1 із 4 Справа № 303/8607/21
Провадження №3/303/3967/21
01 грудня 2021 року м.Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Маргитич О.І., розглянувши за участю: прокурора Прохорова С.А., та правопорушника ОСОБА_1 матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної Поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,
- за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення , -
01 листопада 2021 року до Мукачівського міськрайоннного суду стосовно ОСОБА_1 надійшов протокол про адміністративне правопорушення, пов'язаний з корупцією за №305 від 28 жовтня 2021 року.
ОСОБА_1 , будучи депутатом VIII скликання Івановецької сільської ради та суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як суб'єкт декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та який є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого періоду декларування до 01 квітня 2021 року, а саме 23 вересня 2021 року опублікував на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію за 2020 рік.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є 23 вересня 2021 року, тобто день подачі щорічної декларації за 2020 рік.
Адміністративним правопорушенням згідно частини 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Такі дії передбачають накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У суді правопорушник повідомив, що вичинив правопорушення вперше, ствердив, що дійсно ним з запізненням було подано декларацію за минулий рік. Несвоєчасне подання декларації мотивує тим, технічними обставинами (відсутністю Інтернет зв'язку) та у зв'язку з тим, що тривалий час перебував у групі ризику захворювання щодо розповсюдження захворювання COVID-19. Просив звільнити його від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю вчиненого ним правопорушення, про що подав клопотання.
Прокурор Прохоров С.А. у судовому засіданні ствердив, що вважає доведеною вину ОСОБА_1 в повному обсязі, тому він підлягає відповідальності за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Надав суду висновок в порядку статті 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідного до якого просив врахувати суб'єктивну та об'єктивну сторони даного правопорушення та відсутність підстав для закриття провадження у справі за малозначністю.
2 із 4
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, слід зазначити наступне.
Суд зобов'язаний, відповідно до вимог статей 245,251,252,280 Кодексу України про адміністративні правопорушення повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване вмотивоване рішення.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Наданими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, які відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» визначено, що система подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування розпочинає свою роботу в два етапи: на другому етапі розпочинає свою роботу з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2017 року для всіх інших суб'єктів декларування та декларацій (повідомлень), передбачених Законом.
Відповідно до Рішення № 1 від 17 листопада 2020 року Івановецької сільської ради визначено повноваження депутатів Івановецької сільської ради восьмого скликання, в тому числі ОСОБА_1 та інших.
Слід зазначити, що суб'єкт декларування має подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 Закону подаються за минулий рік до 01 квітня 2021 року.
Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_1 опублікував на Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларацією за 2020 рік - 23 вересня 2021 року.
Також, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, який складений з виконанням процесуальних вимог уповноваженою особою, є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним з основних джерел доказів.
Згідно зі статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну
3 із 4
відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень статей 10,11 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Щодо юридичної відповідальності особи слід зазначити, що у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи».
Таким чином, ОСОБА_1 будучи суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення, всупереч вимогам пункту 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» вчинив дії, які містять ознаки адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підстав для застосування статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, а також особу правопорушника, те, що останній позитивно характеризується, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у відношенні останнього необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
У відповідності до статті 40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 9, 172-6, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних
4 із 4
мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Розрахунковий рахунок для сплати штрафу:UA338999980313050106000007435, ЄДРПОУ - 37975895, Отримувач - ГУК у Зак.обл/Івановецька тг/21081100, призначення платежу 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України), судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп., який зарахувати : отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/о: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу -судовий збір; пункт ставок судового збору - 5.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Мукачівський міськрайонний суд.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду О.І.Маргитич