30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 520/13908/2020
адміністративне провадження № К/9901/40489/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року
у справі №520/13908/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України з приводу невиконання постанови Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №757/50562/16-ц;
- зобов'язати Державну казначейської служби України сплатити ОСОБА_1 кошти у розмірі 10000,00 гривень на підставі виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2020 року у справі № 757/50562/16-ц;
- стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 5000,00грн. моральної шкоди.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, позов залишено без задоволення.
Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною відмову Державної казначейської служби України, оформлену листом від 07.08.2020р. №5-06-06/13796.
Зобов'язав Державну казначейську службу України вчинити дії з приводу проведення платежу на виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2020р. у справі № 757/50562/16-ц без запровадження будь-яких додаткових обмежень та перепон чи умов, котрі не згадані у тексті постанови Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 757/50562/16-ц.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року та від 01 листопада 2021 року касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження та на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України відповідно.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі №520/13908/2020 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу невиконання постанови Верховного Суду, зобов'язання відповідача сплатити позивачу кошти на підставі виконавчого листа, та стягнення моральної шкоди.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний скаржником спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами спрощеного позовного провадження, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктом «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.
Так, скаржник зазначає, що зазначена справа має значний суспільний інтерес враховуючи, що на даний час у Казначействі перебуває 53 судові рішення про стягнення з держави шкоди, заподіяної терористичним актом.
Разом з тим, твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Також скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього. Однак, для кожної зі сторін справи, в якій він є учасником, справа має виняткове значення.
Разом з тим, скаржником не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків.
Також, скаржник зазначає, що Казначейство позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, при розгляді іншої справи. Однак, крім цитування вказаного твердження, скаржником жодним чином не обгрунтовано вказане посилання.
Отже, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах №804/3242/17, №466/3828/17, №688/4324/17, №818/1653/17, №803/1449/16, №757/50562/16-ц не є самостійною підставою касаційного оскарження, оскільки скаржником не доведена наявність виняткових обставин у справі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку з відпусткою судді Данилевич Н.А., розгляд цієї скарги відбувся після її виходу на роботу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі №520/13908/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур