30 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3816/21 пров. № А/857/17847/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Грицишин О.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про виключення відомостей із єдиного реєстру боржників (суддя суду І інстанції: Баб'юк П.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.09.2021р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
06.07.2021р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача Тернопільський відділ державної виконавчої служби /ВДВС/ у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) зняти і видалити її дані та особисту інформацію з Єдиного реєстру боржників; стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого судового збору (а.с.1-3).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2021р. заявлений позов задоволено; зобов'язано Тернопільський районний ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно ОСОБА_1 як боржника у виконавчих провадженнях № 54492455 та № 54492811 (а.с.38-40).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Тернопільський ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.44-45).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно з п.6 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п.1, 3, 11 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавчі провадження, згідно яких позивача внесено до реєстру боржників, є завершені з підстав, по яким система не виключає особу з реєстру боржників. Для такого виключення необхідно завершити виконавче провадження з підстав, які перераховані. Проте, для повторного завершення виконавчого провадження з інших підстав, його необхідно відновити. Згідно з ч.1 ст.41 вказаного Закону в разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Таким чином, державний виконавець може відновити виконавче провадження лише у разі скасування постанови судом.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.74 вказаного Закону начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем.
Отже, начальник відділу може скасувати постанову державного виконавця, на підставі якої було завершено виконавче провадження, лише у разі встановлення її незаконності. Оскаржуваним судовим рішенням не встановлено факту незаконності відповідних постанов, а тому умов, визначених згідно наведеного Закону для їх скасування, не має.
Таким чином, суд, зобов'язуючи апелянта вчинити дії на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 , порушив вимоги ч.4 ст.245 КАС України, оскільки підстави для їх вчинення є відсутніми.
Позивачем ОСОБА_2 скеровано до апеляційного суду відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.73-74).
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно встановлено під час судового розгляду, згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №54337507 від 31.08.2017р., винесеною головним державним виконавцем Тернопільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 607/1902/16-ц, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської обл. 12.07.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 3500 грн. та 113 грн. 43 коп. судового збору, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.4).
Відомості про перебування позивача в реєстрі боржників за вказаним виконавчим провадженням відсутні.
Водночас, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру боржників за ОСОБА_1 станом на 05.07.2021р. обліковується заборгованість за виконавчими провадженнями № 54492455 (стягнення коштів на користь держави) та № 54492811 (стягнення витрат виконавчого провадження) (а.с.20).
Постановою державного виконавця Тернопільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. від 16.08.2017р. відкрито виконавче провадження ВП № 54492455 щодо примусового виконання постанови № 54290898 від 11.08.2017р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору (а.с.33).
Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 54492455 від 30.09.2017р., винесеною головним державним виконавцем Тернопільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл., на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу постанову № 54290898, видану 11.08.2017р. Тернопільським районним ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору (а.с.6).
Постановою державного виконавця Тернопільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. від 16.08.2017р. відкрито виконавче провадження ВП № 54492811 щодо примусового виконання постанови № 54290898 від 11.08.2017р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження (а.с.35).
Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 54492811 від 29.12.2017р., винесеною головним державним виконавцем Тернопільського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу постанову № 54290898, видану 11.08.2017р. Тернопільським районним ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження (а.с.5).
На заяву ОСОБА_1 від 12.05.2021р. щодо вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників відповідач листом № 16787 від 19.05.2021р. повідомив про те, що система виключає відомості про боржника одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження згідно з ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п.1, 3, 11 ч.1 ст.37 цього Закону (а.с.19).
Оскільки виконавчі документи повернуто з інших підстав, тому не видається за неможливе вилучити відомості щодо позивача з Єдиного реєстру боржників.
Окрім цього, в матеріалах справи містяться копії квитанції від 20.05.2021р. про сплату виконавчого збору та витрат у виконавчих провадженнях № 54492455 та № 54492811 в загальній сумі 6651 грн.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає в оприлюдненні у режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
У той же час, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 на виконання виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 54492455 та № 54492811 сплачено витрати виконавчого провадження та виконавчого збору, що підтверджується квитанцією № 0.0.2132906951.1 від 20.05.2021р. на суму 6651 грн.
Отже, позивач у повному обсязі виконала свої майнові зобов'язання перед боржником - Тернопільським районним ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. щодо сплати витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
Оскільки у ОСОБА_1 є відсутньою заборгованість за виконавчими провадженнями № 54492455 та № 54492811 (сплачена згідно квитанції №0.0.2132906951.1 від 20.05.2021р.), тому позивач перестала бути боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з цим, наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість її виключення у зв'язку із сплатою такого боргу після завершення виконавчого провадження, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.
Згідно із ст.1 Закону України № 1404-VІІІ від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (п.п.1, 5 ч.1 ст.3 наведеного Закону).
Згідно із ч.ч.1, 2, 5, 6 ст.9 вказаного Закону єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (ч.1).
Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення (ч.2).
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.5).
Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; 2) найменування органу або прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; 3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти виконавця; 4) номер виконавчого провадження; 5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо) (ч.6).
Відповідно до ч.7 ст.9 цього Закону відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У свою чергу, приписами п.п.1, 3, 11 ч.1 ст.37 зазначеного Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (п.1); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (п.3); запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (п.11).
Аналогічні норми передбачені Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затв. наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016р., відповідно до п.2 розділу І якого єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з п.п.6, 7 розділу Х цього Положення система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. У разі відновлення виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників.
Із аналізу викладених приписів вказаних Закону та Положення слідує, що дійсно чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.
При цьому, виконавче провадження № 54492455 було відкрито з підстав виконання постанови державного виконавця ВП № 54290898 від 11.08.2017р. про стягнення виконавчого збору, а виконавче провадження № 54492811 - з підстав виконання постанови ВП № 54290898 від 11.08.2017р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Зазначені виконавчі документи були повернуті стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Водночас, як вірно підкреслено судом першої інстанції, метою ведення Єдиного реєстру боржників є оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
У той же час під час судового розгляду достовірно встановлено і не спростовано відповідачем ту обставину, що ОСОБА_1 на виконання виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 54492455 та № 54492811 сплачені витрати виконавчого провадження та виконавчого збору, що підтверджується квитанцією № 0.0.2132906951.1 від 20.05.2021р. на суму 6651 грн. (а.с.8).
Звідси, позивач у повному обсязі виконала свої майнові зобов'язання перед стягувачем - органом державної виконавчої служби щодо сплати витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
При вирішені цього спору, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (пп.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення від 02.11.2004р. № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010р. № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій пп.3.1 п.3 мотивувальної частини).
Виходячи з того, що метою ведення Єдиного реєстру боржників є оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна, у позивача є відсутньою заборгованість за виконавчими провадженнями № 54492455 та № 54492811 (оскільки така сплачена згідно квитанції № 0.0.2132906951.1 від 20.05.2021р.), тому ОСОБА_1 перестала бути боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з цим, наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість її виключення у зв'язку із сплатою такого боргу після завершення виконавчого провадження, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.
З наведеного слідує, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи, що позивач виконала всі свої майнові зобов'язання покладені на неї, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності відомостей про неї в Єдиному реєстрі боржників. При цьому, такі відомості не відповідають дійсним обставинам (заборгованість фактично є відсутньою).
За таких умов відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників на підставі відповідного рішення суду.
Також окреслений відповідачем механізм виключення таких відомостей з Єдиного реєстру боржників не є перспективним і в цілому не призведе до позитивних наслідків для позивача.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.
Допущена судом неточність щодо назви відповідача у резолютивній частині рішення суду (помилково вказано Тернопільський районний ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. замість Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ)) не впливає на правильність висновків суду та вирішення розглядуваного спору та може бути усунута судом в порядку ст.253 КАС України як описка судового рішення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2021р. в адміністративній справі № 500/3816/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складання повного тексту судового рішення: 01.12.2021р.