01.12.2021
Справа № 482/1417/21
Номер провадження 2-а/482/30/2021
01 грудня 2021 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Мазанової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕАО № 4905200 від 15.10.2021 року, -
23 жовтня 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.10.2021 року о 09:36 хв. інспектором поліції УПП в Миколаївській області 3 батальйон, 2 рота Мамченко Юлією Сергіївною відносно нього було складено постанову про вчинення адміністративного правопорушення, а саме: постановою серія ЕАО № 4905200 в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 15.10.2021 р. за допомогою приладу TruCam ІІ LТI20/20, та було позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 гривень.
Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, не законною і такою що підлягає скасуванню посилаючись на те, що місце роботи із зазначеним у постанові вимірювальним приладом має бути позначене відповідними дорожніми знаками, проте жодного знаку про вимірювання швидкісного режиму по ходу його руху встановлено не було, при вимірювання швидкості інспектор поліції тримав прилад TruCam у руці, а постанова була винесена не тією особою що проводив розгляд справи.
Представник відповідача надіслав відзив на позов ОСОБА_1 відповідно якого просив у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на позов, представник відповідача вказав, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулося у скороченому провадженні, безпосередньо на місці його вчинення.
Факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом з приладу TueCam здійсненим на місці та підчас вчинення правопорушення ОСОБА_1 .
Представник відповідача вказує, що факт правопорушення підтверджується відеозаписом та фото з приладу TruCam.
На ділянці на якій зафіксовано порушення позивачем ПДР, встановлено відповідні знаки 5.70 Додатку 1 ПДР.
Оцінку доказів інспектором було здійснено на підставі ст. 252 КУпАП, а саме - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Інспектор патрульної поліції врахував всі обставини, необхідні для розгляду справи, та абсолютно правомірно винесла Постанову та наклала стягнення.
Представником відповідача на обґрунтування доводів викладених у відзиві надано відеозапис з місця події та фото з приладу TruCam, фото встановлених дорожніх знаків, копію запиту до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 24.11.2021року, копію відповіді Служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 25.11.2021 року, копії листів ДП «Укрметртестстандарт» № 22-38/49 від 01.10.2019 року та № 28-10/139 від 21.12.2020 року, копію сертифікату відповідності № 22/3/F/21/047-19 від 23.12.2020 року, копію сертифікату перевірки типу № 22/3/В/21/І376-8 від 26.12.2018 року, копію Certificate of Calibration LTI 20/20 TruCAM II від 16.11.2020 року, копію експертного висновку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 04/05/02-3560 від 24.12.2020 року, копію експертного висновку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 04/05/02-3561 від 24.12.2020 року та інші письмові докази.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Розглянувши позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як встановлено судом, постановою серії ЕАО № 4905200 від 15.10.2021 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно вказаної постанови, 15.10.2021 року о 09год. 36хв. по вул. Леніна, в районі будинку №11 в м. Нова Одеса ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 31093 номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80км/год., при дозволеній швидкості 50км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TruCam ІІ LТI20/20
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження наявності на місці де відбулося правопорушення відповідачем до суду надано фотознімки на якому відображено наявність дорожнього знаку 5.70 «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху». Проте ані клопотання про доручення цього доказу ні сам доказ не містять посилання на місце на локалізацію місця де виконано цей знімок.
Разом з тим позивач вказував, що місце фіксації швидкості, зупинки позивача та місце винесення працівником поліції оскаржуваної постанови вказане у цій постанові як (вул. Леніна, 11 у м. Нова Одеса) не відповідає фактичному місцю фіксації швидкості, зупинки позивача та місцю винесення працівником поліції оскаржуваної постанови.
Вказані доводи позивача відповідачами не спростовано.
Більш того, як встановлено із наданих представником відповідача і досліджених судом відеозаписів та фото місця встановлення дорожніх знаків 5.70 Додатку 1 ПДР, місце встановлення зазначених знаків не відповідає місцю фіксації швидкості, зупинки позивача та місцю винесення працівником поліції оскаржуваної постанови.
Також на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за обставин викладених у оскаржуваній постанові відповідачем надіслано на лектронну адресу суду копію відеозапису та фото із приладу ТruCAM .
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Суд зазначає, що надані відповідачем матеріали підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.
Як встановлено судом, шляхом огляду змісту електронного листа з додатками який надійшов від відповідача, на відеозаписі і фото відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.
Таким чином, наданий суду відеозапис та фото з приладу ТruCAM не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.
До матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - прилад ТruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачами не надано та матеріали справи не містять.
Крім того відповідачем не спростовано твердження про те, що підчас фіксації швидкості працівник поліції тримав прилад ТruCAM у руці.
Суд враховує положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», які передбачають, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку.
При цьому, відповідно до ч.2 цієї статті інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Для цього у Правилах дорожнього руху передбачено спеціальний дорожній знак 5.70 "Фото-відеофіксування порушень", який інформує про можливу фіксацію швидкості руху за допомогою спеціальних технічних засобів.
Посилання позивача на те, що фіксація швидкості автомобіля здійснювалась інспектором приладом Trucam з рук відповідачем не спростоване. При цьому, на переконання суду, ручне фіксування швидкості може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку. Це ставить під сумнів точність вимірювання показника швидкості руху автомобіля.
Також суд установив, що на ділянці дороги на якій проводилася фіксація швидкості автомобіля позивача дорожні знаки 5.70 "Фото-відеофіксування порушень" не встановлено.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
Отже, відповідачами не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з матеріалів справи неможливо достовірно встановити даний факт, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Зважаючи на викладене, з огляду на відсутність доказів, які б доводили наявність в діях ОСОБА_1 ,, складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП суд приходить до висновку, про те, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст.72-76, 139, 241, 246 КАС, ст.122 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕАО № 4905200 від 15.10.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО № 4905200 від 15.10.2021 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньДепартаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048 м. Київ вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: С.А.Сергієнко