Справа № 161/18337/20
Провадження № 2/161/721/21
26 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
при секретарі - Самсонюк Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про виселення всіх мешканців із житлового будинку, -
13.11.2020 ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося в суд з позовом до відповідача про виселення всіх мешканців із житлового будинку.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.02.2008 ВАТ АБ «Укргазбанк» (нині правонаступник - ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №14/08-І/02 про надання позичальнику кредиту у сумі 250 000 дол. США на строк з 11.02.2008 по 10.02.2028 під 14,0% річних за користування кредитом. В якості забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, 11.02.2008 сторони також уклали договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І., за №418, відповідно до якого позичальник передав в іпотеку банку об'єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок , загальною площею 284,1 кв.м., житловою площею 110,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0.1200 га, к.н. 0722880700:04:001:0222, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Рованці Луцького району Волинської області, яка належать позичальнику. На підставі договору іпотеки до Державного реєстру іпотек було внесено запис про обтяження предмета іпотеки.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.08.2012 у справі №2-7852/11 позов банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 302 928,75 дол. США основного боргу та 394 793,13 грн. пені.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І.С. від 23.09.2019 відкрито виконавче провадження №60133958 на підставі виконавчого листа виданого судом у вищевказаній справі, та розпочато примусове виконання такого рішення суду.
Вказує, в межах даного виконавчого провадження банк вважає за необхідне задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на майно боржника - житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , однак зазначає, що фактичне виконання такого рішення суду є неможливим у зв'язку із тим, що відповідачем було зареєстровано у вказаному житловому будинку місце проживання восьми осіб: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідне стягнення на предмет іпотеки позивач вважає неможливим без виселення з цього житлового будинку всіх його мешканців, зокрема і неповнолітніх осіб, за умови наявності згоди на те відповідного органу опіки і піклування.
Зважаючи на вищенаведене позивач просить виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , всіх мешканців: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Ухвалою суду від 09.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.
20.04.2021 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, відповідно до змісту якого, останній вказує, що іпотечне майно ним було набуто задовго до укладення іпотечного договору, а відтак виселення з іпотечного житла без одночасного надання іншого постійного житла є недопустимим. Окрім того, у вказаному житлі проживають неповнолітні діти, а тому для їх виселення є необхідним є дозвіл відповідного органу опіки та піклування. Додатково зазначив, що рішенням виконавчого комітету Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 28.01.2021 приватному виконавцю Шульженку І.С. було відмовлено у наданні дозволу на реалізацію на прилюдних торгах даного житлового будинку в межах процедури виконавчого провадження.
За згодою представників сторін 19.07.2021 підготовче провадження у справі завершено, справу призначено до судового розгляду.
Сторони в судове засідання не з'явились хоча були належним чином повідомлені судом про час, дату та місце розгляду справи.
Представник позивача адвоката Домальчук Р.В. попередньо подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
У зв'язку із неявкою усіх учасників, розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2008 ВАТ АБ «Укргазбанк» (нині правонаступник - ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №14/08-І/02 про надання позичальнику кредиту у сумі 250 000 дол. США на строк з 11.02.2008 по 10.02.2028 під 14,0% річних за користування кредитом, з одночасним іпотечним забезпеченням відповідно до п.2.1 Договору (а.с.7-9).
В якості забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, 11.02.2008 сторони також уклали Договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І., за №418, відповідно до якого позичальник передав в іпотеку банку об'єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок , загальною площею 284,1 кв.м., житловою площею 110,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0.1200 га, к.н. 0722880700:04:001:0222, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Рованці Луцького району Волинської області, які належить позичальнику (а.с. 10-13).
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.08.2012 у справі №2-7852/11 позов банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 302 928,75 дол. США основного боргу та 394 793,13 грн. пені (а.с.15-16).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І.С. від 23.09.2019 відкрито виконавче провадження №60133958 на підставі виконавчого листа виданого судом у вищевказаній справі, та розпочато примусове виконання такого рішення суду (а.с.17).
Відповідно копії будинкової книги та відомостей підрозділу УДМС у Волинській області від 02.12.2020, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.18-20, 22-29).
28.01.2021 виконавчим комітетом Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області відмовлено у наданні дозволу на реалізацію на прилюдних торгах житлового будинку в межах процедури виконавчого провадження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані та проживають неповнолітні діти (а.с.57).
За змістом частини першої ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 року «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихст.12 цього Закону (ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.
Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому ст.40 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу Української РСР.
В установленій практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22.06.2016 року №6-197цс16, від 21.12.2016 року №6-1731цс16, роз'яснено порядок застосування ст.40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР. Зазначено, що частина другаст.109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №753/12729/15-ц (провадження 314-317цс18).
Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.
При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Судом встановлено, що житловий будинок , загальною площею 284,1 кв.м., житловою площею 110,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, площею 0.1200 га, к.н. 0722880700:04:001:0222, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Рованці Луцького району Волинської області, на час укладення договору іпотеки вже перебували у приватній власності ОСОБА_1 що стверджується копією свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 13.10.2004, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №17349115 від 14.11.2008, державного акту на земельну ділянку серії ВЛ №091754 від 09.08.2004, що підтверджується п.2.2 Договору іпотеки від 418 (а.с.10-12).
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_1 предмет іпотеки було набуто задовго до укладення договору іпотеки, а позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що житло, в якому зареєстровані відповідачі, набуте за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №14/08-І/02 від 11.02.2008, суд приходить до висновку про те, що виселення відповідачів з іпотечного житла без одночасного надання таким особам іншого постійного житлового приміщення суперечить вищеописаним вимогам чинного законодавства.
При цьому, в матеріалах позову відсутні відомості про надання відповідачам іншого житлового приміщення, згідно вимог ч.2 ст.109 ЖК Української РСР та ст.ст.39,40 Закону «Про іпотеку».
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Суд констатує, що втручання у право на повагу до житла відповідача буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у пункті другому статті 8 Конвенції. Обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов'язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ від 14 грудня 2017 року).
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що передбачених законом підстав для виселення відповідачів із зазначеного житлового будинку без надання їм іншого постійного житла не вбачається, оскільки в іпотеку передано майно, яке було набуте не за рахунок отриманих від позивача кредитних коштів, при цьому позивач як при зверненні до суду, так і під час розгляду справи в суді не зазначив інше житло, яке має бути надано відповідачам одночасно з виселенням з даного житлового будинку.
Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду, відповідно до положень ч.1ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідачів не підлягає.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,82,89,247, 263-265,274-279, 280 ЦПК України, суд
В задоволенні Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про виселення всіх мешканців із житлового будинку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 30.11.2021.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк