30 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5880/21 пров. № А/857/19687/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Павліш О.Р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2021р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артвін Трейд» до Головного управління ДПС у Львівській обл. та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Сакалош В.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 18.08.2021р., м.Львів; дата складання повного тексту додаткового рішення суду І інстанції: не зазначена),-
02.04.2021р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Артвін Трейд» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. № 2319690/43177471 від 15.01.2021р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 08.12.2020р. в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/; зобов'язати відповідача зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 5 від 08.12.2020р., складену ТзОВ «Артвін Трейд»; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-12).
Протокольною ухвалою суду від 15.06.2021р. залучено до участі в справі у якості співвідповідача Державну податкову службу /ДПС/ України (а.с.63).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення № 2319690/43177471 від 15.01.2021р. ГУ ДПС у Львівській обл. про відмову в реєстрації в ЄРПН відносно податкової накладної № 5 від 08.12.2020р., складеної ТзОВ «Артвін Трейд»; зобов'язано відповідача зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 5 від 08.12.2020р., складену позивачем; стягнуто з ГУ ДПС у Львівській обл. та ДПС України за рахунок їх бюджетних асигнувань по 1135 грн. з кожного судового збору на користь позивача (а.с.69-73).
09.07.2021р. позивач ТзОВ «Артвін Трейд» скерував засобами поштового зв'язку на адресу суду першої інстанції заяву про відшкодування судових витрат, понесених у цій справі, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7000 грн. (а.с.75-79).
Розгляд заяви про відшкодування судових витрат проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження.
Відповідно до додаткового рішення суду від 18.08.2021р. заяву про відшкодування судових витрат, понесених позивачем у справі № 380/5880/21, задоволено частково; стягнуто з відповідача ГУ ДПС у Львівській обл. витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн. (а.с.89-90).
Не погодившись з винесеним додатковим судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській обл., який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с.103-104).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи, що нормативно-правове регулювання спірних відносин не змінювалося, а судом зазначену справу було віднесено до категорії незначної складності, розгляд здійснювався без виклику сторін у судове засідання, вважає неспівмірними обсяг виконаної роботи та витрачений час.
Крім того, вважає за необхідне враховувати відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові ТзОВ «Артвін Трейд», що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці до справи.
Враховуючи вищенаведене, позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданим адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до постанови КМ України № 893 від 30.09.2020р. «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичну особу публічного права ГУ ДПС у Львівській обл.
Згідно з наказом ДПС України № 755 від 24.12.2020р. «Про початок забезпечення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» розпочато з 01.01.2021р. здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як відокремлені підрозділи ДПС відповідно до наказу № 529 від 30.09.2020р. «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», своїх повноважень та функцій.
У зв'язку із наведеною реорганізацією ГУ ДПС у Львівській обл. як юридичної особи публічного права судом апеляційної інстанції в порядку ст.52 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - ГУ ДПС у Львівській обл. як відокремленого підрозділу ДПС без права юридичної особи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Апелянтом ГУ ДПС у Львівській обл. оскаржується додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції при визначенні суми відшкодування виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, із врахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Долученими до справи документами позивачем доведено факт надання адвокатом Жуком Р.С. правничої допомоги у суді першої інстанції.
Однак, суд не може погодитися із його розміром, позаяк справа № 380/5880/21 є справою незначної складності. З огляду на вказане, суд прийшов до переконання про те, що розрахунок вартості витрат на правову допомогу не є співмірним з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, а також з самою складністю справи.
За наведеного, присудженню позивачу підлягають витрати на правову допомогу, обґрунтована сума яких складає 3000 грн.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 7000 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено:
договір № 01/03/21 від 01.03.2021р. про надання правової (правничої) допомоги, за яким таку допомогу позивачу надано адвокатом Жуком Р.С. (а.с.81-84);
додаткову угоду № 1 від 01.03.2021р. до договору № 01/03/21 від 01.03.2021р., в якій сторони погодили механізм визначення розміру гонорару адвоката (базова вартість 1 год. - 1000 грн.) (а.с.85);
акт № 1 наданої правової допомоги згідно договору № 01/03/21 від 01.03.2021р. про надання правової (правничої) допомоги, з описом робіт та тривалістю їх виконання (ознайомлення з документами, вивчення спеціалізованого законодавства і судової практики, підготовка позовної заяви, ознайомлення з матеріалами справи), відповідно до якого затрачено 7 годин на загальну суму 7000 грн. (а.с.86);
ордер серії ВС № 1059951 від 15.03.2021р. на надання правничої (правової) допомоги, оформленим адвокатом Жуком Р.С. (а.с.43);
платіжне доручення № 485 від 08.07.2021р. про оплату правової допомоги на суму 7000 грн. (а.с.87).
Отже, надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу саме в розглядуваній адміністративній справі № 380/5880/21.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді вивчення та аналізу доказів та судової практики в аналогічних справах, підготовки позову та додатків до нього.
Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Львівській обл. на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в загальному розмірі 3000 грн.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено в письмовому провадженні без виклику сторін), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в розмірі 3000 грн.
Водночас, у поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС у Львівській обл. обмежило свої доводи лише цитуванням змісту ст.134 КАС України та практики ЄСПЛ без будь-яких конкретних доводів щодо неспівмірності спірних витрат.
Звідси, відповідачем не спростовані висновки суду щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими під час вирішення наведеного спору.
Рішення суду першої інстанції прийнято 06.07.2021р., заяву про ухвалення додаткового рішення скеровано до суду 09.07.2021р. (а.с.88).
Також у позовній заяві наявне застереження про представлення доказів понесення витрат у зв'язку із розглядом справи протягом визначеного процесуальним законом строку після ухвалення рішення суду та визначення остаточної суми понесених витрат на правову допомогу (а.с.12).
З огляду на викладене, приписи ч.7 ст.139 КАС України зі сторони ТзОВ «Артвін Трейд» є дотриманими.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду в оскарженій частині, а тому підстав для скасування рішення в цій частині колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2021р. в адміністративній справі № 380/5880/21 залишити без задоволення, а вказане додаткове рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складання повного тексту судового рішення: 01.12.2021р.