Номер провадження 11-сс/821/545/21 Справа № 694/1714/21Головуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 309 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
30 листопада 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
22 вересня 2021 року ОСОБА_6 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області зі скаргою, в якій просив зобов'язати уповноважених осіб Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області у порядку статті 214 КПК України внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 14 вересня 2021 року, а саме за фактом розслідувань за фактом службової недбалості діяння головуючого судді Ватутінського міського суду Черкаської області ОСОБА_7 09 березня 2021 року під час дослідження письмових доказів за нововиявленими обставинами та ігнорування ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2019 року у справі № 694/452/18, провадження № 6/694/23/19, про виправлення описки у судовому рішенні та виконавчому документі, які вступили в законну силу від 05 квітня 2019 року, що призвело до винесення незаконної ухвали в цивільній справі № 694/452/18, провадження № 8/694/1/21.
В обґрунтування скарги вказував, що 14 вересня 2021 року він подав до Звенигородської окружної прокуратури заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, в якій зазначав, що 09 березня 2021 року головуючим суддею Ватутінського міського суду Черкаської області було винесено незаконну ухвалу у справі № 694/452/18, провадження № 8/694/1/21, та умисно допущено службову недбалість, що призвело до порушення прав людини і основоположних свобод, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питанні моралі, чесності, непідкупності, тобто, в ухвалі не зазначено про існування ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2019 року справа № 694/452/18, провадження № 6/694/23/19, про виправлення описки у судовому рішенні та виконавчому документі, які вступили в законну силу 05 квітня 2019 року, а тому працівники виконавчої служби примусово стягли з відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 по 752 грн згідно з ухвалою судді Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 березня 2021 року у справі № 694/452/18, провадження № 8/694/1/21.
ОСОБА_6 вважає, що такі діяння головуючого судді Ватутінського міського суду Черкаської області ОСОБА_7 , зловживаючи цивільною справою за нововиявленими обставинами, який 09 березня 2021 року під час дослідження письмових доказів та винесення незаконно ухвали в цивільній справі № 694/452/18, провадження № 8/694/1/21, мають склад злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність за статтею 364-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено.
Ухвала слідчого судді обґрунтована тим, що питання законності ухвали Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 березня 2021 року в цивільній справі № 694/452/18, постановленої суддею цього суду ОСОБА_7 , має вирішуватися в порядку цивільного судочинства судом апеляційної інстанції, а не шляхом здійснення кримінального провадження.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2021 року та постановити нову ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_6 , а саме: зобов'язати уповноважених осіб Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області у порядку статті 214 КПК України внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 14 вересня 2021 року, а саме за фактом службової недбалості діяння головуючого судді Ватутінського міського суду Черкаської області ОСОБА_7 09 березня 2021 року під час дослідження письмових доказів за нововиявленими обставинами та скерувати до ДБР, яке розташоване в м. Києві.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з винесенням нової ухвали, у зв'язку з тим, що слідчий суддя проігнорувала його клопотання про дослідження письмових доказів, яке було зазначено у скарзі та датоване 22 вересня 2021 року.
Також вважає, що у винесеній ухвалі має місце неоднакове застосування кримінальної процесуальної норми, яка міститься у пунктах 1, 2, 17 ч. 1 статті 7, ч. 1 ст. 303, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, а тому слідчий суддя прийняв рішення всупереч наданим йому повноваженням, яке взагалі не передбачено кримінальним процесуальним законом.
Порядок розгляду апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді визначено статтею 422 КПК України, згідно з якою отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
На виконання вимог вказаної норми закону апеляційним судом було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, скаржника ОСОБА_6 та Звенигородську окружну прокуратуру, які в судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги без їх участі.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Згідно із матеріалами справи оскаржувана ухвала постановлена 15 листопада 2021 року, а апеляційну скаргу подано 19 листопада 2021 року. Отже скаржником не пропущено 5-тиденний строк на оскарження ухвали слідчого судді.
Так, положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до ЄРДР.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
На підставі п. 2 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
На забезпеченні відповідних гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України, який, зокрема у рішенні по справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 57 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень, сутність окремих судових рішень контролюється насамперед шляхом процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та шляхом звернення до Європейського суду з прав людини.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може бути безумовною підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності та кваліфікуватись як кримінальне правопорушення.
Згідно із матеріалами справи, ОСОБА_6 17 вересня 2021 року (а не 14 вересня 2021 року, як вказано у скарзі ОСОБА_6 ) подав до Звенигородської окружної прокуратури заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення суддею Ватутінського міського суду Черкаської області ОСОБА_7 , та вказував, що дії судді мають склад кримінального правопорушення, кримінальна відповідальність за яке передбачена статтею 364-1 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР ОСОБА_6 вказував на недбалість діянь головуючого судді Ватутінського міського суду Черкаської області ОСОБА_7 09 березня 2021 року під час дослідження письмових доказів за нововиявленими обставинами (та ігнорування ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2019 року у справі № 694/452/18, провадження № 6/694/23/19 про виправлення описки у судовому рішенні та виконавчому документі, які вступили в законну силу 05 квітня 2019 року), що призвело до винесення незаконної ухвали в цивільній справі № 694/452/18, провадження № 8/694/1/21.
Статтею 364-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Враховуючи наведене, ОСОБА_6 у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення суддею Ватутінського міського суду Черкаської області ОСОБА_7 не навів наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364-1 КК України, та конкретних дій судді, які могли би свідчити про його вчинення, а лише виклав обставини, які стосуються прийнятих судових рішень у конкретних справах, з якими заявник не погоджується та вважає їх незаконними.
Отже слідчий суддя в ухвалі від 15 листопада 2021 року дійшов вірного висновку, що заява ОСОБА_6 від 17 вересня 2021 року не містить конкретних обставин щодо вчинення суддею Ватутінського міського суду Черкаської області ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364-1 КК України, а зводиться лише до незгоди із судовим рішенням, що повинно вирішуватись шляхом апеляційного оскарження рішення суду, а не здійснення кримінального провадження. Наведене дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що слідчий суддя проігнорувала клопотання ОСОБА_6 про дослідження письмових доказів, яке було вказане у скарзі та датоване 22 вересня 2021 року, не ґрунтуються на чинних нормах кримінального процесуального законодавства. Вказані твердження спростовуються журналом судового засідання від 15 листопада 2021 року, згідно з яким слідчим суддею було досліджено письмові матеріали справи, які складаються, в тому числі, і з документів, доданих ОСОБА_6 до скарги.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчим суддею постановлено ухвалу, яка взагалі не передбачена кримінальним процесуальним законом, спростовуються положеннями п. 1 ч. 1 ст. 303, статтею 307 КПК України, якими передбачено можливість оскарження до слідчого судді бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, та постановлення за результатами розгляду скарги ухвали про відмову у задоволенні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить: постановити нову ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_6 , а саме: зобов'язати уповноважених осіб Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області у порядку статті 214 КПК України внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 14 вересня 2021 року, а саме за фактом службової недбалості діяння головуючого судді Ватутінського міського суду Черкаської області ОСОБА_7 09 березня 2021 року під час дослідження письмових доказів за нововиявленими обставинами та скерувати до ДБР, яке розташоване в м. Києві.
При цьому вимоги про скерування до ДБР, яке розташоване в м. Києві, не були предметом розгляду слідчого судді, тому відповідно до статті 404 КПК України не можуть бути розглянуті апеляційним судом.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею постановлено обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 , а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків слідчого судді.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Щодо клопотання ОСОБА_6 у апеляційні скарзі про дослідження копії скарги до Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2021 року, колегія суддів вказує, що вона була предметом розгляду апеляційного суду, тому відповідно досліджувалась апеляційним судом.
Клопотання ОСОБА_6 про зазначення в ухвалі Черкаського апеляційного суду, які саме скаржником надавались письмові докази до суду першої інстанції та до апеляційної скарги, колегія суддів вважає недоцільним, оскільки всі надані скаржником документи, містяться в матеріалах справи, з якою він може ознайомитись та зробити необхідні копії.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді