23 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 569/17007/20 пров. № А/857/18204/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Шинкар Т.І.
з участю секретаря судового засідання Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління безпеки міста Львівської міської ради на рішення Рівненського міського суду від 27 серпня 2021 року у справі № 569/17007/20 (головуюча суддя Ковальов І.М., час ухвалення 12 год. 31 хв., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради, в якому просив скасувати постанову серії ЛВ33389 від 25.10.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням від 27 серпня 2021 року Рівненський міський суд позов задовольнив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління безпеки міста Львівської міської ради подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, якими підтверджується порушення позивачем вимог заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на площі Галицькій, 20. Фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки до ст.14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів.
Також вказує на те, що в місці вчинення правопорушення площа Галицька має дві смуги руху в кожному напрямку. Транспортний засіб позивача зупинено на правій смузі руху. Між тим, така зупинка створювала перешкоди транспортним засобам, які не мали можливості рухатися по цій смузі руху, що спричинило маневрування цими транспортними засобами для об'їзду такої перешкоди. Також площа Галицька (обидві сторони) входить до переліку ділянок вулично-дорожньої мережі, на яких паркування транспортних засобів призводить до зменшення пропускної спроможності та суттєво перешкоджає або може суттєво перешкоджати дорожньому руху, або створювати загрозу безпеці руху. Вказаний перелік затверджений ухвалою Львівської міської ради №2683 від 07.12.2017.
Апелянт вважає, що інспектором, як посадовою особою управління, було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ №33389 від 25.10.2019, винесеної інспектором з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Бациком В.В., о 12 год. 34 хв. 25.10.2019 позивач ОСОБА_1 здійснив зупинку належного йому автомобіля марки «Toyota», модель Yaris, державний номерний знак НОМЕР_1 , в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» на площі Галицькій, 20 у м. Львові, що створювало перешкоду дорожньому руху, чим порушив вимоги п.8.4 «в», 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху (ПДР).
На підставі наведеного, відповідач визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Фіксування порушення здійснювалося відеореєстратором моделі DMT1, про що зроблено відмітку в спірній постанові; також відповідачем долучено фотознімки з місця порушення ПДР.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.8.4 ПДР, затвердженого постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
В зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), а також накладення стягнення при розгляді цих справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлюються ст.ст.279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Так, згідно з ст.279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу (ч.1).
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) (ч.3).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч.5).
Аналіз фактичних обставин справи вказує на те, що в даному випадку відповідачем здійснено розгляд справи про порушення правил зупинки транспортного засобу, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), із урахуванням особливостей, визначених ст.279-1 КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку, та належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування.
Поряд з цим, долучені до матеріалів справи фотографії, на які відповідач покликається, як на доказ вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, містять лише транспортний засіб позивача без прив'язки до заборонного знаку. Тобто з таких, на переконання колегії суддів, неможливо встановити, що автомобіль марки «Toyota», модель Yaris, державний номерний знак НОМЕР_1 , стояв у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» на площі Галицькій, 20 у м. Львові.
Окрім цього, така кваліфікуюча ознака як порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, не доведена відповідачем належними доказами.
За твердженням апелянта, дорожньому руху на площі Галицькій, 20 у м. Львові притаманна висока інтенсивність, через що допущена позивачем зупинка транспортного засобу зменшила пропускну спроможність, оскільки зайняла смугу руху.
Відповідно до п.11.1 ПДР кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Водночас, будь-яких доказів того, що така зупинка створювала перешкоду транспортним засобам, які не мали можливість рухатись по цій смузі руху, що спричинило маневрування цими транспортними засобами для об'їзду такої перешкоди, апелянтом не надано.
Перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу (п.1.10 ПДР).
Однак, фактів маневрування або зменшення швидкості аж до зупинки транспортних засобів із наданих відповідачем фотоматеріалів встановити неможливо.
Окрім цього, як вказує апелянт, пл. Галицька (обидві сторони) входить до переліку ділянок вулично-дорожньої мережі, на яких паркування транспортних засобів призводить до зменшення пропускної спроможності та суттєво перешкоджає або може суттєво перешкоджати дорожньому руху, або створювати загрозу безпеці руху.
Вказаний перелік затверджений ухвалою Львівської міської ради № 2683 від 07.12.2017.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сам факт віднесення вулиці до такого переліку не можна вважати кваліфікуючою обставиною за ч.3 ст.122 КУпАП без урахування фактичних дорожніх обставин, за яких мала місце зупинка автомобіля.
Отже, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, того, що о 12 год. 34 хв. 25.10.2019 позивач ОСОБА_1 здійснив зупинку належного йому автомобіля марки «Toyota», модель Yaris, державний номерний знак НОМЕР_1 , в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» на площі Галицькій, 20 у м. Львові, що створювало перешкоду дорожньому руху, чим порушив вимоги п.8.4 «в», 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху.
Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, а відтак, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, й відповідно підлягає задоволенню.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління безпеки міста Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду від 27 серпня 2021 року у справі № 569/17007/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді О. М. Довгополов
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 01.12.2021.