Справа № 315/1725/21
Номер провадження № 3/315/677/21
01 грудня 2021 року м. Гуляйполе
Суддя Гуляйпільського районного суду Запорізької області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП, -
ВстановиВ:
11.11.2021 року з ВП №1 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області до Гуляйпільського районного суду Запорізької області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №253514 від 09.11.2021 року, складений відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, в якому зазначено, що 09.11.2021 року о 09:30 годині в м. Гуляйполе, по вул. Героїв України гр. ОСОБА_1 , керуючи мопедом «YAMAHA» без реєстраційного номеру, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на гр. ОСОБА_2 , яка переходила проїжджу частину за межами пішохідного переходу, в результаті чого сталось ДТП, мопед отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
У судовому засіданні правопорушник свою провину не визнав та пояснив, що 09.11.2021 року близько 09:30 години він рухався на власному мопеді «YAMAHA» по вул. Героїв України у м. Гуляйполе, не порушуючи правил дорожнього руху, по своїй полосі, не перевищуючи швидкості руху. В цей час пішохід ОСОБА_2 почала переходити проїжджу частину у невстановленому місці, за межами пішохідного переходу, в результаті чого сталося зіткнення його мопеду із пішоходом. ОСОБА_2 спочатку впала на нього, а потім на проїжджу частину. Мопед не отримав пошкоджень.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.2.3д, п.12.1 ПДР України, згідно з якими під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Також Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Виходячи зі схеми місця ДТП, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №253514 від 09.11.2021 року, на вул. Героїв України, на якій сталася ДТП, був наявний пішохідній перехід, однак, саме місце дорожньо-транспортної пригоди зображене на досить великій відстані від нього.
Також вказаний факт підтверджується письмовими поясненнями самої ОСОБА_2 , які знаходяться в матеріалах справи, де вона пояснила, що 09.11.2021 року близько 09:30 години, перебуваючи на вул. Героїв України в м. Гуляйполе, вона намагалася здійснити перехід через дорогу у невстановленому для цього місці. При переході вона не помітила скутер, який рухався по даній проїжджій частині. Після чого стала учасником дорожньо-транспортної пригоди, в які й гр. ОСОБА_1 , рухаючись на скутері, здійснив на неї наїзд. В результаті ДТП вона отримала легкі тілесні ушкодження, після чого разом із працівниками медичної допомоги поїхала до лікарні м. Гуляйполе.
Вищезазначене дає суду підстави зробити висновок, що пішохід ОСОБА_2 переходила проїжджу частину у невстановленому місці, що стало наслідком дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх доказів, що внаслідок ДТП за участі пішохода ОСОБА_2 та водія скутера ОСОБА_1 , було пошкоджено транспортний засіб, вантаж, автомобільну дорогу, вулицю, залізничний переїзд, дорожні споруди чи інше майно.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП через відсутність в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 7, 124, 245, 247, 256, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя О.І. Окладнікова