01 грудня 2021 рокуСправа № 380/6938/21 пров. № А/857/17244/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року (суддя Качур Р.П., м.Львів),
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація, ДПСУ відповідно) в якому просив:
визнати за позивачем право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) відповідно до наявної вислуги років, яка становить 24 роки 06 місяців 16 днів;
визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та поданні до ГУПФ документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-XII;
зобов'язати відповідача оформити та подати до ГУПФ документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-XII.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Адміністрації в оформленні та поданні до ГУПФ документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII. Зобов'язано Адміністрацію оформити та подати до ГУПФ документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі із посиланням на норми матеріального права, вказує, що оскільки Законом №2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах, позивач не має права на таку.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виникло право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Мостиському прикордонному загоні Західного регіонального управління ДПСУ (далі - Прикордонний загін).
Наказом начальника Прикордонного загону «По особовому складу» від 08.01.2019 № 6-ос позивача звільнено з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту та наказом начальника 93 Прикордонного загону Західного регіонального управління ДПСУ «По особовому складу» від 07.02.2019 № 37-ос (далі - Наказ №37-ос) позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Прикордонного загону.
Відповідно до наказу № 37-ос вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 07.02.2019 становить в календарному обчисленні 15 років 03 місяці 25 днів, пільгова вислуга років - 09 років 02 місяці 21 день, що разом становить вислугу військової служби 24 роки 06 місці 16 дні.
Представником позивача 24.03.2021 скеровано до відповідача заяву із додатками про підготовку і подання до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ) документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Листом від 01.04.2021 № 115-7411/0/6-21 Адміністрація повідомила про відмову в підготовці та направленні необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону №2262-XII документів, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років.
Відмову у поданні документів про призначення пенсії за вислугу років відповідач обґрунтував положеннями п. «а» статті 12 Закону №2262-XII, відповідно до яких, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.
Частиною першою статті 2 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії, відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2018 по 30.09.2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) постановою від 17.07.1992 №393 затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393, Постанова №393 відповідно). Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.
У вказаній справі позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього наявний відповідний пільговий стаж, про що зазначено у витязі з Наказу № 37-ос (24 роки 6 місяців 16 днів).
Статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення на пільгових умовах призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №2262-ХІІ передбачено пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом у рішенні від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а, 3 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.
Згідно зі статтею 10 Закону №2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду.
Статтею 48 Закону 2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ регулюються «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справі України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно пункту 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформляється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Відповідно до «Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.09.2018 за №760 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 10.10.2018 за № 1152/32604; далі - Інструкція №760), на уповноважені структурні підрозділи покладено функції з організації роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства, зокрема, вони приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком № 3-1 та у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформляють особі, якій оформляється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком 3-1, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1980/16-а сформувала правовий висновок у подібних правовідносинах щодо компетенції уповноважених органів з питань прийняття рішень про призначення пенсії згідно із Законом № 2262-ХІІ, згідно якого саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.
Враховуючи вище наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач набув право на отримання пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, що зобов'язує відповідача оформити та подати до ГУПФ документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 1 грудня 2021 року.