Дата документу 24.11.2021
Справа № 334/2770/21
Провадження № 1-кп/334/683/21
24 листопада 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючогосудді ОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю прокурораОСОБА_3
прокурораОСОБА_4
захисникаадвоката ОСОБА_5
обвинуваченогоОСОБА_6
потерпілоїОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України
В провадженні Ленінського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Справа знаходиться на стадії судового слідства, судове провадження у справі триває.
Ухвалою суду від 29.09.2021 судом клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою задоволено, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів до 27 листопада 2021 року включно.
24.11.2021 до суду електронною поштою надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, в якому посилаючись на відсутність законних підстав вважати, що ОСОБА_6 буде переховуватись від органів досудового або суду, наявність у обвинуваченого постійного місця реєстрації та проживання за адресою АДРЕСА_1 , де він мешкає разом з повнолітнім сином, з яким веде сумісне господарство та має міцні родинні стосунки, підтримання зв'язку з родиною брата, має стабільний дохід у вигляді пенсії по інвалідності, через погіршення стану здоров'я та наявність у обвинуваченого тяжких, хронічних невиліковних хвороб, має потребу проходити обстеження для призначення курсу лікування, має позитивну характеристику з місця проживання, наміру переховуватись від правосуддя не має, заінтересований у скорішому встановленню істини по справі, а також вказуючи, що прокурором не доведені ризики незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, та повторного вчинення кримінальних правопорушень, просить змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який виконувати за адресою реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . Вважає, що з урахуванням стану здоров'я обвинуваченого, його захворювань, необхідності своєчасного та повного медичного обстеження за станом здоров'я, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілком забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків
В судовому засіданні прокурором подано письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому прокурор, посилаючись на наявність ризиків, передбачених 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачуваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (оскільки кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання, ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового слідства, про що свідчить факт, що підозрюваний не має постійних легальних джерел доходів, стійких соціальних зв'язків, у тому числі сімейних, та не має постійного місця мешкання в місті Запоріжжя, тож може вчинити спробу покинути місце свого мешкання з метою ухилення від відповідальності за скоєний злочин), а також, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (оскільки ОСОБА_6 раніше вчиняв кримінальні правопорушення, переважно корисливі, за які відбував покарання, пов'язані з позбавленням волі, на шлях перевиховання не став та знову вчинив тяжкий злочин, при цьому не маючи офіційного працевлаштування та джерела матеріального прибутку, може вчинити інші, переважно корисливі, кримінальні правопорушення для отримання коштів для свого проживання), просить суд продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, посилаючись на те, що прокурором наявність ризиків, зазначених в його клопотанні, нічим не підтверджена. Клопотання про зміну запобіжного заходу просила задовольнити з підстав, викладених в ньому.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу заперечував, клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 підтримав, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися, не відпали.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання прокурора ОСОБА_3 підтримав, в задоволенні клопотання захисника просив відмовити, оскільки вважає, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вчиняти нові злочини, про свідчить вчинення ним злочинів через незначний проміжок часу після звільнення від відбування покарання за попереднім вироком суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання захисника підтримав, просив змінити йому запобіжний захід, проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала думку прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Відповідно до ст.197,199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики,які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Отже, обвинувачення особи у скоєнні декількох тяжких злочинів та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
За змістом обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні декількох кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, які є тяжкими злочинами, правопорушення вчинялись впродовж кількох місяців.
Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово (10 разів) судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі за злочини проти власності, до нього застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням, він неодноразово звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, проте останній належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти корисливі злочини проти власності, на теперішній час обвинувачується у вчиненні одразу після відбуття покарання декількох тяжких злочинів; не має місця проживання на території міста Запоріжжя, офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, розгляд провадження ще триває, а отже відсутні міцні соціальні зв'язки, які б утримували його за місцем проживання, тож обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились. З урахуванням викладеного в разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не виключається наявність настання ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд доходить висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на даний час, а отже задля забезпечення даного провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, суд вважає необхідним продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Обставини, на які посилається сторона захисту - щодо наявності у обвинуваченого місця реєстрації та проживання, родинних зв'язків, отримання пенсії по інвалідності тощо, на правильність висновків суду не впливають, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків та в даному випадку не свідчить про достатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.
Щодо посилань захисника на стан здоров'я обвинуваченого, як на підставу зміни запобіжного заходу на більш м'який, суд враховує, що відомостей про те, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватись в умовах СІЗО, суду не надано.
Листом начальника Філії державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» від 04.10.2021 вих №1776/Зп-21, на виконання Ухвали Запорізького апеляційного суду у справі №334/2770/21 повідомляється, що стан здоров'я ОСОБА_6 задовільний, він отримує ВААРТ.
Тобто станом на день судового розгляду суду відомостей про те, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватись в умовах СІЗО, не надано.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та задовольнити клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22.01.2022 р. включно,оскільки саме цей запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо вказаної особи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 181, 183, 331, 376 КПК України,суд-
Постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів до 22 січня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченим ОСОБА_6 , який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1