30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 320/6999/19
адміністративне провадження № К/9901/40874/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №320/6999/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерал ЦЕС» до Головного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
10.11.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №320/6999/19.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України від 02.03.2015 №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (абзац 4 пункту 4 частини 1 статті 3, частина 1 статті 8) щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі паливом, а саме не менш як два місяці з дня прийняття ліцензійних умов провадження нового виду господарської діяльності. Також скаржником зазначено про невірне застосування судами положень Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів».
Контролюючим органом наголошено на необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №160/10203/19, від 01.12.2020 у справі №580/1550/20, від 16.12.2020 у справі №520/13020/19 щодо відсутності вини суб'єкта господарювання при реалізації пального без належним чином оформленої ліцензії.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначаються норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
Верховний Суд зауважує, що скаржником вказано про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.12.2020 у справі №520/13020/19. Разом з тим, як встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій не вчинено посилань на вказану постанову.
Разом з тим, скаржник не наводить належного обґрунтування необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, натомість, висловлює свою незгоду із висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
У справах №100/10203/19 та №580/1550/20 суд встановив, що затримка в отриманні суб'єктами господарювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання ліценцій станом на дату набрання чинності Законом №2628-VIII.
Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивачів за обставин, що склалися, Верховний Суд дійшов висновку, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивачів до організаційного забезпечення отримання ліцензій могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Дослідивши наведені скаржником обґрунтування необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.11.2020 у справі №160/10203/19, від 01.12.2020 у справі №580/1550/20 та застосованих судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає їх недостатніми для відступу від такого висновку, оскільки обґрунтованих доводів на спростування позиції Верховного Суду скаржником не наведено.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, формально зазначено про порушення судами апеляційної інстанції норм процесуального права.
Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами статей 77, 242 КАС України не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним викладенням заявлених підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №320/6999/19 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва