01 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2316/21 пров. № А/857/17290/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення від 11 лютого 2021 року № 0900-0202-8/5004 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років; зобов'язати здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 80% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмежень її максимального розміру відповідно до довідки Прокуратури Івано-Франківської області від 09 грудня 2020 року № 21-153 вих.20; зобов'язати здійснити виплату різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Прокуратури Івано-Франківської області від 09 грудня 2020 року № 21-153 вих.20.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 2011 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру у розмірі 80% середньомісячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру. З 01 жовтня 2020 року здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати з обмеженням максимального розміру - десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність. Вказує, що 09 грудня 2020 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про розмір заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою, яка враховується для перерахунку пенсії відповідно до рішень Конституційного суду України № 7 (11)2019 від 13 грудня 2019 року та № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року. Листом від 11 лютого 2021 року № 0900-0202-8/5004 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області їй відмовлено у перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що відповідно до пункту 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що дії та оскаржуване рішення відповідача є протиправними, оскільки порушують її право на соціальний захист і пенсійне забезпечення, при перерахунку пенсії мала застосовуватись норма, що визначає розмір у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії позивача без обмеження її максимального розміру.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладене у листі від 11 лютого 2021 року № 0900-0202-8/5004 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку з 01 жовтня 2020 року пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Івано-Франківської області від 09 грудня 2020 року № 21-153 вих.20, без обмеження граничного її розміру, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень первинної редакції ч. 20 ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру». Враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01 січня 2016 року, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що за змістом частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ в редакції, відновленій рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7 (11)2019, максимальний розмір пенсії - 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати застосовується не лише під час призначення пенсії, але й під час здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам. Вказує, що в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може грунтуватись лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може грунтуватись на законі, який втратив чинність. Зазначає, що частина 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ в первинній редакції на підставі рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7 (11)2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Вважає, що правомірно застосувало обмеження пенсії позивача максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, відповідно до приписів чинної статті 2 Закону № 3668 VI «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» та абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру» .
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 03 серпня 2011 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% середньомісячного заробітку.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2016 року у справі № 348/1462/16-а задоволено позов ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. Визнано дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру пенсії за вислугу років неправомірними. Зобов'язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 80 % від місячної заробітної плати, зазначеної у довідці, виданої прокуратурою Івано-Франківської області від 18 липня 2016 року № 18-384 вих-16 без обмежень її максимального розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 16 лютого 2016 року та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
Рішенням Конституційного суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, розмір якої складає 39727,80 грн, в тому числі: 33106,50 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (55177,5*60%): 6621,30 грн - підвищення як жителю гірського населеного пункту. Зазначено, що розмір пенсійної виплати з 01 жовтня 2020 року становить 17120 грн; з 01 грудня 2020 року - 17690 грн.
09 грудня 2020 року Прокуратурою Івано-Франківської області, видано позивачу довідку за № 21-153 вих.20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до відомостей якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 11 вересня 2020 року за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу.
Вказана довідка видана відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 (а.с.21).
09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян № 10 (сервісний центр) м. Надвірна із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про розмір заробітної плати від 09 грудня 2020 № 21-153 вих.20.
Листом від 11 лютого 2021 року № 0900-0202-8/5004 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Відмова у перерахунку пенсії мотивована тим, що відповідно до частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи вищенаведене, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року становить 17690,00 грн (а.с.47-48).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі від 11 лютого 2021 року № 0900-0202-8/5004 про відмову позивачу у проведенні перерахунку з 01 жовтня 2020 року пенсії за вислугу років, а також зобов'язання відповідача здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Івано-Франківської області від 09 грудня 2020 року № 21-153 вих.20, без обмеження граничного її розміру, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ.
Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ)(у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно із частиною 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частиною 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.
14 жовтня 2014 року ухвалений Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), який набув чинності 15 липня 2015 року.
Питання перерахунку пенсії у первісній редакції (тобто в редакції прийняття Закону Закон №1697-VII) було врегульовано частиною 20 статті 86, якою передбачалось: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру».
13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
У своєму рішенні (п. 2.3 мотивувальної частини) Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 13 грудня 2019 року Закон № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (далі - Постанова № 657), підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
Таким чином, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови № 657 та ухваленням Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії, починаючи з 13 грудня 2019 року.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20.
Згідно з частиною 1 статті 81 Закону 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частина двадцята статті 86 Закону 1697-VII , згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, діє в такий редакції: Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Крім то того, згідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019, з 11 вересня 2020 року здійснюється видача довідок про збільшену заробітну плату для перерахунку пенсії за вислугу років.
09 вересня 2020 року набув чинності наказ Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур», відповідно до якого днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.
Отже, з цієї дати (11 вересня 2020 року) здійснюється оплата праці прокурорів відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII
Таким чином, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі статті 81 Закону № 1697-VII, позивач, якій пенсію призначено відповідно до Закону № 1789-ХІІ, в силу вимог частини двадцятої статті 86, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, починаючи з 01 жовтня 2020 року.
Як слідує з матеріалів справи, 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.
Відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Разом із тим, позивач набула право на пенсію з 03 серпня 2011 року.
На той час чинним був Закон України № 1789-XII, частина 2 статті 50-1 якого передбачала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов'язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону № 1789-XII із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 308/11498/16-а, висловлена правова позиція згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 310/6638/16-а (2-а/310/652/16).
В ухвалі від 04 лютого 2021 року по справі № 400/6132/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо розгляду як зразкової справи за позовними вимогами, в яких постають питання: в якому відсотковому розмірі має право позивач на здійснення перерахунку пенсії, а саме: у відсотках, передбачених статтею 50-1 Закону 1789-XII, чинного на момент призначення пенсії; або у відсотках, передбачених статтею 86 Закону №1697-VII, чинного на момент здійснення перерахунку пенсії позивачці, зазначив, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось.
Колегія суддів вказує, що оскільки позивач вже є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і пенсія їй призначена з 03 серпня 2011 року за Законом № 1789-ХІІ, тому до її пенсії не може застосовуватися відсотковий розмір (60 відсотків), визначений Законом № 1697-VІІ.
Посилання скаржника на те, що максимальний розмір пенсії - 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати застосовується не лише під час призначення пенсії, але й під час здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам є безпідставними, оскільки побудовані на довільному тлумаченні норм права. Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Також, частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Отже, при перерахунку пенсії позивача відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до положень частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ на підставі довідки Прокуратури Івано-Франківської області від 09 грудня 2020 року № 21-153 вих.20 виходячи з розміру 80 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії, були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
Згідно ст. 2 Закону № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 жовтня 2020 року), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення", «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені вище положення Закону № 3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Крім цього, згідно абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Колегія суддів вважає, що ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Колегія суддів зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Отже, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
З матеріалів справи слідує, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Оскільки, таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, а тому до спірних правовідносин, слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17 та від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20.
Крім того, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, на час звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії, положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тому, мають імперативний характер, є чинними та підлягають виконанню.
Колегія суддів зауважує, що незастосування обмеження розміру виплачуваної пенсії при її перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, до осіб, яким призначена пенсія відповідно до положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів, зокрема тих, яким пенсія призначена відповідно до Закону № 1697-VII, та суперечитиме принципу рівності перед Законом. Утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплату пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни резолютивної частини рішення суду, з урахуванням висновків та обставин встановлених вище.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 300/2316/21 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини цього рішення у такій редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Івано-Франківської області від 09 грудня 2020 року № 21-153 вих.20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії».
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року.