01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 280/3788/20
адміністративне провадження № К/9901/41364/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
05 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 2 за №225 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноваження прокурора;
визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області № 734к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області з 06 травня 2020 року;
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні або на рівнозначній посаді в органах Запорізької обласної прокуратури з 06 травня 2020 року;
стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 06 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840.80 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 2 від 09 квітня 2020 року №225 про неуспішне проходження прокурором відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноваження прокурора.
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області № 734к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області з 06 травня 2020 року.
Поновлено позивача в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області з 07 травня 2020 року.
Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 травня 2020 року по 19 лютого 2021 року у сумі 298 340,54 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23 535,54 грн, та поновлення позивача на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі.
12 листопада 2021 року відповідач повторно засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставами касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19 вересня 2019 року.
Разом з тим, вказує, що Верховний Суд у постановах від 21 вересня 2021 року та від 24 вересня 2021 року у справах №№ 160/6204/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20 вважає, що факти передбачені у п.п. 1, 2, 3, 4 абзацу 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX є самостійною та безумовною підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови неправильно витлумачено, а відповідно і застосовано пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Підтвердженням цьому є позиція Верховного Суду, висловлена у вказаних постановах від 21 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року у справах №№160/6204/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 440/2682/20, 240/7852/20, 640/24727/19, 640/1218/20.
Верховний Суд звертає увагу, що касаційна скарга у справі № 280/3788/20 вже подавалась відповідачем до суду касаційної інстанції, проте Верховний Суд ухвалою від 29 жовтня 2021 року повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень. При цьому, Верховний Суд в ухвалі роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги Верховним Судом установлено, що її зміст є майже ідентичним змісту первісної скарги.
Верховний Суд зазначив, що указуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19 вересня 2019 року, скаржник сам наводить рішення Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України №113-IX. Тобто зміст касаційної скарги є суперечливим та взаємовиключним.
В той же час, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, відповідач не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та неврахування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для скаржника.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження, а не за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, пославшись у касаційній скарзі на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто скаржнику, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур