про відмову у відкритті касаційного провадження
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 352/3136/13-а
адміністративне провадження № К/9901/36056/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Фермерського господарства "Нива" до Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання нечинними та скасування рішень,
Перший заступник прокурора Івано-Франківської області та Голова Фермерського господарства "Нива" звернулися до суду з позовом, в якому просили, зокрема, визнати нечинними та скасувати рішення від 26 травня 2005 року "Про виділення земельних ділянок" та рішення від 20 липня 2007 року "Про розгляд протесту прокурора № 651 від 12 червня 2007 року на рішення сесії Угринівської сільської ради Тисменицького району "Про виділення земельних ділянок від 26 травня 2005 року".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами в оскаржуваних рішеннях норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, провадження у справі закрити.
Скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якій він просить його поновити. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що 24 червня 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 і залишив в силі постанову Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2021 року. Повне судове рішення складено 05 липня 2021 року. Копії постанови скаржнику не надіслано. На згадані вище судові рішення ОСОБА_1 подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року суддя Тацій Л.В. ухвалила повернути касаційну скаргу скаржнику, роз'яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду. Копію ухвали він отримав 11 серпня 2021 року.
15 серпня 2021 року ОСОБА_1 подана повторна касаційна скарга, яка ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2021 року була повернута. Вказує, що ним усунуто недоліки касаційної скарги, а тому просить поновити строк на касаційне оскарження.
Втретє ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду 28 вересня 2021 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, викладені в заяві ОСОБА_1 . Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків шляхом подання нової заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів на їх підтвердження; зазначення підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також обґрунтування, яким чином оскаржувані судові рішення стосуються (впливають) на його права та обов'язки.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник вказує ті ж самі підстави, які були ним зазначені в первинній заяві про поновлення строку на касаційне оскарження та були визнані неповажними. Скаржник вважає, що недоліки касаційної скарги було усунуто, а тому строк на касаційне оскарження має бути поновлено.
Надаючи оцінку зазначеним підставам пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Оцінка Судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема, на нормах статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
Аргументи, якими скаржник обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному оформленні касаційної скарги. Однак, ці обставини не можуть бути розцінені як об'єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави; «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, оскільки концепція «поважних причин» не є чіткою, Суд повинен вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання заявником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що право особи повторно звернутися з касаційною скаргою після її повернення, що визначено нормами КАС України, не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленому законом.
Сама по собі та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до касаційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Інших вмотивованих підстав пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень скаржником не наведено.
Таким чином, наведені скаржником підстави поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, а тому в задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року слід відмовити.
Окрім того, ознайомившись із касаційною скаргою, колегія суддів доходить висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги та не зазначено підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Зважаючи на викладене вище, оскільки Судом визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, викладені в заяві ОСОБА_1 , у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року відмовити.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Фермерського господарства "Нива" до Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання нечинними та скасування рішень.
3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний