Справа № 686/669/21
Провадження № 2/686/2307/21
17 листопада 2021 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Бондарчука В.В.,
секретаря Слободян Л.В.,
з участю
представника позивача-відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача-позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , з участю третьої особи служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства,
встановив:
13 січня 2021 року позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2004 року, який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07 травня 2018 року. У шлюбі народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу батько дітей участі у їх вихованні не приймає, з ними не спілкується, а тому позивачка просить її вимоги задовольнити в повному обсязі.
22 березня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідний позов було обґрунтовано тим, що фактично шлюбні відносини між сторонами були припинені з 2016 року, дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , значно пізніше ніж було припинено спільне проживання, однак у зв'язку із вагітністю дружини, а також досягненням дитиною однорічного віку шлюб було розірвано тільки у 2018 році. ОСОБА_4 вважає, що не являється біологічним батьком малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із чим просить його позов задовольнити.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 22 березня 2021 року зустрічний позов було об'єднано в одне провадження із первісним позовом.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28 квітня 2021 року по справі було призначено судово-біологічну (молекулярно-генетичну) експертизу.
Представник позивача-відповідача в судовому засіданні вимоги за первісним позовом підтримала в повному обсязі, не заперечила, щодо задоволення зустрічного позову.
Представник відповідача-позивача в задоволенні первісного позову просив відмовити, посилаючись на існування неприязних стосунків між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у зв'язку із чим не мав можливості в достатній мірі спілкуватися із сином ОСОБА_5 , однак бажає підтримувати стосунки із ним, брати участь у його вихованні. Зустрічний позов просив задовольнити, оскільки між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відсутнє кровне споріднення, що встановлено висновком судової експертизи.
Представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у ній докази, вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2004 року, який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07 травня 2018 року. У шлюбі народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями відповідних свідоцтв НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
28 листопада 2019 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_8 , у зв'язку із чим змінила прізвище на ОСОБА_9 , з яким разом проживають по АДРЕСА_1 . Малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають разом із матір'ю, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Гвардійської сільської ради від 17 грудня 2020 року №3960.
ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої вимоги за первісним позовом зазначила, що батько малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 участі у їх вихованні не приймає, життям не цікавиться, матеріально не утримує. На підтвердження вказаних обставин нею було долучено копію рішення Хмельницького міськрайонного суду від 07 грудня 2017 року про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей; копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05 вересня 2018 року, що була винесена за заявою стягувача аліментів у зв'язку із відсутністю заборгованості по аліментам; довідку Немичинецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №60 від 17грудня 2020 року про те, що ОСОБА_5 навчається у зазначеній школі, а батько дитини участь у шкільному житті дитини не приймає; довідку сімейного лікаря КНП «Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району» Гвардійської АЗПСМ від 17 рудня 2020 року, в якій зазначено, що малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є пацієнтами сімейного лікаря ОСОБА_10 з 10 липня 2018 року, із батьком дітей не знайомий.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
19 березня 2021 року органом опіки та піклування Хмельницької районної державної адміністрації було складено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та те, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дітей.
Відповідач-позивач, заперечуючи проти первісного позову, вказав на те, що між сторонами існують неприязні стосунки, у зв'язку із чим певний час дійсно не зустрічався із сином ОСОБА_5 , а потім коли хотів відновити спілкування із сином, цьому почала чинити перешкоди ОСОБА_3 , негативно налаштовувала сина по відношенню батька, крім цього ОСОБА_3 змінила місце проживання дітей із с. Рідкодуби на с. Доброгорща. З огляду на існуючи обставини, ОСОБА_4 звернувся до Хмельницької районної державної адміністрації із заявою для визначення способів його участі у вихованні сина ОСОБА_5 .
Під час навчання ОСОБА_5 у Рідкодубській ЗОШ І-ІІ ступенів в період з 01.09.2015 року по 08 січня 2018 року гімназії ОСОБА_4 цікавився успіхами дитини, піклувався про нього, приймав активну участь в роботі батьківського комітету, відвідував батьківські збори, на підтвердження чого було надано довідку №11 від 11 березня 2021 року.
З довідки-характеристики за №04 від 19 березня 2021 року виданої виконкомом Чорноострівської селищної ради вбачається, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, скарг та заява від жителів с. Рідкодуби на нього не надходило, компрометуючи матеріали відсутні. Місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 19 березня 2021 року, виданою виконкомом Чорноострівської селищної ради. На підставі договору купівлі-продажу від 4 грудня 2019 року ОСОБА_4 належить житловий будинок по АДРЕСА_2 .
2 квітня 2021 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Хмельницької районної державної адміністрації із заявою про визначення його участі у вихованні сина ОСОБА_5 та спілкуванні із ним.
Судом враховується наступне.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Цей висновок узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2019 року за результатом розгляду справи № 459/1736/16-ц.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
В силу положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58 рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Пленум Верховного Суду України в п.п.15, 16 Постанови від 30 березня 20107 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості із нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьком конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав. При визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати, що інтересам дитини якнайкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною.
Матеріали справи не містять даних про порушення ОСОБА_4 громадського порядку, зловживання спиртними та (або) наркотичними засобами, негативну характеристику його особистих якостей та способу життя.
Відповідно до ч.ч.5,6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Зважаючи на встановлені в судовому засіданні суд вважає за необхідне не погодитись із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 відсутні.
Що стосується вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітнього ОСОБА_6 , то судом враховується наступне.
Відповідно до висновку судово-біологічної експертизи від 17 серпня 2021 року №СЕ-19/102-21/8381-БД біологічне батьківство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 виключається.
Згідно ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Оскільки кровне споріднення між ОСОБА_4 та малолітнім ОСОБА_6 відсутнє, то зустрічний позов про виключення відомостей як про батька дитини ОСОБА_4 з актового запису про народження ОСОБА_6 за №64 від 28 березня 2017 року підлягає задоволенню.
Враховуючи, що ОСОБА_4 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , у зв'язку із чим задоволено зустрічний позов, не може бути задоволений і первісний позов в частині вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 .
Судові витрати по справі за первісний позовом становлять 908 грн, які відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з урахуванням наслідків розгляду позову слід покласти на позивача.
Судові витрати за зустрічним позовом становлять 8522 грн та складаються із 908 грн судового збору та 7 614 грн витрат за проведення експертного дослідження, які відповідно до ст.141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст.136, 164 СК України, ст.ст. 76, 258, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства задовольнити.
Виключити відомості про ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), як батька з актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №64 від 28 березня 2017 року здійсненого у Хмельницькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 8 522 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання рішення в повному обсязі до Хмельницького апеляційного суду.
Позивач - відповідач ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач - позивач ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа служба у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації, місцезнаходження вул. Кам'янецька, 122/2 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 26382329.
Повний текст рішення складений 29 листопада 2021 року.
Суддя: