01 грудня 2021 рокуСправа № 380/3595/21 пров. № А/857/14623/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (суддя Карп'як О.О., м.Львів, повний текст складено 27 липня 2021 року), -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ЗРУ, в/ч НОМЕР_1 , ДПСУ відповідно) в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період 2008 - 2016 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
зобов'язати ЗРУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію з січня 2008 року по листопад 2010 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294): 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, з грудня 2010 року по вересень 2016 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до Постанови № 1294 класна кваліфікація Майстер - 11 відсотків посадового окладу;
визнати протиправними дії ЗРУ щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі за період 2008 - 2018 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, з урахуванням виплачених сум надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі з січня 2008 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до Постанови №1294 за понад 5 років безперервного стажу на шифрувальній роботі в розмірі 20% посадового окладу;
визнати протиправними дії ЗРУ щодо виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти та 20-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
зобов'язати ЗРУ нарахувати та виплатити позивачу винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 27.04.2010 у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням виплачених сум та винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 27.04.2015, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум;
визнати протиправними дії ЗРУ щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення у травні 2016 року та квітні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889);
зобов'язати ЗРУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у травні 2016 року та у квітні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою № 889;
зобов'язати ЗРУ нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію та надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ЗРУ щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2008 - 2016 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано ЗРУ перерахувати та виплатити позивачу надбавку за кваліфікацію з липня 2008 року по листопад 2010 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до Постанови № 1294 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, з грудня 2010 року по вересень 2016 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до Постанови № 1294 класна кваліфікація Майстер - 11 відсотків посадового окладу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії ЗРУ щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі за період з 2008 - 2018 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано ЗРУ перерахувати та виплатити позивачу надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі з липня 2008 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до Постанови № 1294 за понад 5 років безперервного стажу на шифрувальній роботі в розмірі 20% посадового окладу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти та 20-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 27.04.2010, у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням та винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 27.04.2015 у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії ЗРУ щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення у травні 2016 року та квітні 2017 року без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889. Зобов'язано ЗРУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у травні 2016 року та у квітні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889. Зобов'язано ЗРУ нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію та надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі із посиланням на норми матеріального права вказує, що за період проходження позивачем служби у ЗРУ надбавка за кваліфікацію 1 клас та Майстер , надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі, та винагорода за тривалість безперервної 15-ти та 20-ти річної календарної військової служби виплачувалася позивачу у межах затвердженого фонду грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків установленого розміру. Зазначає, що відповідно до Постанови №1294, наказів Адміністрації ДПСУ та додатку 25 до Постанови №1294 позивачу нараховувалась та виплачувалась зазначені надбавки відповідно до вимог законодавства. Щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №889 відповідач вказує, що така не включається до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Таким чином вважає, що задоволені позовні вимоги, і як наслідок вимога компенсації втрати частини доходів є безпідставними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як і під час проходження військової служби, так і під час звільнення з військової служби у меншому ніж законодавчо встановленому розмірі виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у 2016-2017 роках та інші додаткові види грошового забезпечення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що наказом начальника ЗРУ від 26.02.2019 №87-ос припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 на підставі підпункту а пункту частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) та наказом начальника ЗРУ від 03.04.2019 №134-ос позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення ЗРУ з 04.04.2019.
Згідно архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008-2016 роки:
у період з січня 2008 року по листопад 2010 року виплачувалася надбавка за кваліфікацію у розмірі 27,4 гривень, що становить 50% від розміру встановленого Постановою №1294 (1-й клас - 8 відсотків посадового окладу);
у період з грудня 2010 року по вересень 2016 року виплачувалася надбавка за кваліфікацію у розмірі 37,68 гривень, що становить 50% від розміру встановленого Постановою №1294 (клас Майстер - 11 відсотків посадового окладу);
у період з 2008 - 2018 рр. виплачувалася щомісячна надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі у розмірі 50 % від розміру встановленого Постановою №1294 (за понад 5 років - 20 відсотків посадового окладу).
Однак, позивач вважає, що у період з січня 2008 року по листопад 2010 року надбавка за кваліфікацію повинна була виплачуватися у розмірі 8 відсотків посадового окладу (1-й клас), у період з грудня 2010 року по вересень 2016 року у розмірі 11 відсотків посадового окладу (клас Майстер ), а щомісячна надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі у період з 2008 - 2018 років повинна була виплачувалася у розмірі 20 відсотків посадового окладу (за понад 5 років).
Як видно із витягу із послужного списку, позивач призваний на військову службу з 27.04.1995 та проходив її безперервно до виключення із списків особового складу відповідно до наказу ЗРУ (в/ч НОМЕР_1 ) від 03.04.2019 № 134-ос.
Станом на 27.04.2010 безперервна календарна вислуга років військової служби ОСОБА_1 становила 15 років, а станом на 27.04.2015 - 20 років.
Винагорода за тривалість безперервної 15-ти та 20-ти річної календарної військової служби позивачу виплачувалася у розмірі 50% від розміру встановленого Постановою № 1294.
Проте, позивач вважає, що у квітні 2010 року винагорода за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби повинна була виплачуватися у розмірі одного посадового окладу і окладу за військовим званням, а у 2015 році за 20 річний строк безперервної календарної вислуги військової служби у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Згідно з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 - 2018 роки, останньому щомісячно із лютого 2016 року до лютого 2018 року включно виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 з урахуванням змін до пункту 1 внесених постановою КМУ від 16.09.2015 №704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», який доповнено підпунктом 5 такого змісту: « 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.».
Згідно особистої картки грошового забезпечення позивача за 2016 та 2017 роки, останньому у травні 2016 року та у квітні 2017 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 3508,68 грн. та 5470,63 грн.
Також у травні 2016 року та квітні 2017 року ОСОБА_1 виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 1578,91 грн та у розмірі 3282, 38 грн, однак позивач стверджує, що відповідач при здійсненні розрахунку йому грошової допомоги на оздоровлення не врахував її до складу місячного грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою №1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі: надбавка за кваліфікацію; винагорода за тривалість безперервної військової служби; надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі.
Відповідно до пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведені приписи дають підстави вважати, що КМУ делегував, зокрема, Адміністрації ДПСУ упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Одночасно, у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
З аналізу наведених норм слідує, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.
Відповідач-апелянт як на правомірність своїх дій в частині виплати позивачу додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію, винагороди за тривалість безперервної військової служби та надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі у розмірі 50% від розміру встановленого Постановою №1294 посилається на те, що щорічно Адміністрацією ДПСУ на підставі Закону України Про Державний бюджет України та інших законів видавалися накази та розпорядження, яким було встановлено виплату додаткових видів грошового забезпечення визначених у пунктах 3.13-3.25 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом Адміністрації ДПСУ від 20.05.2008 за №425 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 18.06.2008 за №537/15228; далі Наказ №425, Інструкція №425 відповідно) здійснювати у розмірі 50% установленого відповідно до зазначеного цими пунктами розміру.
Як вже зазначалося вище, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294.
Так, 20.05.2008 на виконання пункту 2 Постанови №1294 Наказом № 425 затверджено Інструкцію № 425.
У розділі ІІІ цієї Інструкції №425 визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до розділу ІІІ Інструкції №425, зокрема:
підпункту 3.13.1 пункту 3.13. особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу;
підпункту 3.23.1 пункту 3.23 військовослужбовцям, безпосередньо зайнятим на шифрувальній роботі на штатних посадах у шифрувальних органах, згідно із затвердженим Адміністрацією Державної прикордонної служби України Переліком посад військовослужбовців та працівників, безпосередньо зайнятих на шифрувальній роботі в Державній прикордонній службі України, за безперервний стаж на шифрувальній роботі виплачується щомісячна надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі в таких розмірах: від 1 до 3 років - 10 відсотків посадового окладу; від 3 до 5 років - 15 відсотків посадового окладу; понад 5 років - 20 відсотків посадового окладу;
підпункту 3.25.1 пункту 3.25 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах:
15 років - 1 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням;
20 років - 1, 5 розміру посадового окладу і окладу за військовим званням;
25 років - 2, 0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням;
30 років - 2,5 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням;
35 і кожні наступні п'ять років - 3, 0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням.
Таким чином Наказом № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.
А тому, з 29.06.2008 - дати набрання законної сили Інструкції №425 виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію, винагороди за тривалість безперервної військової служби та надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією №425.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №808/8403/13-а.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що додаткові види грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію, винагороди за тривалість безперервної військової служби та надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі позивачеві з 29.08.2008 повинні були виплачуватися у розмірі, встановленому у додатку 25 Постанови № 1294 та Інструкції № 425.
За таких обставин, суд вважає протиправними дії відповідача щодо виплати позивачеві додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію, винагороди за тривалість безперервної військової служби та надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, оскільки з 29.06.2008 Наказом № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з 29.06.2008 позивач мав право на виплату у період з липня 2008 року по листопад 2010 року надбавки за 1-шу класну кваліфікацію у розмірі 8 відсотків посадового окладу та у період з грудня 2010 року по вересень 2016 року за кваліфікацію майстра у розмірі 11 відсотків посадового окладу , надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі у розмірі 20 відсотків посадового окладу (за понад 5 років), тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Як вбачається із витягу із послужного списку, ОСОБА_1 призваний на військову службу з 27.04.1995 та проходив її безперервно до виключення із списків особового складу відповідно до наказу ЗРУ від 03.04.2019 № 134-ос.
Станом на 27.04.2010 безперервна календарна вислуга років військової служби позивача становила 15 років, а станом на 27.04.2015 - 20 років.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що винагорода за тривалість безперервної 15-ти та 20-ти річної календарної військової служби ОСОБА_1 виплачувалася у період з в розмірі 50% від розміру встановленого Постановою № 1294.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов вірного висновку, що винагорода за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби повинна була виплачуватися позивачеві виходячи із грошового забезпечення станом на 27.04.2010 у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням та за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 27.04.2015 у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки, останньому щомісячно виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 із врахуванням змін до пункту 1, внесених Постановою №704.
Як видно з архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 та 2017 роки, останньому у травні 2016 року та квітні 2017 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 3508,68 грн та 5470,63 грн.
Проте, у складі місячного грошового забезпечення з якого обчислювалась допомога на оздоровлення позивачу не враховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, що відповідачем не заперечується.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вищезазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
Згідно з частиною другою та третьою статті 9 Закон №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення .
Верховний Суд в ухвалі від 27 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.003718 зазначив наступне: питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на думку суду це свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.
Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач протиправно не включив позивачу до розрахунку допомоги на оздоровлення у травні 2016 року та у квітні 2017 року щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889.
Вказані дії відповідача спричинили отримання позивачем допомоги на оздоровлення у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів, то необхідно зазначити наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою КМУ № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку №159.
Водночас, зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.
З огляду на те, що судом встановлено факт виплати в неналежному розмірі додаткових видів грошового забезпечення позивачеві за період з 29.06.2008, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої частини додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію та надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі за весь час затримки виплати - з 29.06.2008 по день фактичної виплати.
Вищезазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 у спосіб, що наведений у рішення суду.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 1 грудня 2021 року.