Справа № 219/12985/21
Провадження № 3/219/4267/2021
1 грудня 2021 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Худіна О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України,
встановив:
9.11.2021 року о 13.35 годині в м. Світлодарськ на проспекті Перемоги біля б.22 водій ОСОБА_1 керував мотоциклом "ALPHA" який незареєстрований, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що виражалось з відповідним запахом з порожнини рота, різка зміна шкіри, тобто забарвлення шкіри обличчя. Від проходження медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння на зупинці та в медичному закладі відмовився.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшла заява, згідно якої просив справу розглянути у його відсутність, вину у вчиненні правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив обставини справи.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Факт правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 153353 від 9.11.2021 року (а.с.1),диском з відеозаписом(а.с.2), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції(а.с.3), поясненнями свідків (а.с.4-5), постановою про накладення адміністративного стягнення серії АББ № 910940 (а.с.6).
Судом був оглянутий диск з відеозаписом події, яка сталася 9.11.2021 року, з нагрудного знаку поліцейського, де також був підтверджений факт вчинення правопорушення.
Пунктом 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
Згідно п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14 відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
ОСОБА_1 суду не надано достовірних доказів, які б спростовували обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, суду не надано достовірних доказів та не вказано про існування таких доказів, які б підтвердили його невинуватість у скоєнні правопорушення.
Також, правопорушення, щодо якого складений протокол відносно ОСОБА_1 є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що діями водія ОСОБА_1 порушені вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України(водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд враховує обставини справи, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, особу яка притягається до адміністративної відповідальності, і вважає, що до нього слід застосувати стягнення у виді штрафу.
При цьому суд приймає до уваги, що згідно з довідкою № 3157, виданою 10.11.2021 начальником сектору адміністративної практики Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області, за обліками інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторності за правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП не має, посвідчення водія не має. Тобто у даному випадку не має статусу водія транспортного засобу, а відноситься до інших осіб, тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до нього не застосовується.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що складає 454 грн., а тому суд стягує на користь держави вказаний судовий збір в розмірі 454 гр.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч.1, 268, 283, 284 КпАП України, суд,
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 454 грн.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту прокурора без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанови надсилаються для примусового виконання до Відділу ДВС та стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя О.О.Худіна