02 грудня 2021 року м. Чернівці Справа № 725/1638/13-ц
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.,
секретар: Собчук І.Ю.,
заявник/стягувач: ОСОБА_1 ,
боржник: ОСОБА_2 ,
заінтересована особа: Другий відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),
при розгляді справи за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Піхало Н.В., -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до положень ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вказав, що приходить до висновку про недоведеність ОСОБА_3 об'єктивних та непереборних обставин причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому немає підстав для поновлення вказаного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа.
Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої посилається на обставини, викладені в заяві.
Вказує, що висновок суду про те, що він із серпня 2013 року по час звернення до суду не скористався своїм правом ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, взяти участь у проведенні виконавчих дій є хибним, оскільки Провадження №22-ц/822/1117/21
стягувач був позбавлений оскаржити постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки не отримував її.
Крім того, зазначив, що не погоджується з помилковим висновком суду щодо відсутності об'єктивних підстав та непереборних обставин для пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання і щодо відсутності поважних причин для поновлення такого строку. Не видача дублікату виконавчого листа й не поновлення строку для пред'явлення такого до виконання фактично унеможливлює виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, яке їм відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 червня 2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 8 800 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.56-60).
В подальшому, за заявою ОСОБА_1 , Першотравневим районним судом м. Чернівці було видано виконавчий лист, який 15 серпня 2013 року був отриманий стороною позивача (а.с.61).
02 вересня 2013 року постановою державного виконавця Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ відкрито виконавче провадження №39601234 з виконання виконавчого листа, виданого 14 серпня 2013 року Першотравневим районним судом м. Чернівці №725/1638/13-ц. Крім іншого, постанова про відкриття ВП містила в собі ідентифікатор доступу ВБ9Г4923ДЕ1В до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень через мережу інтернет (а.с.68).
З Інформації про виконавче провадження від 04 серпня 2021 року вбачається, що виконавчий документ з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь заявника боргу на підставі постанови державного виконавця від 30 жовтня 2014 року був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку із відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. Визначено строк повторного пред'явлення до 30.10.2015 року (а.с.69-70).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до п.7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
З огляду на зміст ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред'явити виконавчий документ до примусового виконання.
Згідно з ч.1 ст.21 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV (у редакції, чинній на дату винесення постанови про повернення виконавчого провадження стягувачу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: крім визначених, інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII (у редакції, чинній на дату звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення наведеного п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження №1404-VIII).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч.1 ст.433 ЦПК України). Положення статті 23 Закону № 606-XIV, а у Законі № 1404-VIII - положення статті 12 регулюють питання переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до підпункту 17.4 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, приписи п.п.17.4 п.1 Розділу XIІІ «Перехідні положення» ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, ч.1 ст.433 ЦПК України. Зазначені приписи перехідних положень ЦПК України не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №2-2177/11.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) дійшла висновку, що якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого листа є закінчення строку, встановленого для пред'явлення його до виконання і незаявлення вимоги про поновлення цього строку.
У цій справі на час відкриття виконавчого провадження №39601234 з виконання виконавчого листа №725/1638/13-ц від 14.08.2013 року та повернення виконавчого документа стягувачеві (постанова від 19.04.2016 року) був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV. Тоді, як на час звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання набрав чинності і діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII .
Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV втратив чинності 05 жовтня 2016 року, крім ст.4 цього Закону («Інформаційне забезпечення виконавчого провадження») згідно пункту другого Прикінцевих і перехідних положень Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Заявляючи про поважність пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання ОСОБА_1 посилається на втрату оригіналу виконавчого листа через не отримання від Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 30.10.2014 року.
Однак, колегія суддів не приймає це як доказ поважності причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, та звертає увагу, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.
Крім того, ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, який був виданий Першотравневим районним судом м. Чернівці, та з ідентифікатором доступу ВБ9Г4923ДЕ1В до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень через мережу інтернет, а тому доводи стягувача свідчать лише про те, що такий фактично не цікавився ходом виконання судового рішення на протязі майже 8 років при тому, що об'єктивно мав таку можливість навіть перебуваючи позва межами України.
Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків у період із часу звернення до виконавчої служби по час перевірки виконавчого провадження - 04.08.2021 року, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, а також не вказав наявності таких перешкод (поважних причин) здійснення подібної перевірки ходу виконавчого провадження раніше.
На переконання апеляційного суду отримання стягувачем інформації про повернення виконавчого листа і знищення виконавчого провадження через майже 8 років після повернення виконавчого документа за відсутності будь-яких даних про вжиття стягувачем заходів, які б свідчили про його зацікавленість у виконанні рішення суду на його користь, не є поважною причиною для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа для виконання.
При цьому, суд зазначає, що безпідставне поновлення судом строків пред'явлення виконавчих листів до виконання є порушенням конвенційних прав та порушенням права на справедливий суд. Можливість отримати своєчасний судовий захист є головним аспектом реалізації права на доступ до правосуддя. Однак, вказане право не може бути абсолютним і його реалізація повинна бути здійснена в межах певних процесуальних строків.
Слід зазначити, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.
Оскільки відсутні підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа для виконання, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачі його дублікату слід відмовити.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/
Судді - підписи /Н.К. Височанська, А.І. Владичан/