328/2753/21
02.12.2021
2/328/912/21
іменем України
02 грудня 2021 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Андрущенка О.Ю., за участі секретаря судового засідання Гончарук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Нижньогірського районного управління юстиції АР Крим, актовий запис №103 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18.10.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнути з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що з 28.10.2006 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося, у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння, втрати почуття любові та взаємоповаги. Шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться. Просить суд розірвати шлюб з відповідачем.
Неповнолітній син ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріально позивачці та дитині взагалі не допомагає. У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, ухиляється від його утримання, просить стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягала, просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28.10.2006 року, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Нижньогірського районного управління юстиції АР Крим, актовий запис №103, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 2006 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 22 травня 2008 року, актовий запис №454, відповідно до якого батьком є ОСОБА_2 - відповідач у справі.
Неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом ОСББ «ЧотирнадцятеЖовтня від 15.09.2021 року.
Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до положень ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Відносини між подружжям не склалися за відсутністю взаєморозуміння між ними.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного з подружжя є проявом принципу свободи шлюбу та рівності подружжя, закріпленого ст. 51 Конституції України. Так як укладення шлюбу здійснюється вільно та добровільно, то ніхто не може бути примушений до збереження подружніх відносин, якщо їх основа втрачена.
Шлюбні стосунки між сторонами припинені, шлюб існує формально.
Оцінивши надані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи позицію позивачки, суд вважає необхідним прізвище позивачці залишити теперішнє - « ОСОБА_4 ».
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі відсутня домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання дитини.
Статтею 51 Конституції України передбачено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Крім того, в ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідач свій обов'язок щодо участі в матеріальному утриманні своєї дитини не виконує.
У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 ст. 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягають стягненню аліменти не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.13 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або прот'ягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до копій Витягу із Договору про надання правової (правничої) допомоги між позивачем та адвокатом Каплуновою С.М. яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.09.2010 №807 було укладено договір про надання юридичних послуг.
Так, позивачем в підтвердження надання послуг адвоката надано квитанцію від 23.09.2021 р. відповідно до якої позивач ОСОБА_1 сплатила за юридичні послуги 23.09.2021 року - 850,00 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 850, 00 грн.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивачки з відповідача підлягають судові витрати по оплаті судового збору, оскільки позовні вимоги в частині розірвання шлюбу задоволені повністю і ці витрати належним чином підтверджені позивачкою доданою до матеріалів справи квитанцією. Також, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн., так як позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову про стягнення аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 84, 105, 110, 112, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 430 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 28.10.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Нижньогірського районного управління юстиції АР Крим, актовий запис №103, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 прізвище залишити теперішнє - « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18.10.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір в сумі 908 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 850,00 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений ст. 354 цього кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя