29.11.2021
Справа № 337/3642/20
Провадження № 2/331/2185/2021
29 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
при секретарі судового засідання Чуйко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
за участі представника позивача Лойко А.О. ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
встановив:
Позивач 03 вересня 2020 року звернувся до Хортицького районного суду м.Запоріжжя із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 14595,34 грн. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачу надавались комунальні послуги, однак він не виконав належним чином свої зобов'язання по їх оплаті, в зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2021 справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2021 прийнято до розгляду вищезазначену справу, визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2021 за клопотанням відповідача визначено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Відповідачем 04.08.2021 наданий відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим з підстав, що договором про постачання теплової енергії передбачено лише один спосіб - розрахунковий, однак нарахування за теплову енергію в опалювальному сезоні 2018-2019 з жовтня місяця проводилися згідно показів приладу комерційного обліку та протоколу загальних зборів власників приміщень будинку по АДРЕСА_1 , що вважає незаконним. Відповідач вказує на відсутність жодних документів на підтвердження встановлення на будинку по АДРЕСА_1 приладу комерційного обліку, а також повідомив, що показання будинкових засобів обліку отримані представником виконавця без присутності постачальника та представника споживачів. Звернуто увагу, що будинок по АДРЕСА_1 не є багатоквартирним будинком, об'єднання співвласників за даною адресою не створено, а тому положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на нього не поширюються. Протокол зборів не містить відомостей про осіб, що його підписали та про їх повноваження, і такої організації, як « Гуртожиток » взагалі не існує.
Концерном МТМ 11.08.2021 надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що умовами Договору, укладеного між сторонами, передбачено два способи обліку теплової енергії - за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (п.5.1.). Відповідно до вимог чинного законодавства, змінився лише спосіб розподілення теплової енергії, який в договорі не прописаний. Впродовж опалювального періоду 2018 - 2019 р.р. жодних звернень чи заперечень з приводу нарахувань за теплову енергію від відповідача не надходило; посилання відповідача на те, що акти є не узгодженими є таким, що не відповідає дійсності, суперечить нормам чинного законодавства та умовам укладеного договору. Відповідно до акту прийняття в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 25.01.2008 р. на будинку АДРЕСА_1 встановлено прилад обліку теплової енергії. На виконання приписів Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» представником теплопостачальної організації щомісяця проводились зняття показань приладу обліку для проведення щомісячних нарахувань і нарахування за теплову енергію починаючи з жовтня 2018 р. проводились згідно показів будинкового вузла обліку пропорційно площі квартир та нежитлових приміщень. Від власників не надходило інформації стосовно визначення конкретного представника, що буде присутній при знятті показань з приладу обліку. А також зазначив, що відповідач особисто приймав участь у зборах співвласників будинку та підписав вказаний протокол про що свідчить його підпис.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. Просила суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за відпущену відповідачу теплову енергію за договором постачання теплової енергії в гарячій воді № 442 від 01.01.2005 в сумі 12438,38 гривень та санкції за порушення грошового зобов'язання. Заперечення представника відповідача вважає необґрунтованими.
Представник відповідача - ОСОБА_3 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив виключити розрахунок за лютий 2019 року, оскільки відповідач його не підписував, а також наголосив про засвідчення документів Концерну МТМ невідомою особою. Посилається на те, що позивач невірно визначив обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період за показниками будинкового приладу обліку, а не розрахунковим шляхом за договірними навантаженнями, як це передбачено умовами п.5.1 договору. Зміни до договору в цій частині сторонами не вносились. Вказує, що відповідач оплатив за спірний період суму 9085,48 грн., яка, на думку відповідача, може бути достатньою для оплати вартості спожитої теплової енергії у разі визначення обсягу споживання теплової енергії згідно з умовами договору, а тому просить у позові відмовити повністю.
З'ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, а також вивчивши подані відповідачами відзиви, заперечення, подану представниками позивача пояснення, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Позивач Концерн «Міські теплові мережі» зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, в тому числі, надається населенню для побутових потреб.
Відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 літ. А-4, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно і є споживачем послуг, що надаються позивачем.
01.01.2005 між Концерном «Міські теплові мережі» в особі директора Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (Енергопостачальна організація, позивач у справі) та ОСОБА_1 (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 442 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), відповідно до п. 1.2 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах споживачу, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.
Термін дії договору встановлено в п. 10.1 договору з 01.01.2005 до 31.12.2010, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання, а пунктом 10.2 договору передбачено, що договір зупиняє свою дію у випадках: прийняття рішення Господарським судом; ліквідації сторін.
Доказів припинення або зупинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.
Враховуючи викладене,між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії і гарячої води, які регулюються Цивільним Кодексом України (далі ЦК), Законами України «Про теплопостачання», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (далі Правила №630), Правилами користування тепловою енергією від 3 жовтня 2007 р. № 1198 (далі Правила №1198) і договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 року (далі Договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст.610,611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Як підтверджується матеріалами справи, у спірному періоді (з січня 2019 року по квітень 2019 року) в приміщенні по АДРЕСА_1 , яке є об'єктом теплопостачання за договором постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 № 442, укладеним між сторонами, подавалась теплова енергія.
Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пункт 6.3 Договору встановлює, що Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладу. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.
Відповідач, в порушення умов п. 6.3 Договору, направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату теплової енергії за спірний період не підписав і не повернув позивачу. Зауважень до актів з приводу порядку надання комунальних послуг, якісних і кількісних показників, зокрема з приводу обліку споживання теплової енергії, відповідач не надав.
Згідно із п. 3.2.2 Договору споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п.6.5. споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За період з січня 2019 року по квітень 2019 року Концерн «МТМ» відпустив відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 теплову енергію на загальну суму 21523,86 грн., що підтверджується актами та розрахунками:
від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 11971,34 грн;
від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 4769,51 грн;
від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 4343,68 грн;
від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 439,33 грн.
Однак, відповідач оплату за поставлену теплову енергію у повному обсязі не здійснив, а лише сплатив частково заборгованість в сумі 9085,48 грн.
В порушення умов п.п. 3.2.2, 6.5 Договору відповідач оплатив отриману теплову енергію частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за теплову енергію в сумі 12438,38 грн за період з січня 2019 року по квітень 2019 року, що підтверджується розрахунком (а.с.5).
В матеріалах справи містяться докази в підтвердження наявності у відповідача перед позивачем простроченої суми основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 № 442 в сумі 12438,38 грн., зокрема: розрахунок заборгованості, претензія щодо погашення заборгованості за теплову енергію, реєстри відправки претензій, актів, рахунків, рахунки і акти приймання - передачі теплової енергії.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо способу визначення позивачем обсягу спожитої відповідачем теплової енергії, виходячи з наступного.
У п. 1.1 Договору сторони погодили, що при виконанні цього договору сторони керуються «Правилами користування теплової енергії», «Правилами обліку, відпускання і споживання теплової енергії», «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» і діючим законодавством України.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який діяв протягом надання відповідачу послуги з постачання теплової енергії і втратив чинність 01 травня 2019 року, визначено поняття термінів:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору
засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;
кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
З огляду на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, облік споживання теплової енергії безпосередньо пов'язаний із кількісним показником житлово-комунальної послуги, який має відповідати в силу ст.16 Закону як вимогам договору так і вимогам законодавства.
Відповідно до Правил №630, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, кількісний показник послуг - одиниця виміру для обчислення кількісних показників отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до законодавства (пункт 2).
Відповідно до п.8 Правил №630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно із п.12 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.
Відповідно до п. 20 Правил №630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до пунктів 17-20 Правил користування тепловою енергією від 3 жовтня 2007 р. № 1198 для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку. Прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.
У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно із п.23 Правил №1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Як встановлено судом, на будинку АДРЕСА_1 встановлено прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом прийняття в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 25.01.2008.
Зазначений комерційний прилад обліку періодично проходив повірку, що підтверджено Актами приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 17.10.2011, від 15.10.2015, від 13.11.2019, паспортами виміру параметрів і характеристик, витягом з протоколу повірки, Актом на зняття приладу обліку на держповірку від 07.11.2019.
Відповідно до п.5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або розрахунковим способом (зазначити потрібне): опалення - розрахунковим способом.
Згідно із п.5.5 Договору показники приладів обліку за звітний період є підставою для розрахунків споживача з Енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію.
У п.6.4. Договору також зазначено, що розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку.
Аналіз укладеного між сторонами договору і діючого законодавства на період надання комунальної послуги вказує на можливість застосування двох способів визначення обсягу спожитої теплової енергії - за приладами обліку та розрахунковим способом. При цьому розрахунковий спосіб застосовується як виняток, у разі відсутності приладу обліку або неможливості застосування його показів.
Як вже зазначалась облік споживання теплової енергії безпосередньо пов'язаний із кількісним показником житлово-комунальної послуги, який в силу ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, має відповідати як вимогам договору так і вимогам законодавства.
Посилання відповідача на Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який введено в дію з 01.05.2019 року, про надання житлово - комунальних послуг виключно на договірних засадах, суд не приймає, отже зазначений закон не регулює спірні правовідносини, які виникли з січня 2019 по квітень 2019 року.
Про новий підхід врегулювання відносин виключно на договірних засадах на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який введено в дію з 01.05.2019 року також вказує у своїх роз'ясненнях Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (а.с.97-99).
Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02.08.2017, встановлено поняття наступних термінів: вузол комерційного обліку - це вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом. Вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Комерційний облік комунальних послуг (далі - комерційний облік) - визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку, на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги.
Розподільний облік комунальних послуг (далі - розподільний облік) - визначення за допомогою вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) та/або за встановленими правилами (методиками) у передбачених цим Законом випадках кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузла комерційного обліку між споживачами в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Таким чином, при обліку споживання теплової енергії за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01,01.2005 року повинні враховуватись вимоги діючого законодавства на момент надання комунальної послуги, зокрема Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», на підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , яке оформлено протоколом від 04.10.2018, співвласники будинку звернулись до позивача зі зверненням, яке зареєстровано позивачем 01.02.2019 за вх. №260, про здійснення розподілу теплової енергії згідно показань будинкового приладу обліку теплової енергії пропорційно площі житлового та нежитлового приміщення.
З огляду на це, визначення позивачем обсягів спожитої відповідачем теплової енергії у спірному періоді з січня 2019 року по квітень 2019 року було здійснено за показами будинкового приладу обліку, що відповідає умові п. 6.4 Договору і вимогам діючого законодавства.
Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Концерну «МТМ» не надав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами, нарахованими Позивачем до оплати у відповідні періоди.
Доводи представника відповідача про порушення порядку прийняття рішення співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також про те, що Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не поширюється на вказаний будинок, оскільки останній не має квартир, а лише нежитлові приміщення, а також те, що рішення власників надійшло вже після затвердження методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, а тому не може враховуватись, суд не приймає.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, відповідно до положень статті 10 цього Закону, співвласники можуть прийняти при дотриманні двох умов: по-перше, рішення повинно бути прийняте до затвердження методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, по-друге рішення приймається співвласниками багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів.
Таким чином, рішення про визначення свого порядку розподілу обсягів теплової енергії можуть прийняти не тільки власники багатоквартирного будинку, а також співвласники іншої будівлі, зокрема нежитлового будинку.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, чинна з 25.01.2019.
З огляду на дату затвердження методики, рішення співвласників від 04.10.2018 прийнято до затвердження зазначеної методики, і та обставина, що зазначене рішення надійшло до позивача 01.02.2019 із запізненням, не є підставою вважати його не чинним.
Щодо невідповідності прийнятого співвласниками будинку рішення про визначення порядку розподілу між споживачами житлових та нежитлових приміщень обсягів теплоспоживання на підставі показів будинкового вузла комерційного обліку положенням Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», слід зазначити наступне, що Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не визначає вимоги до оформлення рішення, яке є підставою для визначення свого порядку розподілу між споживачами житлових та нежитлових приміщень обсягів теплоспоживання.
Співвласники будинку за адресою: АДРЕСА_1 рішення про визначення свого порядку розподілу між споживачами житлових та нежитлових приміщень обсягів теплоспоживання на підставі показів будинкового вузла комерційного обліку оформили Протоколом №01 зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 від 04.10.2018, а також письмовим Зверненням, які погоджені із співвласниками будинку, зокрема з позивачем ОСОБА_1 .
На переконання суду, позивач не мав підстав не враховувати рішення співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 04.10.2018 щодо визначення порядку розподілу обсягів теплоспоживання на підставі показів будинкового вузла комерційного обліку - пропорційно площі житлового та нежитлового приміщення, що відповідає положенням діючого законодавства.
Зазначене рішення співвласників в судовому порядку не оскаржувалось, отже є чинним, а тому на законних підставах враховане позивачем.
Доводи представника позивача про відсутність належних доказів, які підтверджують облік спожитої теплової енергії суд не приймає.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до актів про зняття показань за січень - квітень 2019 року представником позивача зняті показання теплової енергії у будинку за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням об'єму теплоносія, об'ємної витрати теплоносія, його температури, теплової потужності, про що складені відповідні акти.
Зазначені акти не містять підпису споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку).
Як встановлено судом в будинку відсутнє об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та управитель багатоквартирного будинку. Також співвласники не визначили особу відповідальну за зняття показань приладку обліку. Крім того, відповідно до зазначеної норми закону (ст.11) зняття показань відбувається в присутності представника будинку здійснюється якщо інше не передбачено договором.
Договором, укладеним між сторонами, встановлений обов'язок позивача знімати показання (п.4.1.2). Участь при цьому споживача або його представника договором не врегульована.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» власник ( співвласники) будівлі або його (їх) представник мають право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для перевірки схоронності та зняття показань.
Таким чином, будь-який власник має доступ до приладу обліку теплової енергії для перевірки його показань. Відповідачем заперечень щодо показників в період споживання послуги з постачання теплової енергії не заявлено і не надано доказів щодо інших показників наданих комунальних послуг. Крім того, як встановлено судом, відповідач, направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату теплової енергії із зазначенням обсягів наданих послуг за спірний період, не підписав і не повернув позивачу, що свідчить про порушення умов договору (п. 6.3) і свідоме ігнорування відповідачем своїх обов'язків за договором.
Надані докази вказують, що відповідач здійснив споживання теплової енергії у наданих позивачем обсягах і провів часткову оплату за надані послуги.
При цьому суд виходить з того, що приміщення відповідача підключено до мережі централізованого опалення і постачання гарячої води, безперервну роботу і обслуговування якої забезпечує позивач. Ці послуги у зазначений період надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач до позивача не звертався. Факт отримання вказаних послуг не спростований, докази того, що у нежитловому приміщенні відсутнє (відключене у встановленому порядку) централізоване опалення відсутні, за спожиті послуги відповідно до договору позивачем нараховувалась помісячна плата відповідно до порядку розподілу між споживачами житлових та нежитлових приміщень обсягів теплоспоживання на підставі показів будинкового вузла комерційного обліку - пропорційно площі нежитлового приміщення в будинку, що для відповідача ОСОБА_1 встановлено на рівні 8% від загальної площі будинку, однак відповідач оплату за спожиті послуги в повному обсязі не здійснив, чим порушив вимоги договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання послуг та наявності заборгованості, і вказані обставини відповідачем не спростовані.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення грошової зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 149,14 гривень, пеня у сумі 1751,80 гривень, інфляційні втрати в сумі 256,02 гривень, що підтверджуються розрахунками.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 149,14 гривень, пені у сумі 1751,80 гривень, а тому позов підлягає задоволенні лише в межах заявлених позовних вимог відповідно до принципу диспозитивності.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 2102,00 гривень.
Керуючись ст..ст.1,7-9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст.317,322,509,526,610-611 ЦК, ст. 3,4,11-13,263,265,279 ЦПК, суд
ухвалив:
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за договором в період з 01.01.2019 по 30.04.2019 в сумі 12438,38 гривень, 3% річних у сумі 149,14 гривень, пеню у сумі 1751,80 гривень, а всього 14339 (чотирнадцять тисяч триста тридцять дев'ять) гривень 32 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 Установа банку: Філія-Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458 Свідоцтво платника ПДВ: № 11030127 ІПН: 321214508249).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29.11.2021.
Повний текст рішення складений 01.12.2021.
Суддя: Р.С.Солодовніков