02.12.2021 Справа №607/21225/21
Справа №607/21225/21
02 грудня 2021 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої Черніцької І.М.
- при секретарі судового засідання Скала В.І.
за участю: заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2
адвоката Кожевнікової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
Заявник ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 із встановленням таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника: обмежити спілкування ОСОБА_2 з нею та дочкою; заборонити ОСОБА_2 наближатися до їх місця проживання по АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати їх, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який інший спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_2 вести з ними листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
В обґрунтування вимог заявник вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в неї із ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 .
З вересня 2020 року по кінець 2020 року вони разом з ОСОБА_2 та дочкою спільно проживали на орендованій квартирі. За час спільного проживання ОСОБА_2 постійно принижував її, виражався нецензурною лексикою в її адрес, вживав спиртні напої, погрожував фізичною розправою та застосовував силу у присутності дитини. Відчуваючи страх за своє та доньки життя, вона з дитиною переїхала проживати до квартири батьків по АДРЕСА_1 , де по даний час зареєстровані та проживають.
Після переїзду до батьків ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неодноразово приходив до місця їх проживання, стукав у двері та вікна, погрожував та вчиняв сварки.
Вона не забороняє та не чинить перешкоди ОСОБА_2 бачитись із дитиною, однак лише коли батько перебуває у тверезому стані.
10 жовтня 2021 року о 01 год. 18 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в черговий раз прийшов до місця їх проживання по АДРЕСА_1 , стукав руками у двері, вікна та вимагав впустити його у квартиру. Вказаними діями ОСОБА_2 розбудив доньку ОСОБА_4 , яка злякалася та почала плакати. Вона викликала працівників поліції, однак до їх приїзду ОСОБА_2 втік з місця події.
03 листопада 2021 року вона разом з дитиною зустрілися з ОСОБА_2 . Під час прогулянки на бульварі Д. Галицького у м. Тернопіль на дитячому майданчику ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 розпочали віддалятись та дитина почала плакати. Коли вона наблизилась до них останній почав нецензурно виражатися, шарпати її, погрожувати та наносити удари руками. Під час вказаних подій ОСОБА_2 тримав дитину ззаду за капюшон та сильно шарпав нею. Через вказані події о 15 год. 56 хв. вона знову викликала працівників поліції.
Вказала, що з вересня 2020 року по даний час вона потерпає від погроз, принижень, залякувань, нецензурної лексики в її сторону, нападів та побоїв з боку ОСОБА_2 . Дитина ОСОБА_4 постійно перебуваючи з нею бачить вказані дії ОСОБА_2 , у зв'язку з чим плаче, лякається, а тому також страждає.
Крім цього, ОСОБА_2 постійно продовжує писати їй у «Вайбер» та «Інстаграм» погрози, обзиває її ненормативною лексикою, телефонує у нічний час, при цьому перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Посилаючись на наведене та те, що ОСОБА_2 чинить стосовно неї та дитини домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, з метою забезпечення їх захисту від подальшого домашнього насильства зі сторони ОСОБА_2 , просила задовольнити заяву.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні заявник заяву підтримала та просила її задовольнити, з підстав викладених у ній.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення заяви. ОСОБА_2 заперечив факт належності йому долучених заявником переписок у «Вайбер» та «Інстаграм». Вважає, що належним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання та утримання доньки, любить її та бажає бачитись із нею. Однак, заявник чинить йому у цьому перешкоди, не надає можливості бачитись із донькою, ув'язку з чим між ними виникають конфлікти. На даний час він звернувся до органу опіки та піклування щодо встановлення йому графіку побачень із донькою. Однак, будь-якого насильства він відносно доньки та заявника не вчиняє. Посилаючись на наведене, просили відмовити у задоволенні заяви.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28 липня 2020 року, виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №2559.
Як слідує з талону повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію за №41409 від 18 жовтня 2021 року, 10 вересня 2021 року о 01 год. 18 хв. надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що співмешканець ОСОБА_2 , перебуваючи в нетверезому стані вчиняє сварки, поводиться неадекватно.
Як вбачається з талону повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію за №45042 від 05 листопада 2021 року, 03 листопада 2021 року о 15 год. 56 хв. надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що колишній співмешканець ОСОБА_2 , перебуваючи на бульварі Д. Галицького у м. Тернопіль, вчиняв сварку, штовхає її в присутності малолітньої дитини.
Із досліджених у судовому засіданні відеозаписів на CD-диску вбачається, що на останніх зафіксовано як ОСОБА_2 тримає за капюшон дочку ОСОБА_4 та між ним і ОСОБА_1 виникає конфлікт.
Із аудіозаписів на CD-диску вбачається, що на останніх зафіксовано як ОСОБА_2 забирає у ОСОБА_1 мобільний телефон та на неодноразові її прохання повернути його відмовляється. Неодноразово, у телефонних розмовах із ОСОБА_1 ображає останню, висловлюється нецензурною лексикою в сторону заявника, неодноразово погрожує ОСОБА_1 фізичною розправою.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка була свідком подій на бульварі ОСОБА_7 03.11.2021 року пояснила, що бачила як між сторонами по справи відбувався конфлікт, ОСОБА_2 шарпав, штовхав ОСОБА_1 , при цьому це відбувалось на очах у дитини та остання сильно плакала. Після того, як вона втрутилась у конфлікт, останній покинув місце події.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що є братом ОСОБА_1 та разом вони проживають у квартирі по АДРЕСА_1 . Пояснив, що був свідком подій, як 10 жовтня 2021 року о 01 год. 18 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння прийшов до місця їх проживання по АДРЕСА_1 , де стукав руками у двері, вікна та вимагав впустити його у квартиру, так як бажає побачатись із донькою. У зв'язку з чим ОСОБА_1 викликала поліцію, однак останній до їх приїзду залишив місце події.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , пояснила, що у сторін справи є спільна дитина ОСОБА_4 . На даний час між ними постійно виникають конфлікти, оскільки ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 бачитися із донькою. Не заперечила той факт, що між сторонами справи є конфліктні та напружені відносити. Однак, вона жодного разу не бачила зі сторони ОСОБА_2 будь-яких дій, які б свідчили про насильство щодо доньки ОСОБА_4 . Пояснила, що 17 листопада 2021 вона разом із сином приїхали до ОСОБА_1 , щоб привітати ОСОБА_4 із днем народженням. Вони разом із ОСОБА_1 та донькою гуляли, розмовляли та між ними були нормальні відносин.
Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
В силу вимог ч.2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з вимогами ч. 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитися за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників й умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2010 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Також у цих постановах Верховний суд виходив з того, що звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до вимог ч. 4 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом установлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є особами, які спільно проживали як сім'я, мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час проживають окремо.
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі за АДРЕСА_2 . У вказаній квартирі крім неї, проживають також їх мати, брат, сестра, а також її малолітні діти.
ОСОБА_1 неодноразово була піддана домашньому насильству з-боку ОСОБА_2 . Такі обставини встановлені судом на підставі пояснень свідків, допитаних в судовому засіданні та досліджених в судовому засіданні відео, аудіоматеріалів долучених до заяви. ОСОБА_2 не заперечив факт належності йому зафіксованих на них розмов із ОСОБА_1
ОСОБА_2 не було надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин.
На час розгляду справи в суді відносини між сторонами не покращились, ОСОБА_2 не надає належної оцінки своїм дій щодо ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, зважаючи на тривалість протиправної поведінки ОСОБА_2 , приймаючи до уваги те, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, не бажає змінювати свою поведінку, суд прийшов до висновку, що доводи заявника про ризик продовження кривдником таких дій відносно неї, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Такий висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/13677/19, від 26 лютого 2020 року у справі №154/1692/19.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві, захисту прав постраждалої ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 наближатися до місця проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який інший спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 вести з ОСОБА_1 листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб, строком на три місяці.
Суд вважає, що вказані тимчасові обмеження прав ОСОБА_2 є виправданими та доречними, відповідають меті їх застосування, та забезпечать дієвий та ефективний захист заявниці від кривдника.
Оцінивши надані докази, з урахуванням оцінки ризиків, суд вважає, що саме такий строк дії обмежувального припису (три місяці) є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров'я особи .
Водночас, твердження заявниці ОСОБА_1 , що малолітня донька ОСОБА_4 є постраждалою від домашнього насильства ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді та не можуть бути задоволенні судом.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо дитини, а також ризиків, які можуть наступити у майбутньому у зв'язку із не вчиненням щодо останнього обмежувального припису.
Із долучених відео- та аудіоматеріалів таких обставин також не встановлено.
Суд не приймає до уваги долучені заявником скріншоти із соціальних мереж «Вайбер» та «Інстаграм», оскільки ОСОБА_2 заперечив факт належності йому вказаних листів, а тому останні не є належними та достовірними доказами в розумінні ст. 77-79 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведенні вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України заявник не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства стосовно доньки, а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви у цій частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355 350-1 - 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на 3 (три) місяці, визначивши такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків: 1) заборонити ОСОБА_2 наближатися до місця проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який інший спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 вести з ОСОБА_1 листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 02 грудня 2021 року.
Головуючий І.М. Черніцька