцем повної оплати за електричну енергію до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання, продавець має право нараховувати Гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за увесь час порушення зобов'язання.
Актом від 31.03.2020 купівлі-продажу електричної енергії за березень 2020 року встановлено загальну вартість електричної енергії (з ПДВ), яка становить 181 171 368, 96 грн.
Вищевказаний акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін.
Оскільки відповідачем своєчасно не було здійснено оплату за договором №03-ГП/20/305/01/20 купівлі - продажу електричної енергії з покупцем для забезпечення загальносуспільних інтересів від 26.02.2020, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду про стягнення пені в розмірі 621 262, 27 грн за період з 11.04.2020-08.05.2020.
Місцевий господарський суд, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України)
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, за березень 2020 року відповідачу була поставлена електрична енергія на загальну суму 181 171 368, 96 грн, (акт купівлі-продажу від 31.03.2020).
Натомість, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання з своєчасної оплати електроенергії, відпущеної за березень 2020 року, у зв'язку із чим, останньому нарахована пеня в розмірі 621 262, 27 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до пункту 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку не забезпечення Гарантованим покупцем повної оплати за електричну енергію до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання, продавець має право нараховувати Гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за увесь час порушення зобов'язання.
Водночас, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зокрема ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, позивачем обрано період початку нарахування пені, а саме з 11.04.2020.
Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 (Постанова №10) позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст. 3 ГК України).
В свою чергу, як вбачається з позовної заяви позивача, останній звернувся до суду з позовом 06.05.2021 (відмітка пошти на почтовому конверті, а також на описі вкладення до цінного листа).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було здійснено оплати за поставлену електроенергію на яку нараховано неустойку (пеню) за період з 11.04.2020-08.05.2020 наступним чином: 11.04.2020-16.04.2020 на суму 62 909 135, 23 грн (сплачено частково 16.04.2020 у розмірі 7 268 996, 61 грн); 17.04.2020 на суму 55 640 138, 62 грн (сплачено частково 17.04.2020 у розмірі 833 603, 36 грн); 18.04.2020-22.04.2020 на суму 54 857 535, 26 грн (сплачено частково 22.04.2020 у розмірі 6 098 741, 90 грн); 23.04.2020-24.04.2020 на суму 48 758 793, 96 грн (сплачено частково 24.04.2020 у розмірі 5 702 492, 79 грн); 25.04.2020-27.04.2020 на суму 43 056 301, 17 грн (сплачено частково 27.04.2020 у розмірі 3 801 661, 87грн); 28.04.2020-29.04.2020 на суму 39 254 639, 30 грн (сплачено частково 29.04.2020 у розмірі 3 084 819, 57 грн); 30.04.2020 на суму 36 169 819, 73 грн (сплачено частково 30.04.2020 у розмірі 13 501 293, 63 грн); 01.05.2020-05.05.2020 на суму 22 668 526, 10 грн (сплачено частково 05.05.2020 у розмірі 3 394 678, 47 грн); 06.05.2020-08.05.2020 на суму 19 273 847, 63 грн (сплачено повністю 08.05.2020).
Водночас, відповідно до частин 1 та 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно з п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем було здійснено часткові оплати, а отже здійснення часткових оплат у період з 11.04.2020-08.05.202 свідчать про переривання строку позовної давності.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням переривання строку позовної давності, позивачем пропущено строк позовної давності по вимогам про стягнення неустойки за період з 11.04.2020-05.05.2020 - включно.
Отже враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що предметом розгляду даного спору становить період з 06.05.2020-08.05.2020 на суму 19 273 847, 63 грн (сплачено повністю 08.05.2020) за яким розмір пені складає 25 277, 18 грн.
Щодо посилання позивача на незастосування судом першої інстанції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що укладення Договору відбулось до набрання чинності Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується.
Поряд з цим, укладаючи Договір (до введення в Україні загальнодержавного карантину), сторони не змінили передбачений ст. 258 ЦК України строк позовної давності. Отже, жодна із сторін на момент укладення Договору не розраховувала на потенційну можливість продовження строків позовної давності.
Прийняття вказаного Закону №540-ІХ від 30.03.2020 було спрямоване на недопущення порушення прав юридичних та фізичних осіб спричинених обмеженнями в зв'язку з карантином. Про вказане зокрема свідчить доповнення переліку форс-мажорних обставин в ч. 2 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" словами "карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України".
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
В силу положень ч. 1 ст.129 Конституції України, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і етатус суддів", п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 11 ч. 1 ст.236 ГПК України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (Mbo. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
У Рішенні "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Разом з тим, позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, неможливісті подання позовної заяви в межах строку позовної давності, у зв'язку з причинами, які є поважними, та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 по справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 по справи №916/804/17, а також аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.
Оскільки сторони при укладені договору, а саме у пункті 6.2 дійшли згоди, що у випадку не забезпечення Гарантованим покупцем повної оплати за електричну енергію до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання, продавець має право нараховувати Гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, суд першої інстанції правомірно визнав необгрунтованим позицію відповідача стосовно того, що день фактичної сплати суми заборгованості не повинен враховуватись при розрахунку пені, оскільки умовами договору сторони погодили протилежне.
Відтак, перевіривши розрахунок пені за період з 06.05.2020-08.05.2020, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, яка становить 25 277, 18 грн, колегія суддів вважає її вірною та такою, що підлягає задоволенню.
Отже, суд першої інстанції обгрунтованого дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем щодо оплати вартості електричної енергії з покупцем для забезпечення загальносуспільних інтересів з врахуванням платежів, пов'язаних з неналежним виконанням зобов'язання, а відсутність коштів та неналежне виконання зобов'язань перед відповідачем третіми особами не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством за умовами укладеного сторонами Договору зобов'язання.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не обґрунтовано бази нарахування пені - не зазначено від якої суми нараховується подвійна облікова ставка НБУ, колегія суддів зазначає про їх помилковість та невідповідність дійсності, з огляду на встановлені судом обставини на підставі належних та допустимих доказів несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань.
Суд зазначає, що укладеним між сторонами Договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати електричну енергію для забезпечення загальносуспільних інтересів, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України. Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії отриманої у березні 2020 року.
Відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання в розумінні ст. 614 ЦК України.
Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Щодо поданого відповідачем до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Враховуючи, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду жодних доказів щодо свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу та задоволення клопотання відповідача.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновки місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.
Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційних скарг не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/7410/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення має бути залишеним без змін, а апеляційні скарги ПрАТ "Укргідроенерго" та ДП "Гарантований покупець" - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційних скарг, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються, відповідно на скаржників.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/7410/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/7410/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго" та Державним підприємством "Гарантований покупець".
4. Матеріали справи №910/7410/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 02.12.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді О.О. Євсіков
А.І. Мартюк