01 грудня 2021 року
Київ
справа №500/423/19
адміністративне провадження №К/9901/17139/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., розглянувши заяву Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
11 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п.10 протоколу № 121 від 24 листопада 2017року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до п.п. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі - 413 400,00 грн.
- стягнути суму в розмірі 200 000,00 грн. за завдану моральну шкоду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 10 рішення Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом № 121 від 24 листопада 2017 року. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн за завдану моральну шкоду. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 10 990,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України. В решті позовних вимог відмовлено.
06 травня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19.
У касаційній скарзі скаржник зазначав, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, оскільки у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19.
До суду надійшла заява Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19до закінчення їхнього перегляду в касаційному порядку.
Заява мотивована тим, що зобов'язання виплатити спірну грошову допомогу унеможливить, у разі задоволення касаційної скарги, повернення виплачених коштів, що негативно вплине на виплату такої допомоги іншим особам які її потребують.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 КАС України, суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Згідно із частиною першою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.
Також суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Враховуючи викладене, а також те, що, заявником наведено належні та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, суд приходить до висновку про задоволення заяви Міністерства оборони України.
Крім того, суд зазначає, що фактичне виконання судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження у цій справі призведе до позбавлення заявника можливості ефективно реалізувати право на касаційне оскарження.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень пункту 4 частини четвертої статті 340 та частини першої статті 375 КАС України, висловлена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 620/3476/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 320/6353/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 120/3/20-а, від 09 грудня 2020 року у справі №240/11719/19.
Керуючись приписами статті 340 КАС України, Верховний Суд
Заяву Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19 задовольнити.
Зупинити виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19 до закінчення їхнього перегляду в касаційному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Желєзний