29.11.2021
Справа № 331/1749/21
Провадження № 2/331/1388/2021
29 листопада 2021 року м.Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
при секретарі судового засідання Печеник І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
за участі представника позивача - ОСОБА_4 ,
представника відповідача - адвоката Тихомирової М.О.,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2015 по 30.04.2021 в сумі 15534,96 грн. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачу у зазначений період надавались комунальні послуги, однак боржник не виконав належним чином свої зобов'язання по оплаті наданих послуг, в зв'язку з чим Концерн «МТМ» просить стягнути заборгованість в судовому порядку.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі,визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2021 зупинено розгляд справи до ухвалення рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Концерну МТМ про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Тихомировою М.О. 29.04.2021 наданий відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, у зв'язку із пропуском строку позовної давності та зазначає, що не користується централізованою гарячою водою з 2018 року, оскільки має водонагрівач, повірка лічильника не проводилась у зв'язку з відсутністю пропозиції позивача. Щодо заборгованості з централізованого опалення відповідно до розрахунку наданого фахівцем ВДППР ОСОБА_5 незрозуміло, яким чином утворилася заборгованість.
Позивачем 11.11.2021 надані пояснення, відповідно до яких у відповідачів встановлено вузол розподільного обліку, відповідно до якого застосовується норма ч.2 ст. 6 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів, розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.
Впродовж всього 2018 року Концерном "МТМ" проводилася активна інформаційна кампанія щодо своєчасної повірки квартирних лічильників гарячої води. Споживачам послуг Концерну „МТМ” (в тому числі і Відповідачам) з червні року у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попереджена необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. У числі у вказаних рахунках Концерн «МТМ» до кінця 2018 року пропонував проведення повірки лічильників гарячої води за кошти підприємства (надано копії рахунків на житлово-комунальних послуг за червень, серпень-грудень 2018р., січень 2019 адресою: АДРЕСА_1 ). З жовтня 2018 р. із вказаною інформацію розміщено попередження, про те, що у разі не проведення повірки лічильника в строк, нарахування за гарячу воду буде здійснено відповідно до норм споживання. Також в рахунках за листопад 2018 року за вказаною адресою розміщення інформація про те, що Постановою НКРЕП №1536 від 28.12.2017р. витрати пов'язані із повіркою квартирних засобів обліку гарячої води вилучено зі структури тарифу, та з січня 2019 року повірка та ремонт лічильника гарячої води буде проводитись за кошти споживача.
Відповідачами не надано жодних доказів того, що у період з червня по грудень 2018 року, вони звертались до Концерну "МТМ", у письмовій формі, або телефонним зв'язка залишенням заявки про необхідність своєчасної повірки лічильника, що є обов'язковим для того, щоб фахівці підприємства здійснили вихід за адресою кв. АДРЕСА_2 та здійснили повірку лічильника.
Згідно із Законом України "Про метрологію і метрологічну діяльність" та "Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення", інтервал між черговими повірками складає чотири роки. Після завершення цього терміну лічильники води підлягають обов'язковій повірці. А в ігнорування цієї вимоги після офіційного попередження, лічильник абонента знімає обліку і розрахунок користування гарячою водою відбувається за нормативами водоспоживання і водовідведення.
Оскільки лічильник належить споживачу, саме він несе повну відповідальність за його утримання та експлуатацію.
Відповідачами не було своєчасно проведено планову державну повірку лічильника у вказаний строк, показники приладу обліку вважаються недостовірними. Лічильник з лютого 2019 року знято з комерційного обліку та плата за послугу централізованого гарячого водопостачання нараховувалась за нормами (нормативами) споживання - 0,140 мЗ на 1 особу на добу. Питомі норми споживання питної води у м. Запоріжжі були затверджені рішенням № 474 від 28.11.2014 Виконавчого комітету Запорізької міської ради та становлять 0,140 м3 добу на 1 особу (рішення перебуває в загальному доступі на офіційному сайті Запорізької міської Ради). Позивачем виконані достатні дії з попередження відповідачів у проведенні черг повірки лічильника.
В судове засідання з'явилися представник позивача ОСОБА_4 , представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тихомирова М.О.
Інші відповідачі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, відповідно до ч.3 ст.130 ЦПК. Про проведення судового засідання відповідачі також повідомлялись через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їх участі не заявили, заперечень проти позову не надали.
Про необхідність явки зазначених відповідачів також повідомлялась представник відповідача - адвокат Тихомирова М.О., отримати судові повістки для зазначених учасників процесу відмовилась.
В судовому засіданні адвокат Тихомірова М.О. повідомила, що відповідачі, які не з'явились до суду, проживають за межами України, за наявною у неї інформацією надіслали на електронну адресу суду заяви про розгляд справи без їх участі, однак до суду зазначені заяви не надійшли.
На думку суду, вказані обставини свідчать про обізнаність відповідачів про розгляд справи, а тому суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти нарахування плати за гаряче водопостачання. Вважає незаконним проводити нарахування за нормами споживання на кількість осіб, оскільки за адресою проживання відповідачів в наявності є прилад обліку, який є справним. Просить застосувати строки позовної давності. У задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач Концерн «Міські теплові мережі» зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, в тому числі, надається населенню для побутових потреб.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за вищезазначеною адресою.
Відповідачі є споживачами послуг, які надаються позивачем.
Факт надання відповідачам послуг підтверджується відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 , відповідно до якого Концерном «МТМ» надавалися послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в квартирі за вищезазначеною адресою.
Розрахунком суми заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води встановлено, що відповідачі за період з 01.10.2017 по 28.02.2021 мають заборгованість в сумі 52289,87 гривень.
Представником відповідача вважає розрахунки за послугу з гарячого водопостачання необґрунтованими.
На підтвердження розрахунків, позивачем надана Методика нарахувань за послуги централізованого опалення і детальний розрахунок нарахувань теплової енергії та гарячого водопостачання в якому враховані: показники теплового приладу, обсяг спожитої теплової енергії нежитловими приміщеннями, обсяг спожитої теплової енергії житловими приміщеннями тариф, житлова площа, вартість 1 квадратного метра на квадратний метр (згідно показників теплового приладу обліку), кількість днів надання послуг ГВП, кількість зареєстрованих осіб, загальна кількість нарахованих м3 (а.с.77-81).
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, суми нарахувань за комунальні послуги, які зазначені у детальному розрахунку на підставі постанови КМУ №1082 перераховані, а тому заборгованість за надані послуги відповідає розміру заборгованості, який зазначений у розрахунку суми боргу (а.с.6).
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії і гарячої води, які регулюються Законами України «Про теплопостачання» і «Про житлово-комунальні послуги», Цивільного Кодексу України (далі ЦК), а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (далі Правила).
Відповідно до ст. 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст.ст.7,8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно із ст.ст.322,360 ЦК власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частиною 3 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з п.п.18,20 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Згідно із ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст.610,611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (Постанова КЦС ВС від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
При цьому суд виходить з того, що квартира відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку і підключена до єдиної мережі централізованого опалення і постачання гарячої води, безперервну роботу і обслуговування якої забезпечує позивач. Ці послуги у зазначений період надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі не зверталися. Факт отримання вказаних послуг відповідачами не спростований, докази того, що у квартирі відсутнє (відключене у встановленому порядку) централізоване опалення (гаряче водопостачання) відсутні, за спожиті послуги відповідно до особового рахунку позивачем нараховувалась помісячна плата, однак відповідачі їх оплату в повному обсязі не здійснювали.
Щодо доводів представника відповідача про безпідставність нарахувань за послуги гарячого водопостачання суд зазначає наступне.
Згідно ст. 8 Закону України « Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.
Відповідно до п.6 ст. 1 Закону України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два і більше споживачів.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2021, яке постановою Запорізького апеляційного суду від 05.10.2021 залишено без змін, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про зобов'язання виконати обов'язок і перерахувати заборгованість за житлово-комунальні послуги. Позивач просив зобов'язати Концерн «Міські теплові мережі» здійснити повірку квартирного приладу обліку гарячої води, встановленого в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , здійснити перерахунок використаної гарячої води та плати за її користування з 2018 року по січень 2021 року, скасувати заборгованість за послугу гарячого водопостачання в розмірі 22302,76 грн.
Судом встановлено, що 28.04.2015 році в квартирі відповідачів встановлено і позивачем прийнято на абонентський облік квартирний прилад обліку води, що підтверджується актом уведення в експлуатацію приладу обліку гарячої води від 28.04.2015. Дата наступного строку держповірки - 26.08.2018.
Відповідно до діючого законодавства відповідальність за утримання приладу обліку та його експлуатацію несуть відповідачі. Повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів.
Періодична повірка лічильника води в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 після 26.08.2018 здійснена не була.
Судом апеляційної інстанції зазначено наступне.
Відповідно до пункту 15 Правил № 630 засоби обліку води і теплової енергії встановлені у квартирі та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.
Пунктом 20 Правил № 630 передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до пункту 21 Правил № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води та теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Тому з 01 лютого 2019 року Концерн МТМ правомірно здійснив нарахування за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення згідно з встановлених норм та тарифів за кількістю зареєстрованих осіб, без врахування показів лічильника.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 травня 2021 року у справі № 215/6483/19.
Представнику відповідача в судовому засіданні роз'яснено представником позивача можливість здійснення повірки приладу обліку гарячої води, однак представником відповідача спочатку зазначено про відсутність у відповідача спеціальних знань для самостійного здійснення повірки, а на пропозицію проведення повірки в будь-якій сертифікованій організації, представник відповідача наполягає на проведенні огляду показань представниками позивача без здійснення повірки, що свідчить про небажання відповідача проводити державну повірку приладу обліку гарячої води.
Крім того, позивачем надана відповідь від 15.11.2021 на адвокатський запит, в якій зазначено, що показання не повірених лічильників вважаються недійсними та розрахунки з такими споживачам здійснюються як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Абонентам, у яких термін повірки лічильників води прострочений, нарахування за послугу з гарячої води здійснюється у відповідності до норм споживання та кількості осіб, що проживають у квартирі. Позивачем рекомендовано терміново провести державну повірку квартирного приладу обліку та надати до Концерну МТМ копію документів про проведення повірки, згідно яких представник позивач вийде за адресою споживача на опломбування лічильника гарячої води.
Представником відповідача не надано доказів того, що прилад обліку, що встановлений за адресою: АДРЕСА_1 і по якому з 2018 року державна повірка не проводилась є справним і відповідає вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.
Подані представником відповідача докази про наявність у відповідача водонагрівача, не свідчить про не споживання відповідачами послуг з гарячого водопостачання.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 та наявності у відповідачів заборгованості, і вказані обставини відповідачами не спростовані, а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо застосування строків позовної давності, зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З огляду на те, що між Концерном «Міські теплові мережі» та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
За жовтень 2017 року відповідач повинен здійснити оплату до 20.11.2017, отже з 21.11.2017 розпочався перебіг позовної давності за вказаним місячним платежем, який закінчився 21.11.2020.
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12:
12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діє по теперішній час, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину.
З огляду на те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання спливає в листопаді 2020 року, проте в силу п.12 Прикінцевих та перехідні положення Цивільного кодексу України з березня 2020 року позовна давність продовжується на строк дії карантину, тобто дії по теперішній час, а тому заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності слід залишити без задоволення.
Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК, покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.509,526,610-611 ЦК України, ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265, 279 ЦПК , ст. 1,7,8,19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", суд
ухвалив:
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в період з 01.10.2017 по 28.02.2021 в сумі 52289 (п'ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять) гривень 87 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі по 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 50 копійок з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29.11.2021.
Повний текст рішення складений 01.12.2021.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 Установа банку: Філія-Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458 Свідоцтво платника ПДВ: № 11030127 ІПН: 321214508249).
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , 1979 р.н., адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя: Р.С.Солодовніков