ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1081/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача - адвоката Згоди О.О. за посвідченням свідоцтвом №002932 від 18.01.2017; а також ордером серії ОД № 686465 від 23.09.2021;
від відповідача - в порядку самопредставництва Кривошеєнка В.Є. за витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 11.02.2021 та службовим посвідченням № 015;
/третя особа повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги електронною поштою (див. -роздруківку від 16.11.2021), але не скористалася правом на участь в судовому засіданні/,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин”
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021, прийняте об 11:44:49 суддею Гутом С.Ф. у м. Одесі, повний текст якого складено 06.09.2021
у справі № 916/1081/21
за позовом скаржника
до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні технології майбутнього”
про визнання незаконним та скасування рішення в частинах,
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Будмарін” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Фонтанська сільська рада), в якій просило суд визнати незаконним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради від 19 серпня 2017 року № 671-VII “Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які перебувають у довгостроковій оренді юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області”, у частині, що стосується інтересів ТОВ “Будівельні технології майбутнього” та ТОВ “Будмарін”, а саме:
-визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення у частині, що стосується інтересів ТОВ “Будівельні технології майбутнього” та позивача, а саме підпункт 1.1. пункту 1 рішення, який викладений у такій редакції: “ 1. Встановити наступні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які перебувають у довгостроковій оренді юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області: для ТОВ “Будівельні технології майбутнього” за оренду земельної ділянки кадастровий номер 5122786400:02:002:1104 загальною площею 4,7812 га, розташованої за адресою: Одеська область. Лиманський район, с.Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, для будівництва котеджного містечка - 7 % від її нормативної грошової оцінки в рік”;
-визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення у частині, що стосується інтересів ТОВ “Будівельні технології майбутнього” та позивача, який викладено у такій редакції: “ 2. Затвердити додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Фонтанською сільською радою та фізичними особами-підприємцями і юридичними особами, згідно додатку 1 до цього рішення.”;
-визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення у частині, що стосується інтересів ТОВ “Будівельні технології майбутнього” та позивача, який викладено у такій редакції: “ 3. Додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, наведені у додатку 1 до цього рішення, підписати та зареєструвати у встановленому законом порядку.”;
-визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення, який викладено у такій редакції: “ 4. Підпункт 1.5 пункту 1 рішення Фонтанської сільської ради № 501-VI від 24.04.2013 “Про затвердження ставки орендної плати за земельні ділянки відповідно до додаткових угод до договорів оренди згідно нормативної грошової оцінки” та пункт 1 рішення Фонтанської сільської ради № 206-VI1 від 15.04.2016 “Про затвердження додаткових угод щодо внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та фізичними особами-підприємцями і юридичними особами” в частині затвердження додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007, укладеного між Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області та ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, вважати такими, що втратили чинність.”.
Обгрунтовуючі позовні вимоги позивач зазначив про те, що рішення Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 19 серпня 2017 № 671-VII у частині, що стосується інтересів орендаря земельної ділянки ТОВ «Будівельні технології майбутнього» та позивача, як його партнера, є таким, що суперечить чинному законодавству та порушує його права.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 в позові відмовлено з огляду на те, що у даній справі у позивача відсутнє порушення прав чи охоронюваних законом інтересів, оскільки оспорюваним рішенням змінено розмір орендної плати для третьої особи і не порушено прав позивача, враховуючи, що він не є учасником орендних правовідносин.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 15,16 ЦК України, без врахування тих обставин, що у позивача існує певне суб'єктивне право та інтерес, які порушені позивачем, а обраний спосіб захисту є ефективним та відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а також з порушенням вимог ч. 1 ст. 236 ГПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування щодо внесення змін до договору порушує в майбутньому права позивача в частині обов'язку виконання збільшеного обсягу зобов'язань за договором про співпрацю 14.03.2017 № 1/17, укладеним ним з ТОВ «Будівельні технології майбутнього» та можливості проведення будівництва на відповідній земельній ділянці, зокрема збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку відповідачем збільшує розмір витрат, які повинен понести позивач при виконанні вказаного договору про співпрацю.
Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги викладені позивачем в позовній заяві обставини про те, що оскаржуване рішення Фонтанської сільської ради прийнято з порушенням вимог економічної конкуренції, податкового законодавства та безпідставно не прийняв до уваги зазначену в позовній заяві практику Верховного суду.
У задоволені клопотання скаржника про приєднання доказів до матеріалів справи колегією суддів не задоволене на підставі ч.3 ст.269 ГПК України через не надання доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки ТОВ «Будмарін» не укладало жодних угод з Фонтанською сільською радою, у зв'язку з чим у них не виникло взаємних прав та обов'язків, оскаржуване рішення не стосується прав та обов'язків позивача, а відтак відповідну апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Проте, відповідач повідомляє суд, що йому стало відомо те, що 19.02.2021 позивач придбав у третьої особи нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці тобто до нього ще до подачі позову перейшли права та обов'язки за цим договором на тих самих умовах.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2007 між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області та ТОВ “Будівельні технології майбутнього” укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення адміністративно-складських приміщень, які знаходяться на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Відповідно до п.2 договору в орендну надається земельна ділянка загальною площею 4,781 га (будівництво котеджного містечка).
Відповідно до п.2.5 договору кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:02:002:1104.
Відповідно до п.3 договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років. Не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору договір оренди пролангирується на той самий строк.
Відповідно до п.4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 95620 гривень на рік.
Відповідно до п.4.5 договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов передбачених цим договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва котеджного містечка.
Відповідно до п.13.3 договору відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключено за умови письмового погодження із іншою стороною.
Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” за № 040752400021 від 16.07.2007 року.
Відповідно до акту приймання-передачі від 13.06.2007 ТОВ “Будівельні технології майбутнього” прийнято у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,781 га для будівництва котеджного містечка, яка знаходиться в межах с. Фонтанка, вул. 8 березня, 22, Комінтернівського району Одеської області України.
На підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2015 у справі № 916/2928/14 (залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015) були внесені зміни до договору земельної ділянки від 13.06.2007, укладеного між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та ТОВ „Будівельні технології майбутнього”, зареєстрованого у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” за № 040752400021 від 16.07.2007 року, виклавши пункт 4.1 договору в новій редакції, а саме: „Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2014 року становить 6084796,09 грн. на період будівництва, після завершення будівництва 30423980,46 грн. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 3% від її нормативної грошової оцінки та складає 182543,88 грн. на рік на період будівництва, 912719,41 грн. на рік після завершення будівництва та підлягає індексації згідно з чинним законодавством”.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 17/86-17 від 18.01.2017, складеного Управлінням Держеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:002:1104 складає 28 392 678,08 грн.
Рішенням Фонтанської сільської ради №671-VII від 19.08.2017 затверджено нову додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007, а саме внесено зміни до п.4.1. "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28 392 678,08грн. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1987487,46грн. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством.".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі №916/1024/17 були внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007, укладеного між Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області та ТОВ „Будівельні технології майбутнього”, зареєстрованого у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” за № 040752400021 від 16.07.2007 та викладено пункт 4.1 договору в новій редакції, а саме: „Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28 392 678 (двадцять вісім мільйонів триста дев'яносто дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 08 коп. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1 987 487 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 46 коп. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством”.
В свою чергу, 14.03.2017 між ТОВ „Будівельні технології майбутнього” та ТОВ “Будмарін” укладено договір про спільну діяльність № 1/17, відповідно до умов п.1.1. якого предметом договору є діяльність сторін, спрямована на будівництво об'єкту та отримання в ньому приміщень в порядку, передбаченого договором.
Відповідно до п.1.5.2 договору для досягнення цілей, вказаних у пункті 1.1. даного договору, сторони домовились про здійснення організаційних та фінансових заходів по здійсненню будівництва, здійснення розрахунків з третіми особами, веденню в експлуатацію та розподіл часток об'єкту кожної із сторін даного договору.
Відповідно до п.4.2.3 договору Сторона-2 (ТОВ “Будмарін”) приймає на себе наступні зобов'язання: виконувати повне та своєчасне фінансування будівництва об'єкта, а також всі інші витрат, пов'язані з будівництвом та організацією обслуговування об'єкту, в тому числі, но не виключно, пов'язаних з оплатою: орендної плати за договором оренди землі (в порядку та строках, вказаних в підпункті 4.2.26 пункту 4.2 даного договору).
Відповідно до п.4.2.6 договору Сторона-2 (ТОВ “Будмарін”) приймає на себе наступні зобов'язання: приймає на себе всі витрат та виплати Сторони-1 (ТОВ „Будівельні технології майбутнього”), пов'язані з орендною земельної ділянки, починаючи з дати підписання даного договору і до дати закінчення будівництва об'єкту (введення об'єкту в експлуатацію), компенсуючи Стороні-1 вказані витрати за власний рахунок в повному об'ємі та своєчасно, проте не пізніше, ніж через 10 (десять) календарних днів після вводу введення об'єкту в експлуатацію.
Відповідно до п.8.1 договору про спільну діяльність даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Позивач вважав, що рішення Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 19 серпня 2017 року № 671-VII “Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які перебувають у довгостроковій оренді юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області”, у частині, що стосується інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні технології майбутнього”, порушує його права, як сторони договору про спільну діяльність, у зв'язку з чим і звернувся до суду із відповідним позовом.
Обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною другою статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналогічні положення містяться у статті 15 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, з урахуванням приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України наведені норми чинного законодавства визначають об'єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищенаведеними нормами права.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 та постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №908/1611/19 та від 02.09.2020 у справі №922/1614/19.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №924/1121/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 24.12.2019 у справі №902/377/19.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач звернувся з позовом про визнання недійсними рішення Фонтанської сільської ради, яким внесені зміни до договору оренди в частині встановлення більшого розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, яка перебуває у довгостроковій оренді ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, проте між ТОВ “Будмарін” та Фонтанською сільською радою договір оренди земельної ділянки не укладався, і висновок господарського суду про те, що договір про спільну діяльність, укладений між ТОВ “Будмарін” та ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, не замінює обов'язок останнього із внесення орендної плати відповідає доведеним до суду фактичним обставинам у цій справі, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення Фонтанської сільської ради не впливає на права та обов'язки ТОВ “Будмарін”, оскільки останній не є орендарем земельної ділянки. При цьому усі питання, щодо виконання або неналежного виконання сторонами наявних господарських відносин між ТОВ “Будмарін” та ТОВ “Будівельні технології майбутнього» про спільну діяльність мають розглядатись в окремому провадженні. Слід зазначити, що позивачем самостійно обрано підставою позову саме договір про спільну діяльність і про наявність інших підстав ним суду не повідомлялося, тому колегією суддів вони не аналізуються.
Крім того, оспорюване скаржником рішення відповідача не можна вважати безпосередньою зміною умов договору оренди, оскільки статтєю 525 ЦК України одностороння зміна його умов не допускається. Отже, відповідачем фактично лише затверджено пропозицію орендодавця щодо зміни умов договору, а внесено зазначені зміни в договір згідно до чинного рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі №916/1024/17, яким визнано наявність законних підстав для відповідної зміни умов договору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Фонтанської сільської ради від 19 серпня 2017 року № 671-VII саме по собі не порушує права а ні ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, як орендаря, а ні ТОВ “Будмарін”, як його партнера, і відповідно є правомірним висновок суду першої інстанцій про відсутність порушення особистого права, свобод або інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення відповідного позову.
При цьому доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги викладені позивачем в позовній заяві обставини про те, що оскаржуване рішення Фонтанської сільської ради прийнято з порушенням вимог економічної конкуренції, порушенням податкового законодавства, та не врахував практику Верховного суду, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідне рішення не приймалося стосовно позивача, що виключає можливість порушення його прав цим рішенням у зазначених сферах.
Інші доводи та зауваження апелянта наведені у апеляційній скарзі також не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови, у зв'язку з чим колегією судді відхиляються як необґрунтовані.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2020 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 у справі №916/1081/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин”- без задоволення.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 1.12.2021 о 14.10.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов
Суддя Я.Ф. Савицький