Справа № 316/2368/21; Провадження № 2-а/316/25/21
01 грудня 2021 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області у складі
головуючого судді Куценка М.О.,
за участю секретаря судового засідання Нестерової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №1 УПП в Запорізькій області ДПП НП України лейтенанта поліції Потапова Євгена Віталійовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області 06.09.2021 року з адміністративним позовом до інспектора роти №1 батальйону №1 УПП в Запорізькій області ДПП НП України лейтенанта поліції Потапова Євгена Віталійовича, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №4708943 від 31.08.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначив, що 31.08.2021 року лейтенант поліції Потапов Є.В. склав відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №4708943 у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн. У постанові зазначено, що 31.08.2021 року в 12:24 год. в с.Кам'янське, траса М18, 327 км, керуючи ТЗ «LANOS», н.з. НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті у 50 км/год. на 26 км/год. та рухався зі швидкістю 76 км/год., чим порушив 12.4 ПДР, вимірювання здійснювалось спеціальним лазерним вимірювачем швидкості ТЗ LTI TruCam TC 008457, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач вважає, що дії інспектора Потапова Є.В. є незаконними.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 07.09.2021 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.13).
Позивач у судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Дьяченко В.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, надав письмову заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с.31-32).
Відповідач у судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 18-30).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Встановлено, що відносно позивача, інспектором роти №1 батальйону №1 УПП в Запорізькій області ДПП НП України лейтенантом поліції Потаповим Євгеном Віталійовичем винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4708943, в якій зазначено, що 31.08.2021 року в 12:24:19 год. в с.Кам'янське, траса М18, 327 км, керуючи транспортним засобом «LANOS», номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті у 50 км/год. на 26 км/год. та рухався зі швидкістю 76 км/год. Вимірювання здійснювалось спеціальним лазерним вимірювачем швидкості ТЗ LTI TruCam TC 008457. Чим порушив 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.11).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п.1.3 розділу 1 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (із змінами та доповненнями) (далі - Правил дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 розділ 1).
Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність заперевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Пунктом 12.4 Правил Дорожнього Руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, у взаємозв'язку з вчиненим позивачем адміністративним правопорушенням та диспозицією вказаної норми вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення ним ПДР, а саме перевищення встановленого обмеження швидкості в населеному пункті у 50 км/год, адміністративна відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідач заперечує адміністративний позов, а отже відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, повинен довести наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у діях особи яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто позивача по справі.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото - або відеозапис.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначає, що порушення позивачем Правил дорожнього руху було виявлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruСАМ II LTI 20/20, швидкість становила 76 км/год., що на 26 км/год. перевищує встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті (а.с.18-20).
Відповідачем разом з відзивом на позов, надано суду різні копії сертифікату вимірювача, а саме: надано копію сертифікату відповідності вимірювача швидкості транспортних засобів лазерний типу - LTI 20/20 TruСАМ II, а копію експертного висновку лазерного вимірюючи швидкості транспортних засобів та копію сертифікату перевірки надано вже типу - LTI 20-20 TruСАМ II.
Крім того, відповідач заперечуючи проти доводів викладених у позові, як доказ, надав суду диск з відеозаписом подій, що відбувалися під час притягнення до відповідальності позивача, що на думку відповідача підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення (а.с. 39).
З аналізу наданого відповідачем до суду відеозапису не можливо встановити факт, що в момент фіксування швидкості руху транспортний засіб перебував в межах населеного пункту, крім того деякі відеозаписи взагалі не мають відношення до обставин, викладених в оскаржуваній постанові.
З доданих до відзиву відеозапису та роздруківки також не вбачається, що вимірювання швидкості проводилось приладом «ТЗ LTI TruСАМ ТС 008457», який зазначено у спірній Постанові.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, зазначення доказів які б доводили порушення позивачем ч.1 ст.122 КУпАП, ні вказана Постанова, ні матеріали справи не містять, а позивачем така обставина заперечується.
Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
В графі «до постанови додаються» не зазначено будь-яких доказів на підтвердження порушення водіємПДР України.
Доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідачем до суду не надано.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі \ злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 р.).
В рекомендації №R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 р. (принцип 7) рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади.
Відповідно до правових позицій викладених Верховним Судом в постановах від 15.11.2018 р. у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 р. у справі №295/3099/17, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача - підлягає закриттю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 9, 72, 73, 77, 90, 241-246, 250, 251, 262, 263, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №1 УПП в Запорізькій області ДПП НП України лейтенанта поліції Потапова Євгена Віталійовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4708943 від 31.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М. О. Куценко