Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1679/21
Провадження № 1-кп/490/336/2021
11 листопада 2021 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Григорівка Кіровоградської області, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, проходе військову службу за контрактом у військовому званні "старший солдат" на посаді водія-санітара 1 відділення групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
З 17 березня 2014 року на Україні триває особливий період.
З 29 жовтня 2018 року ОСОБА_4 проходе військову службу за контрактом у військовому званні "старший солдат".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 грудня 2018 року № 58 він був зарахований до списків особового складу вказаної військової частини та поставлений на всі види забезпечення; наказом командира цієї ж частини № НОМЕР_2 від 09 грудня 2019 року він був призначений на посаду водія-гранатометника 1 відділення вогнеметного вводу роти радіаційного, хімічного та біологічного захисту вказаної військової частини.
Проте, 25 листопада 2019 року о 08 годині 30 хвилин він не з'явився вчасно на службу без поважних причин та був відсутній на місці служби без поважних причин до 09 грудня 2019 року.
Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнається обвинувачений
Дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України - як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Під час судового розгляду справи обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав, підтвердив усі викладені вище обставини.
При цьому він зазначив, що залишав військову частину через сімейні обставини, які, як він сам розуміє, його таку поведінку не виправдовують.
Обвинувачений також вказував, що у содіяному кається.
Оскільки обставини та причини відсутності обвинуваченого за місцем служби протягом періоду з 25 листопада по 09 грудня 2019 року сторонами кримінального провадження не оспорюються, суд, керуючись приписами частини 3 статті 349 КПК України, з урахуванням думки учасників судового провадження про можливість такого, визнав недоцільним подальше дослідження доказів щодо цих обставин.
Отже, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні злочину за встановлених судом обставинами доведеною.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого.
1. Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує, що на момент розгляду цього кримінального провадження він щиро розкаявся, під час здійснення кримінального провадження активно сприяв у розкритті злочину та судовому розгляді кримінального провадження.
Ту обставину, що обвинувачений добровільно з'являвся на службу та у розшуку не перебував, суд розцінює, як його з'явлення із зізнанням, та таке також враховує, як обставину, що пом'якшує його покарання.
2. Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_4 як до відсутності на території військової частини, так й після повернення до лав Збройних Сил України, брав безпосередню участь у проведенні Операції Об'єднаних Сил на території Донецької та Луганської областей, при цьому - брав безпосередню участь у бойових діях.
Цю обставину суд враховує таким чином.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовий обов'язок громадян полягає ні в чому інакшому, як у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Військова служба ж, відповідно до частини 3 статті 1 цього Закону, є лише одним з елементів військового обов'язку.
ОСОБА_4 ж вчинив злочин проти порядку проходження військової служби.
З огляду на таке суд вважає, що попри те, що ОСОБА_4 грубо порушив військовий порядок, свій військовий обов'язок по суті він виконав.
В зв'язку із цим факт його участі у бойових діях суд на підставі частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує, як обставину, що пом'якшує його покарання.
Мотиви призначення покарання.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_4 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 4 статті 407 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують його відповідальність, а також особу винного.
В зв'язку із цим суд враховує таке.
Щодо ступеня тяжкості вчиненого злочину
В цьому випадку ОСОБА_4 був вчинений злочин, який відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України є тяжким.
В той же час, суд враховує, що період відсутності обвинуваченого за місцем служби був вкрай незначним та за тривалістю періоду відсутності вчинений обвинуваченим злочин межує з адміністративним правопорушенням.
Суд враховує й те, що порядок проходження військової служби обвинуваченим був порушений не в період його участі у бойових діях, але - в період ротації.
Враховує суд й те, що внаслідок вчинення обвинуваченим правопорушення жодних істотних наслідків не настало.
Щодо особи винного.
1. ОСОБА_4 на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, після вчинення злочину повернувся до військової служби та сумлінно виконував обов'язки по службі; більше того, після повернення ще двічі перебував у районі проведення Операції об'єднаних сил.
До того ж, він раніше не вчиняв злочинів та не судився.
2. Як свідчить зміст наданої йому характеристики, за місцем проходження служби він, не зважаючи на факт самовільного залишення ним місця служби, характеризується позитивно, зокрема, він: "Зарекомендував себе, як хороший фахівець… Бойові статути, статути Збройних Сил України знає добре. Спроможний самостійно приймати важливі рішення та нести за них особисту відповідальність. Бойову техніку відділення освоїв добре. Нормативи бойової підготовки виконує на відмінно та добре."
Визначення виду та міри покарання.
1. Частина 4 статті 407 Кримінального Кодексу України передбачає один вид основного покарання - позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
2. Але наведені вище обставини у їх сукупності, а саме
-вказані вище відомості про ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину;
-вказані вище відомості про особу обвинуваченого, а саме - те, що він після вчинення злочину продовжив віддано служити України
-наявність встановлених судом обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , зокрема, те, що:
1.обвинувачений по суті свій військовий обов'язок виконав;
2.щиро покаявся у скоєному, з'явився із зізнанням та сприяв кримінальному провадженню.
свідчать про істотне зниження суспільної небезпеки особи обвинуваченого та вчиненого ним злочину.
У своїй сукупності ці обставини, сукупно з висновками за матеріалами досудової доповіді про недоцільність позбавлення волі обвинуваченого, дозволяють на підставі частини 1 статті 69 Кримінального Кодексу України призначити ОСОБА_4 більш м'який вид основного покарання, не зазначений в санкції частини 4 статті 407 Кримінального Кодексу України.
3. При цьому зважаючи, що перевиховання обвинуваченого є можливим без його ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе обрати йому покарання у вигляді штрафу. Суд враховує також, що покарання саме такого виду є домірним сутності умов проходження військової служби за контрактом.
При визначенні розміру штрафу, який слід стягнути з обвинуваченого, суд враховує вимоги статті 53 Кримінального Кодексу України щодо розмірів штрафів, які можуть бути призначені за вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, його кваліфікуючі ознаки, матеріальне становище обвинуваченого.
Виходячи з цього суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у сумі 1.020 грн.
Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 60 /шістдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /у сумі 1.020 грн./
Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
СУДДЯ = ОСОБА_7 =
11.11.2021