Справа № 629/3859/21
Провадження № 2/629/1199/21
26.11.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., розглянувши цивільну справу за позовною заявою №629/3859/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про захист прав споживача, визнання Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості №б/н від 23.09.2020 року недійсним, -
встановив:
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про захист прав споживача, визнання Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості №б/н від 23.09.2020 року недійсним.
Ухвалою суду провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
26.08.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження. Представник в обґрунтування клопотання посилалася на те, що позивач просить визнати недійсним акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості, однак не надає копію такого акту. Також представник зазначила про те, що акту від 23.09.2020 року не існує. Представник вказувала і на те, що в акті про порушення позивач жодних зауважень не зазначив, що свідчить про те, що Позивач погоджується з ним. ОСОБА_1 просить визнати акт розрахунку недійсним, однак даний спосіб захисту не веде до відновлення нібито порушеного права. Представник вказала, що статтею 16 Цивільного кодексу України визначено загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, тобто особа може скористатися не будь-яким способом захисту свого права, а тільки конкретним визначеним спеціальним законом. Також представник відповідача зазначила, що складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання правил користування електричною енергією, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту права. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (з наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акту. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутні права, що підлягають судовому захисту. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просила закрити провадження у справі на підставі статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити клопотання, у зв'язку з відсутністю спору, посилалась на вказане в клопотанні.
В судовому засідання представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі, посилаючись на судову правктику та вказував на те, що в постанові від 17.04.2019 року у справі №311/2314/16 вказав наступне, що разом з тим, з урахуванням закріпленого на рівні
спеціальних нормативно-правових актів права споживача оскаржити у судовому порядку об'єм та/або вартість донарахованого природного газу у разі незгоди з їх розміром, визначеним оператором газорозподільної системи за наслідками задоволення акту про порушення, Верховий Суд, не відступаючи від вищенаведених правових висновків Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що відмова позивачу у доступі у правосуддя призведе до невизначеності у спірних правовідносинах щодо порядку оспорення споживачем розміру нарахованих ПАТ «Запоріжгаз» матеріальних збитків, вважає помилковими висновки судів про те, що оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» щодо складення акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу, яким визначено розмір збитків, завданих газорозподільному підприємству внаслідок порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, не передбачено чинним законодавством.
В судовому засіданні заслухавши думку учасників розгляду справи, розглянувши клопотання про закриття провадження, суд висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;
6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;
7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.
Вище викладене відповідає викладеному у Постанові КГС ВС від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19.
Згідно викладеного у позові, позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, визнання Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості №б/н від 23.09.2020 року недійсним, посилаючись на те, що дії відповідача в частині нарахування та вимоги про сплату вартості необлікованого об'єму природного газу у розмірі 24 966, 69 грн за період з 10.12.2019 року по 09.06.2020 року є неправомірними.
Вказане вище свідчить про те, що ОСОБА_1 не згодна з актом- розрахунком, а саме з визначеною в ньому сумою, що підлягає сплаті, вказане свідчить про те, що позов позивача не стосується акту про порушення та в позові не оскаржується наявність або відсутність порушення, а тому твердження представника щодо відсутності зауважень в акті про порушення не стосується суті спору, як і те, що акт про порушення є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання правил користування електричною енергією, а тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту права.
Посилання представника відповідача відносно того, що акт-розрахунок від 23.09.2020 року не існує та його копію не надано позивачем не свідчить про відсутність спору та не є підставою для закриття провадження.
Враховуючи те, що суму, яка підлягає сплаті позивачем за виявлене порушення, було вирахувано саме в акті-розрахунку, та позивач вважає дії відповідача в частині нарахування та вимоги про сплату вартості необлікованого об'єму природного газу у розмірі 24 966, 69 грн за період з 10.12.2019 року по 09.06.2020 року є неправомірними, суд не вбачає підстав для взяття до уваги тверджень представника відповідача щодо відсутності спору.
Представником відповідача не надано належних та допустимих доказів відсутності спору між сторонами.
Так, з урахуванням наведеного вище, зважаючи на те, що відмова позивачу у доступі у правосуддя може призвести до невизначеності у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку, що спосіб захисту обраний позивачем відповідає суті спору.
Враховуючи те, що підстав для закриття провадження судом не встановлено, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання.
Тож враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що клопотання представника відповідача про закриття провадження не підлягає задоволенню.
На підставі ст.43, 255 ЦПК України, керуючись 258, 260 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про закриття провадження - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали було складено 30.11.2021 року.
Суддя Т.О.Каращук