30 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1883/21 пров. № А/857/6881/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Клименко О.М.,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення: 24.02.2021,
ОСОБА_1 звернувся в суду із адміністративним позовом до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо недоплати йому щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2020 роки відповідно до положень статті 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату йому щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2020 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позовну заяву повернуто в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2019 роки відповідно до положень статті 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2019 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвала мотивована тим, що позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду в частині позовних вимог.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на його незаконність і необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі в цій частині позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск строку звернення до суду.
Зазначає, що вважав за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права, як прийняття рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати його вчинити певні дії за період 2017-2019 року.
Наголошує, що оскільки щорічна грошова допомога за період 2017-2019 року у повному обсязі відповідачем не нараховувалась, тому належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щорічну грошову допомогу з урахуванням фактично виплачених сум.
З урахуванням наведеного вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2019 роки відповідно до положень статті 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2019 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
19.02.2021 року позивач, на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2021, подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів в частині недоплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2017 року по 2019 рік просив врахувати наступне:
- спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідним органом соціального захисту законодавства щодо виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня відповідно до положень статей 12, 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком;
- про порушення своїх прав позивач дізнався після оприлюднення рішення Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;
- юридична невизначеність, яка існувала до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) позбавляла позивача права на оскарження дій Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2017 року по 2019 рік у розмірі, який не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-XIV;
- 21 січня 2021 року позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, з урахуванням вже виплачених сум, однак отримав відмову. Тобто, строк звернення до суду необхідно обчислювати з дня отримання письмової відповіді від відповідача, з якої він дізнався про порушення своїх прав;
- постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» на всій території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин. А згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» строки звернення до суду продовжуються на строк дії карантину.
Враховуючи викладене, просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними; поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Разом з тим, як вірно зазначено судом, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 67, код ЄДРПОУ: 26180956) щодо недоплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2020 роки відповідно до положень статті 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 67, код ЄДРПОУ: 26180956) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2020 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
Як вірно зазначено судом, предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 380/5202/20.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у лютому 2021 року та оспорює дії відповідача щодо недоплати йому щорічної грошової допомоги до 05 травня відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, за 2017, 2018, 2019 роки.
Вірним також є висновок суду, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, а тому про порушення своїх прав її недоплатою позивач міг дізнатись у квітні-травні 2017, 2018, 2019 років відповідно, при отриманні такої виплати за ці роки, тому безпідставними є доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався після оприлюднення рішення Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправними дій Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2019 роки відповідно до положень статті 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2019 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум у лютому 2021 року, позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з цими вимогами.
Посилання позивача на те, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідним органом соціального захисту законодавства щодо виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня відповідно до положень статей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком є безпідставним, оскільки правова позиція з цього питання висловлена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 380/5202/20, у якій Суд зазначив, що на спірні правовідносини щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня поширюються вимоги щодо шестимісячного строку для звернення до суду.
Відтак, суд дійшов вірного висновку про те, що частина друга статті 122 КАС України пов'язує початок обчислення шестимісячного строку звернення до суду не лише з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, а також з дня коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав. А про порушення своїх прав у межах спірних правовідносин позивач повинен був дізнатися у квітні-травні 2017, 2018, 2019 років відповідно, при отриманні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за ці роки.
Щодо покликання позивача на те, що юридична невизначеність, яка існувала до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18), позбавляла його права на оскарження дій відповідача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2017 року по 2019 рік у розмірі, який не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-XIV суд вірно зазначив, що зазначена обставина не може вважатися об'єктивно непереборною та такою, що пов'язана з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду та не залежала від його волевиявлення.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено можливості (обов'язковості) досудового врегулювання спору в частині, що стосується недоплати центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення особі разової грошової допомоги до 5 травня.
Відтак, безпідставними є доводи позивача про те, що 21 січня 2021 року він з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, з урахуванням вже виплачених сум, а відтак строк звернення до суду необхідно обчислювати з дня отримання письмової відповіді від відповідача, з якої він і дізнався про порушення своїх прав.
Судом також враховано, що позивач не надав доказів, що він до 30 вересня 2017 року, 30 вересня 2018 року та 30 вересня 2019 року, як відповідних років, за які здійснювалася виплата разової грошової допомоги до 5 травня, звертався до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за отриманням недоплаченої, на його думку, суми цієї допомоги.
Також вірним є висновок суду про помилковість посилання позивача на те, що згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» строки звернення до суду продовжуються на строк дії карантину, адже на момент запровадження Кабінетом Міністрів України карантину та набрання зазначеним вище законом чинності, строки звернення до суду в частині заявлених позовних вимог за 2017, 2018, 2019 роки уже були пропущені.
Жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2019 роки відповідно до положень статті 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2017 по 2019 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум, позивачем не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що оскільки позивачем не наведено поважних причин пропуску строку, позовна заява підлягала поверненню на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 380/1883/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 01.12.2021 року