Справа № 306/1397/21
Провадження № 2/306/674/21
01 грудня 2021 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю: секретаря судового засідання Пецко Ж.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №10118 від 24.02.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість у розмірі 9 472, 09 грн та 50 грн - за вчинення виконавчого напису. Вважає, що даний виконавчий напис є протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, так як наданий нотаріусу договір не є документом, за яким стягнення заборгованості може бути проведено у безспірному порядку. Тому просить суд визнати оскаржуваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати, які складаються із: оплати правничої допомоги у розмірі - 5000,00 грн.; судовий збір - за подання позовної заяви у розмірі - 908,00 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі - 454,00 грн.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с 93, 105).
Представник відповідача подав до суду заяву про визнання позовних вимог, а саме визнати виконавчий напис №10118 від 24.02.2021 року, виданий Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 9472,09 грн. таким, що не підлягає виконанню, та просив відповідно до вимог ч.1 ст. 142 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору за подання позовної заяви у розмірі 454 грн. (50 відсотків повертаються позивачу з державного бюджету), 50 відсотків судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 227 грн. (50 відсотків повертаються позивачу з державного бюджету). Крім того, подав клопотання про врегулювання спору, а саме у разі сплати боржником коштів у розмірі 1 704, 98 грн. до 11.09.2021 року, то частина заборгованості у розмірі 7 767, 11 грн. буде списана, а заборгованість за кредитним договором № 1-20180927-54532 від 27.09.2018 року та виконавчим написом вважатиметься такою, яка погашена у повному обсязі. Крім того, надав заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, зазначивши, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є неспіврозмірними у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складністю справи та ринковими цінами на адвокатські послуги в аналогічних справах (середня вартість адвокатських послуг у аналогічних справах становить 1907 грн), так як дана категорія справ відноситься до малозначних справ, та розглядається у спрощеному позовному провадженні, тому відсутність адвоката у судовому засіданні відсутня, а тому просить зменшити витрати на правничу допомогу до 1907 грн. (45-73, 106).
Третя особа в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.34, 35, 82, 86, 87, 100, 101)
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно кредитного договору № 1-20180927-54532 від 27.09.2018 року, ТОВ «ФК « Бізнес Капітал» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 3000,00 грн., строком на 30 днів до 27.10.2018 року. Сукупна вартість кредиту складає 4350, 00 грн., з яких: 1350,00 грн - нарахована сума кредиту; 3000,00 грн. - сума кредиту (а.с. 14-17).
Згідно виконавчого напису №10118 від 24.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (якому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250121ФК від 25.01.2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 25/01/21 від 25.01.2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал» на підставі Договору факторингу № 25042019 від 25.04.2019 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1-20180927-54532 від 27.09.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес капітал" та ОСОБА_1 ) стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1-20180927-54532 від 27.09.2018 року в розмірі 9472, 09 грн, з яких: 2945, 00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6477,09 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису (а.с. 13).
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Свалявського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Івано-Франківськ) Черненко В.В. від 14.06.2021 року, відкрито виконавче провадження №65794588 з виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 18).
Згідно доданої до позовної заяви копії повідомлення Міністерства юстиції про результати розгляду запиту адвокату Калініну С.К. від 26.07.2021 року, Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.06.2021 року № 1075/6 на підставі п.4 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про Нотаріат» нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Остапенка Є.М. зупинена з 01.07.2021 року.
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують без спірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Згідно п.2 вищезгаданого Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та не чинною постанову Кабміну № 662 в частині пункту 2 Змін, зокрема текст «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості».
Дана постанова залишена без змін ухвалою Касаційного адміністративного суду від 01.11.2017 року, а також постановою від 20.06.2018 року відмовлено у її перегляді Великою Палатою Верховного Суду.
Таким чином стягнення повинно здійснюватися на підставі п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Тобто, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В постановах ВС від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові ВП ВС від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 викладено наступний правовий висновок.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням без спірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено на договорі, який не був нотаріально посвідчений, що дає підстави вважати про відсутність без спірності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині скасування виконавчого напису нотаріуса належить задовольнити.
Щодо стягнення судових витрат, а саме судового збору за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд констатує наступне.
За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог і розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, у відповідності до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, а решта 50 відсотків суми сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору сплаченого при зверненні до суду, та 50 відсотків підлягають поверненню з державного бюджету.
Щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд констатує наступне.
За частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат представником позивача до позовної заяви додано договір про надання професійної правничої допомоги № б/н 21 від 22.06.2021 року, додаток №1 до даного договору, рекомендовані ставки адвокатського гонорару, акт виконаних робіт (наданих послуг) та банківські квитанції на загальну суму 5000,00 грн (а.с. 20-24, 103).
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність, беручи до уваги заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу при розгляді аналогічних справ даної категорій, враховуючи обставини справи, а саме малозначність справи, ціну позову, тривалість справи, відсутність сторін у судових засіданнях, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами, однак вартість наданих юридичних послуг та надані зазначені послуги не відповідають розумності їх розміру, з урахуванням складності справи. За таких обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 2000 грн 00 коп., оскільки такі є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. 87, 88, Закону України «Про нотаріат», суд, -
Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №10118 від 24.02.2021 року виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість у розмірі 9 472, 09 грн та 50 грн - за вчинення виконавчого напису
Стягнути ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд.9А, оф. 204, ЄДРПОУ 43311346 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 50 відсотків судового збору у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривень 00 коп.
Повернути з Державного бюджету відповідно до квитанції № 120316192859 від 22.07.2021 року, та квитанції № 120316193296 від 22.07.2021 року, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 50 відсотків судового збору у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривень 00 коп.
Стягнути ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд.9А, оф. 204, ЄДРПОУ 43311346 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000(дві тисячі) гривень 00 коп.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 серпня 2021 року у справі продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Свалявський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
01.12.2021 року