30 листопада 2021 року
м. Харків
справа № 642/6075/17
провадження № 22-ц/818/3980/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Харківська міська рада Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», про визнання права власності за набувальною давністю
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року у складі судді Бородіної О.В. ,-
01 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року у справі №642/6075/17 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував і не звернув уваги на наявність істотних обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволені заяви про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави для перегляду судового рішення.
Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом установлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про визнання права власності за набувальною давністю - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 травня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 року залишено без змін.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс'про визнання права власності на сарай з льохом за набувальною давністю - відмовлено.
Звертаючись до суду 01.02.2021 з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 року ОСОБА_1 мотивував свої вимоги тим, що наявні істотні для цієї справи обставин, які не були і не могли бути відомі під час розгляду справи, а саме, що він звертався до голови Харківської міської ради з заявою з проханням виділити йому земельну ділянку для обслуговування та експлуатації сараю з льохом № 105 у дворі будинку АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на який він просив визнати у даній цивільній справі. Ним було отримано відповідь 13.08.2020 року заступника Департаменту начальника відділу підготовки розпорядчих актів Артибаш Н.І. від 06.08.2020 року № К-4-25216/1-20.08-31, у якій було вказано перелік документів, які необхідно надати. Зазначає, що він не має можливості з об'єктивних причин надати всі документи, які передбачені п. 3.1. Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, затвердженим рішенням 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.06.2018 року № 1131/18 для збереження об'єкта. Так він не може надати копії матеріалів технічної інвентарізації об'єкту нерухомого майна (технічний паспорт). Як одну з нововиявлених обставин ОСОБА_1 посилається на відповідь директора КП «Харківське міське БТІ» від 31.12.2020 року № 13207/0410/20, у якій йому було відмовлено в проведенні технічної інвентарізації сараю з льохом № 105 у дворі будинку АДРЕСА_1 . Вважає, що саме зазначена відповідь є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тому наявна підстава для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Крім того, ОСОБА_1 зазначав про другу нововиявлену обставину, яка на його переконання спростовує твердження у рішенні суду, що він не є добросовісним набувачем нерухомого майна, а саме, що йому стало відомо про те, що його мати ОСОБА_4 в період 1999-2002 років дала хабаря співробітникам ЖЕК №5 за збереження права володіння і користування даним сараєм з льохом приховано від нього в своїх особистих інтересах та в інтересах його зведеного брата ОСОБА_3 . Вважає, що посилання у рішенні суду про «недобросовісність набувача» під собою приховує його співучасть у даванні хабаря, та дискредитує його за розкриття ним діяльності антидержавної агенції «Делла-Центр» в Національній юридичній академії України. Вважає це є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. ОСОБА_1 посилається на те, що вказане дає підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» судам роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у вказаній цивільній справі, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа №552/137/15-ц).
Обставини, на які посилається заявник, як на підставу перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, не є істотними обставинами і на висновки суду при ухваленні судового рішення вплинути не могли.
Доводи апеляційної скарги відтворюють заяву про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами та не спростовують висновку суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зхв'1язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року.