Справа № 308/3834/18
22 вересня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Петрецького С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., згідно з яким просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 грудня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. та зареєстрований в реєстрі за реєстр. №14824.
Позовні вимоги мотивує тим, що з надісланої на його адресу 16.03.2018 року рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2018 року ВП №55902168, винесеної старшим державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Саліховою М.І. та матеріалів даного виконавчого провадження, копії яких надано йому на підставі заяви від 26.03.2018 року, йому стало відомо, що 22 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. вчинено виконавчий напис за реєстр. №14824 про стягнення з нього на користь стягувача ПАТ КБ „Приватбанк" заборгованості по кредитному договору №МКМОСС9ЕVК0002 від 04.08.2011 року в розмірі 155014,61 грн., з яких: 6301,83 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1605,38 грн. - заборгованість по комісії, 139249,56 грн. - заборгованість з пені, 500,00 грн. та 7357,84 - заборгованість по штрафам за період з 04.08.2011 року по 31.08.2017 року.
Проте оскаржуваний виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства та є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом та безспірності характеру правовідносин стрін.
Зазначив, що він отримував кредитну картку із встановленим кредитним лімітом в ПАТ КБ «ПриватБанк» 17.01.2011 року. Щодо укладення та підписання кредитного договору №МКМОСС9ЕVК0002 від 04.08.2011 року як окремого письмового документу йому не відомо, жодних довіреностей чи іншого переуступлення повноважень на укладення таких договорів іншим особам він не видавав, матеріали виконавчого провадження таких документів не містять.
Вказує, що нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не отримано документи, які підтверджують безспірність заборгованості у відповідності до Закону України «Про нотаріат», «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», тоді як про відсутність боргу за зазначеним кредитним договором було достеменно відомо. Також вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень, але така ним отримана не була.
Також зазначає, що вказуючи період за який проводиться стягнення сум за виконавчим написом від 22.12.2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. вказує період 04.08.2011 року - дата виникнення заборгованості, тобто дата настання строку сплати заборгованості, по 31.08.2017 року, чим грубо порушує вимоги ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. В даному випадку цей термін є збільшеним аж на 3 роки як свідчить текст самого виконавчого напису, що оскаржується. Крім того, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. вчиняючи виконавчий напис від 22.12.2017 року в частині стягнення пені та штрафів грубо порушив вимоги ЦК України щодо строків позовної давності по стягненню боргу та штрафів і пені. Таким чином на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису пройшли всі строки для заявлення вимоги, що відповідно вказує на відсутність основної умови вчинення виконавчого напису - безспірність заборгованості.
А тому на підставі вищенаведеного просить суд задовольнити позов.
Представник позивача - адвокат Петрецький С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов, з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.О. у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений. У матеріалах справи наявні заяви приватного нотаріуса Завалієва А.О. про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що 22.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. вчинено виконавчий напис за реєстр. №14824 про стягнення з ОСОБА_1 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Олешник Виноградівського району Закарпатської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , місце роботи - невідоме, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» невиплачених у строку відповідно до умов кредитного договору №МКМОСС9ЕVК0002 від 04 серпня 2011 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 31.08.2017 року грошових коштів у сумі 155014,61 грн. з урахуванням: 6301,83 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1605,38 грн. - заборгованість по комісії, 139249,56 грн. - заборгованість з пені, 500,00 грн. та 7357,84 - заборгованість по штрафам, стягнення здійснюється за період з 04 серпня 2011 року по 31 серпня 2017 року.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.". Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому вказана обставина є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, № 172/1652/18 від 21.10.2020 року.
Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 22.12.2017 року обумовлена й іншими обставинами.
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як убачається з виконавчого напису, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за тілом кредиту та процентами, а також пеню, комісію та штраф за період з 04.08.2011 року по 31.08.2017 року у загальному розмірі - 155014,61 грн.
Разом з тим, як встановлено згідно заяви позичальника №МКМОСС9ЕVК0002 від 04.08.2011 року та довідки про умови кредитування ПриватБанку та сукупну вартість споживчого кредиту, банк надав ОСОБА_1 строковий кредит у сумі 14000,00 грн. на строк 36 місяців з 03.08.2011 року по 02.08.2014 року включно.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Отже, відповідач позбавлений можливості стягувати з позивача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, оскільки у даному випадку банк має право на захист своїх прав на підставі статті 625 ЦК України.
Таким чином, не можна вважати безспірною зазначену у виконавчому написі нотаріуса стягнуту з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору у розмірі 155014,61 грн.
Окрім того, боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.
Верховний Суд в ухвалі від 15.04.2020 року у справі № 554/6777/17 зазначив, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Позивач стверджує, що не отримував вимоги про усунення порушень від ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до положень ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, відповідачем не надано доказів надсилання позивачу письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором №МКМОСС9ЕVК0002 від 04.08.2011 на підставі якого вчинено виконавчий напис.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, на підставі договору, який не був посвідчений нотаріально.
Зазначене порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також відсутність ознак безспірності у кредитних правовідносинах сторін є підставою для задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини висловлену у п.29 Рішення від 09.12.1994р. у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) у якому суд зазначив, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позову заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу - Завалієвим А.А., що зареєстрований в реєстрі за № 14824 від 22.12.2017 року.
Стягнути з публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук